Сергій Шакович, боєць 93-ї окремої механізованої бригади, 7 серпня під час військової операції в Горлівці отримав три кульових поранення. Дві кулі потрапили в праву руку, зачепивши ключицю. Він вже переніс п'ять операцій. Зараз лікується у дніпропетровському військовому госпіталі. Пише "Фокус".
Сергій з селища Письмове Васильківського району, Дніпропетровської області. У АТО брав участь з травня:
"Спочатку мене призвали на десять днів. Потім сказали, що через 45 днів нас поміняють. Уже чотири-п'ять місяців не міняють. Але ніхто не скаржиться, всі все розуміють. Як сказали бійці 25-ї бригади, ми зараз не за Україну, ми зараз за пацанів. Разом Дебальцеве брали. Наших 30 чоловік і бійці 25-ї бригади, а терористів 3000. Спочатку дуже жорстоко нас обстрілювали. Але за два дні ми взяли місто, - каже Сергій. -
Як тільки ми вступили в зону АТО, нам відразу привезли бронежилети, каски. З патронами теж не було проблем. Потрібна артилерія - працює артилерія, потрібні танки - працюють танки. Ну і волонтери допомагали, звичайно. Єдине, чого не було - це тепловізорів та приладів нічного бачення.
Найстрашніше, це коли обстрілює "Град". Як тільки ти займаєш блокпост, але не встигаєш окопатися, по тобі відразу стріляють. Стоїш посеред дороги і не знаєш, що робити, куди сховатися.
З добровольчими батальйонами у нас взагалі зв'язку немає. Ну, там є якийсь пароль і, коли заїжджає командир, каже, "я такий-то".
Ти сидиш в цій БМП як навідник, але не знаєш, звідки стріляють. В триплекс побачив іскру, навів туди - "ту-дух", вистрілив; побачив іскру, навів, вистрілив. А обстрілювали нас в основному вночі. З вечора починали і до дванадцяти-другої ночі.
Наш батальйон отримав завдання відрізати Горлівку від Донецька, захопити висоту і тримати, поки не підтягнеться 25-я бригада десантників. Ми захопили висоту, але з боку Горлівки наша артилерія не встигла спрацювати. Пригнався "Мерседес", з нього вискочили чотири людини в масках і з автоматами і обстріляли нас. Всі зіскочили з БМП, а я навідник, мені не можна. Я почав стріляти у відповідь. Один постріл зробив, а потім побачив, що мені відстрелили палець, ще дві кулі потрапили в праву руку.
Думаю, я не змінився за цей час. Яким був, таким і залишився. Трохи страшно було, але звик. І до стрілянини, і до всього.
Дзвонив вчора своїм. Нічого не змінюється. Сепаратисти в основному стріляють з зеленки, з житлових будинків.
З мирними жителями ніколи проблем не було. Нам весь час говорили: "Спасибі, що приїхали". Мужик один, коли звільнили Слов'янськ, як побачив прапор, почав плакати. Сорокарічний мужик на джипі такий. Запитує: "Можна я сфотографуюсь біля вашого прапора?".
Реквізити для допомоги:
Картка Приватбанку: 6762 4667 3418 6552
Одержувач - Шаковіч Олена Василівна (дружина)
Коментарі