"Люди хочуть знати, куди в перспективі ведуть дії влади"

Нове керівництво України лише реагує на зміну ситуації, але не звертаються до народу, вважає філософ Михайло Шильман, 47 років.

Які враження від нової влади?

- Нова влада або, точніше, дві її основні фігури - в.о. президента і прем'єр-міністр - ось уже два тижні не декларують ніяких фундаментальних речей. Вони діють ситуативно, але не оцінюють ситуацію в цілому. Майдан зазначив якусь точку неповернення, точку незворотної зміни, в результаті чого в країні виникла надзвичайна ситуація. Навіть більше того - надзвичайний стан. Багато які звичні логіки порушуються, межі понять стають занадто гнучкими, а тому якісь адміністративні рішення, технічні кроки чи просто функціонування окремих інститутів влади або конкретних фігур явно недостатні.

Але Майдан вже все проговорив. Прозорість влади, люстрація, боротьба з корупцією, євроінтеграція.

- Майдан говорив мовою маніфестів і сформулював ряд принципових положень і вимог. Тепер влада повинна і відповісти на вимоги Майдану, і задекларувати в масштабі країни щось своє. Наприклад, нове бачення політичного устрою, нові принципи внутрішньої і зовнішньої політики, нове розуміння єдності, громадянства. Але нічого цього немає. Влада не дає цілісної картини того, що відбувається, свого власного широкого огляду ситуації та її політичної оцінки. Влада не звертається до того нового політичному суб'єкту, який виник внаслідок Майдану - і цей неоднорідний суб'єкт залишається незадоволеним . У нас зараз є поле напруженого шуму - постійне обговорення незліченних новин і думок в соціальних мережах, в ЗМІ, та де завгодно. І в цьому шумі занадто явно проступає мовчання влади. Вона тільки лише реагує на зміну ситуації, але не піднімає голосу, не звертається до нації. Влада повинна знайти, винайти нову мову звернення до всього цього розщепленого і роздробленого політичного суб'єкту, щоб відповісти на його тривоги і питання. Але робити це треба в перспективі, в напрямку майбутнього, а не просто вирішуючи технологічні завдання з оглядкою на минуле.

Чому влада мовчить?

- Можливо, вона не готова до такого звернення або просто не вміє вести мову по-іншому. Манера замовчування та мовчання владі властива. Два тижні після початку Великої Вітчизняної війни Сталін мовчав і не звертався до народу. Ще місяць тому неодноразово ставилося запитання : "чому мовчить президент? " Все це дуже показово. В.о. президента чи прем'єр могли б виробити, зайняти і оголосити свою позицію - і тим самим дати зрозуміти кожній групі населення, чого можна очікувати, і які очікування безпідставні. Так, можна сказати, що такі промови несучасні, оскільки пересічна людина в першу чергу дивиться на полиці в супермаркеті. Але подібна декларація про принципи і підстави нової політики стала б тією комплексною заявою, до якої можна було б розумно апелювати - на відміну від незліченної безлічі чуток і пересудів, реплік, коментарів і суджень, правдоподібність яких залишає бажати кращого.

Чи буде війна з Росією?

- Війна не виникає сама собою на рівному місці - вона оголошується. Це певний політичний акт і юридична процедура. Ніякий стан де факто не може за замовчуванням підмінити собою кваліфікацію де-юре. Але навіть у розмовах про війну, її очікуваннях або передчуттях влади, на мій погляд, не варто обмежуватися обіцянками - обіцяти своїм військовим в Криму якісь преференції, квартири або соціальні пільги. Влада повинна оперувати не тільки старою і звичною мовою обіцянок, а й по -новому сформулювати ставлення до своїх громадян незалежно від того, на якій території вони знаходяться або можуть опинитися. Люди, для яких ця влада проблематична, для яких її легітимність залишається під питанням, хочуть ясно почути, які довгострокові плани вона будує .

Слова важливіше справ ?

- Це ж найпростіше - робити щось, що відповідає кон'юнктурі, затребуване поточним моментом, присутнє в пакеті обіцянок. А люди хочуть знати не тільки про те, які кроки сьогодні робляться, але і куди вони в перспективі ведуть, на що саме націлені, які принципи сповідують ті, хто ці кроки робить. У контексті всіх нинішніх змін залишається питання про те, яка ціна вироблених дій і чи не є вони, по більшій мірі, всього лише зміною забарвлення влади, а не зміною її структури та механізмів.

×