Минулої п'ятниці в обстановці підвищеної таємності у Кабінеті Міністрів під керівництвом прем'єр-міністра відбулася нарада силовиків з питань виконання оборонного замовлення в 2014 р. і про перебіг цієї роботи в році нинішньому.
Про це в статті для DT.UA пише Дмитро Менделєєв.
Автор зазначає, що, як і торік, найімовірніше, і в 2015-му, зберігатиметься тенденція зменшення можливостей вітчизняних підприємств оборонно-промислового комплексу щодо задоволення потреб збройних сил у сучасній військовій техніці. Насамперед, це викликано розбалансованістю структури оборонно-промислового комплексу, наявністю на підприємствах обладнання, яке не використовується на повну потужність, старінням основних фондів, критичним фінансово-економічним станом ОПК, браком кваліфікованих кадрів.
Крім того, уряд продовжив порочну практику своїх попередників щодо формування оборонного замовлення не від конкретних потреб збройних сил, а від фінансового ресурсу, передбаченого Мінфіном на ці цілі в держбюджеті.
"Структура оборонного замовлення дозволяє говорити про те, що процес переозброєння армії на порядку денному ні в уряду, ні в оборонного відомства не стоїть. Про це можна судити з того, що Міноборони й Нацгвардія включили до переліку озброєнь, які вони закуповують, зразки, що давно перейшли в розряд зайвого військового майна і були призначені для продажу іноземним покупцям. Наприклад, танки Т-72. Та найбільш огидне те, що в оборонному замовленні немає й найменшого натяку на те, що хоча б одне стратегічне завдання вирішували з урахуванням досвіду бойових дій на Сході країни. Ніхто навіть не думає про налагодження масового виробництва систем високоточної зброї", - пише автор.
На думку автора статті, ще вчора президент і уряд мали дати команду екстрено проаналізувати наявні в країні розробки у сфері озброєнь і зібрати робочі групи для вирішення стратегічних завдань. Саме на ці цілі й мало бути спрямоване оборонне замовлення. А нині Міноборони сором'язливо вішає гриф таємності на закупівлі застарілої бойової техніки й броньованого мотлоху іноземного виробництва.
Як здається, в умовах бойових дій для армії необхідно закуповувати те, що є життєво важливим для підтримки її боєздатності. У нашому ж випадку порушено основні принципи формування державного оборонного замовлення. Основний наголос у пропозиціях Ясинського зроблено на нав'язування армії закупівель у підприємств того, що в них уже є у вигляді готової продукції. При цьому, природно, в ці позиції потрапила навіть техніка, продана в минулі роки Міноборони підприємствам як зайве майно для подальшого перепродажу за кордон. Ціна цих виробів відрізняється від вартості їх продажу покупцям і обійдеться бюджету втричі дорожче.
Бурхливу діяльність для пошуку того, що можна з вигодою "впарити" Міноборони, за кордоном розгорнули й українські спецекспортери, які взялися активно відпрацьовувати схеми постачання імпорту озброєнь і військової техніки. А зважаючи на те, що іноземці не готові поставляти сучасні озброєння, наші постачальники не залишили без уваги й давно відпрацьований армійський мотлох.
"За кілька місяців Міноборони примудрилося вісім разів внести зміни до основних показників оборонного замовлення. Зрозуміло, що всі зміни підкріплювалися відповідними листами від Генерального штабу Збройних сил України, що "видавлювалися" з військових заднім числом, після фактичного формування пропозицій уряду.
Розглядати ці документи як певну гарантію відходу від відповідальності чиновників Міноборони й перекладання відповідальності на плечі Генерального штабу навряд чи можливо. Провадження військово-технічної політики, спрямованої на недопущення закупівель неуніфікованих озброєнь і військової техніки, оптимізацію і спрощення логістичного забезпечення, а відповідно, порушення принципів формування державного оборонного замовлення, все одно є прямою зоною відповідальності профільного департаменту Міноборони.
При цьому навряд чи хтось зможе обґрунтувати потребу й доцільність закупівлі, наприклад, англійських бронетранспортерів SAXSON, які не відповідають тактико-технічному завданню на бронетранспортер колісний для потреб Збройних сил України, затвердженому міністром оборони у квітні минулого року. Ці бронетранспортери за своїми характеристиками істотно поступаються навіть бронетранспортерам радянського виробництва, які є в армії у великій кількості, а відтак є нині зайвим військовим майном", - йдеться в статті.
За рішенням уряду загальний обсяг держзамовлення було збільшено майже вдвічі, і він досяг майже 2 млрд грн. Із цієї суми майже 330 млн пішло як передоплата за продукцію, якої досі не поставили на згадане мною ДП "Укрінмаш" на чолі з Омельянчуком. При цьому за деякими позиціями її своєчасне постачання викликає великі сумніви.
Джерела в Міноборони повідомляють, що дебіторська заборгованість підприємств із постачання озброєнь на сьогодні становить майже 1,4 млрд грн. Аналогічні цифри фігурували й на нараді в КМУ минулої п'ятниці.
Попри звільнення від оподаткування імпорту озброєнь, вартість закупівлі імпортних зразків істотно зросла.
Так, вартість радіолокаційної станції контрбатарейної боротьби AN/TPQ-49, яку зобов'язалося поставити ДП "Укрінмаш", зросла з 9,7 млн до 12,6 млн грн за виріб.
При цьому слід зауважити, що ціна аналогічних станцій AN/TPQ-48, безоплатно переданих Україні як технічна допомога, становить 118 тис. дол. США, що навіть за комерційним курсом на той момент дорівнювало лише 2,4 млн грн.
"У державному бюджеті з'явилася нова лазівка для незаконних доходів ділків збройового бізнесу, раніше заробляли на експорті зброї, а тепер з особливим завзяттям - на імпорті. Тільки в нашому випадку вони крадуть гроші платників податків!" - зазначає Менделєєв.
Ноу-хау оборонного замовлення 2015 р. є передбачені в сумі майже 100 млн грн асигнування на компенсацію (!) імпортерам зростання курсу валюти за контрактами 2014 р., за якими проведено 100-відсоткову передоплату. З цієї суми 92,5 млн грн. виділено на компенсацію валютного курсу саме для ДП "Укрінмаш". І це при тому, що всі закупівлі заздалегідь проавансували з держбюджету.
Цих грошей цілком могло вистачити на закупівлю низки зразків вітчизняного виробництва. До речі, й на завершення модернізації вертольота Мі-24 цілком би вистачило. Водночас у державному оборонному замовленні 2015 р. знайшли відображення позиції, досить спірні з погляду технічної та військової доцільності і геть нелогічні з погляду військово-технічної політики.
Навряд чи хтось зможе пояснити, навіщо Міноборони збирається закуповувати танки Т-72 різних модифікацій, які не стоять на озброєнні української армії? Для їхньої життєдіяльності треба створювати нову структуру обслуговування й ремонту.
Аналогічно виглядає закупівля спеціальних машин на базі БТР-ЗЕ, які не відповідають тактико-технічному завданню на бронетранспортери для потреб Збройних сил України. При цьому закуповують аналогічні за призначенням спеціальні машини на базі БТР-4Е. Варто згадати у цьому зв'язку і закупівлю SAXSON, БТР-70ДІ, бронемашин "Дозор", IVECO на додачу до вже наявних у збройних силах БТР-70, БТР-70-В1, БТР-80.
Є запитання і до закупівлі протитанкових ракетних комплексів "Стугна" і "Корсар", які відрізняються один від одного калібром ракет, що значно ускладнює логістичне забезпечення підрозділів.
1 
79692
Коментарі