З 19-го по 21-ше липня в Судаку відбувався фестиваль народних ремесел "Місто майстрів". На території Судакської фортеці презентували свої вироби ковалі, гончари, майстри з роботи по дереву та шкірі. Охочі могли взяти участь в майстер-класах з фехтування, стрільби з лука та арбалета. Приїхало багато виробників кольчуг, шоломів та іншого обмундирування для історичних боїв.
- Підходимо, фотографуємось! Всього п'ять гривень! - 25-річний севастополець Тангар Форгарт в костюмі лицаря з двома супутниками в таких же костюмах закликає людей біля входу до фортеці. - Лицарі збирають гроші на хрестовий похід! Потім, притишуючи голос: - В закусочну.
-Я капітан бойового клубу "Пустельга". Просуваємо історичне фехтування та середньовічний бій в Криму, - розповідає хлопець. Сюди приїхали підзаробити грошей. За день 150-200 гривень можна мати.
39-річний харків'янин Євген Оніщенко сидить неподалік стіни фортеці. Перед ним на дерев'яній підставці висять кольчуги та шоломи.
-З 23-річного віку я виготовляю історичні обладунки, - розповідає він. В цьому віці йти в якийсь спорт вже пізно, а чимось хотілось займатись. Я також і воюю, часто вигравав у змаганнях. Обладунки продаю на лицарських фестивалях.
Всі костюми — це аналоги тих, що реально існували. Костюми східного зразка - кольчужно-пластинчасті — скріплені металевими дротами, а є монгольські — в них частини зв'язані шнурками шкіряними. Чим багатший був воїн, тим крутіші обладунки в нього були — з якіснішого металу, тонші й легші, він був більш рухливий в них.
Далі вздовж стіни перед стелажем стоїть 29-річний Дмитро Попов. Перед ним більше десятка глиняних горщиків.
-Я спочатку займався історичною реконструкцією, потім спробував ковальство, але це мені не дуже подобалось, - каже він.. Врешті-решт зупинився на гончарстві. Маю велике гончарне коло. Використовую два види глини — білу та червону. Чашки чорного кольору — це червона глина, покрита запеченим молоком. Бачите, ось денце червоним просвічує, — перевертає чашку. Можна чорнити ще салом, але виходить не такий приємний відтінок.
-Це все для мене як хобі. Заробляю собі на пиріжок з маком, — посміхається. Гончарством займаюся у відпустці та у вихідні. А так працюю психіатром, живу в Харкові.
Подруга купує в Дмитра чорну чашку за 80 гривень як подарунок батьку на день народження.
За гончарем розмістилися виробники речей зі шкіри.
-У цю "рибку" входить 33 ключі, - показує ключницю 46-річний Олександр Петренко. Пізніше, коли вона розноситься й шкіра стане м'якшою, закриється ще ця торочка. Ми самі робимо лекала, ні в кого не здираємо. В голову щось прийшло — зробили. Наші сумки — це ручне англійське плетіння. Для застібки мідь чеканили теж вручну. Є потаємна кишенька та два відділи. Її можна повісити на плече та стегно. Ми більше виробів продаємо в Росії та Білорусі, а тепер приїхали ось сюди.
18-річна жителька Саків Вікторія Костіна з подругою вчать охочих стріляти з арбалета.
-Наші арбалети - це копії 14-го століття, - розповідає дівчина. Зараз вони більш адаптовані під людей, їх можна натягнути руками. Віддачі нема. Кожна дівчина може стріляти з них. В оригінальних тятива була більш пружною, її натягували спеціальним шматком заліза,- каже дівчина.
До дівчат підходить жінка з 6-річним сином. Вікторія заряджає йому арбалет, він цілиться в мішки. Стріла пролітає повз них та влучає у землю.
3 
79692
Коментарі