Галичанин побився об заклад, що за українську мову в Донецьку його не поб'ють

Кореспондент журналу "Країна" корінний галичанин Андрій Янович провів експеримент і на два дні з'їздив у Донецьк.

"Посперечався з колегами зі Львова, що сфотографуюся з донеччанами, буду говорити українською, і ніхто мені морду не наб'є. Зустрічаю двох перехожих на площі Леніна в центрі Донецька й розповідаю їм це. За спиною величезний пам'ятник вождю. На мені – чорна футболка із зображенням Степана Бандери. "Да кто б тебя бил, – доброзичливо відказує бородань у джинсовій куртці. – Давай сфотографируемся". За кілька метрів швидко крокують дві жінки – із вигляду мати з донькою. Наздоганяю їх і прошу долучитись до  фотографії. Жінки слухають, сповільнивши ходу. "Идем фотографироваться!", – азартно каже мати. Розвертаються, вимахуючи пакетами. За хвилину знаходиться й фотограф – чоловік, років 35, у світлій класичного крою куртці, з кейсом у руках. Переходить на українську: "Може, не так добре, як ви, але ми також уміємо. Прошу зробити кілька кадрів із різних
ракурсів. Махаємо руками, передаючи вітання до Львова. "Львовяне, мы не звери!", – викрикує старша з жінок", - розказав Янович.

Потім хлопець попрямував до місцевих активістів "Партії регіонів". Представився туристом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Галичанин удавиться, але не викине в смітник нормальний продукт" - Тарас Чорновіл

"Приехали удивить нас украинским языком? Ну, давайте по-українськи балакати. За українську мову треба боротися – і перш за все з вами, галичанами. Почитати Шевченка – так там 80 процентів слів, які ви говорите, нема, – лисий чоловік, років під 50, у вишневому светрі називався Володимиром Івановичем. - Вот почему, когда Галичина голосует, то всегда не за кого-то, а против? – Володимир Іванович говорить то російською, то українською. Відхиляється на спинку крісла, крутить у руках вузькі окуляри. – От зараз за кого будуть ваші голосувати? За Тягнибока? Ну, от і добре – жидам менше голосів дістанеться. А Тягнибок із чийого корита їсть? Пройде дві-три людини від "Свободи" в Раду, їх там перекуплять, і  партія розпадеться. Слухай, може, нам тебе тут побити? А то якось несерйозно – приїхав у Донецьк, ще й у Партію регіонів зайшов – і не побили. Ану, – киває одній з дівчат, – натисни там кнопку, виклич бритоголових бандитів", - розповів кореспондент.

Прочитати детальніше про пригоди журналіста у Донецьку, про те як там живуть люди та чому  вживають багато алкоголю можна в журналі  "Країна" № 42 (95) за 4 листопада 2011 року.

×