Україна може експортувати на захід свою продукцію на основі нанотехнологій, однак поки всі патенти на їх виробництво забирають зарубіжні інвестори — заявляє експерт із нанотехнологій, директор з розвитку компанії NanoUnion Валерій Мірочник.
"Нано" — це щось маленьке, менше, ніж атом чи молекула. Власне нано — це маніпулювання атомами. Завдяки зміні самої структури матерії можна надавати унікальних властивостей цим продуктам. Найвідоміша властивість срібла, яка вже віками використовується — це дезінфікація. У нано-зміненому стані насправді досягається ще більший ефект. Срібло можна використовувати в різних галузях медицини для боротьби з вірусами. Те саме стосується золота. У світі ведеться величезна кількість розробок по боротьбі з онкозахворюваннями завдяки тому, що частки золота пригнічують ракові утворення.
Яке місце України на ринку нанотехнологій?
Судячи з обсягу інвестицій у цю галузь, ми пасемо задніх. Державних інвестицій нема. Хіба що нанотехнології почали вивчати провідні університети України. Але треба розуміти, що якщо технологія некомерціалізована, то цієї технолог не існує. На відміну від просунутих країн, як от США, Німеччина, Японія, Україна тільки починає комерціалізувати свої наукові розробки. На жаль, існує ще таке поняття, як патенти. Для того, щоб отримати патент, українським ученим необхідні величезні інвестиції. Сам процес отримання патента передбачає технічну перевірку, що тягне за собою великі витрати. Якщо українські розробники співпрацюють з американськими вишами, власниками прав на патент стають американці.
Наведіть приклади українських нано-розробок.
У Харкові в Інституті радіоелектроніки зараз створюють біопаливо на основі нанотехнологій. Однак коли починають залучати західних інвесторів, частину розробок вони привласнюють. Треба щоб у своїх вчених інвестував український, а не зарубіжний бізнес. Тоді вчені зможуть і юридично залишатися авторами своїх розробок. Хорошим прикладом з точки зору державної підтримки є Росія. Там державна компанія Роснанотех фінансувала близько 3 з половиною мільярдів доларів на наукові розробки. На щастя, нічого подібного до того, чим займається Україна, в Росії не провадиться. Росія зосереджується на розробках а галузі оборонної промисловості. А та робота, якою займаємося ми, розрахована все-таки на покращення життя людей. Ми зайняли нішу біо-нанотехнологій, тобто створюємо нові матеріали, засоби чи продукти, які покращують якість життя людини, рослин і тварин.
Наші нано-розробки є конкурентноздатними на світовому ринку?
Так. На жаль, в Україні подібне застосування готових продуктів ще на досить низькому рівні. Але західні компанії поклали око на наш засіб для дезінфекції лікарень, дитсадків та об'єктів громадського харчування. На нас вийшли американці. У них є свої відповідники. Але вони в кілька разів дорожчі за ті, які маємо ми.
Ми можемо налагодити масове виробництво такого засобу і продавати його за кордон?
Проблема ще в тому що сама сировина часто недоступна. Тому експорт поки незначний. Багато сировини потребує косметика, побутова хімія і персональна гігієна. В Україні поки що немає сильних гравців на цьому ринку, виробників косметики. Адже 95 відсотків продуктів на полицях магазинів імпортовані з Європи чи з Росії. Європейці нанотехнології в косметиці освоїли давно. Ми зараз тільки виходимо на цей ринок. Працюємо з цинком. Він має унікальні властивості для персональної гігієни, засобів проти луски. За даними ВООЗ, десь у 80 відсотків всього населення Землі мають дисбаланс мікроелементів, брак заліза дуже відчутний. Завдяки вітамінам, які ми зараз споживаємо, засвоюваність цього мікроелемента коливається від 2 до 5 відсотків, а продукт, який ми виводимо зараз на ринок, організм засвоює на 99 відсотків. Це можуть бути дієтичні добавки або збагачення продуктів харчування мікроелементами: напої, борошняні вироби. У Європі вже ухвалені окремі директиви Євросоюзу, в яких визначений перелік життєво необхідних вітамінів і мікроелементів, які мають бути в їжі. І продукт українських нано-технологій чудово потрапляє в цю область з огляду на його унікальні властивості. Попит великий.
Тобто, тут патенти ми маємо.
Так. Безпосередньо від нашої наукової групи за кілька років було надано десь триста патентів. Загалом не думаю, що в Україні, загальна кількість патентів в галузі нано-розробок переважає 500. За моїми даними, протягом 5 років отримано десь 40 тисяч патентів в сфері нанотехнологій глобально у світі. 60 відсотків цих патентів належать Сполученим Штатам. З трьохсот патентів, які ми маємо зараз, в Україні комерціалізовано, запущено в технічне виробництво тільки більше десятка.
Чи є у нас розробки у сфері медицини для лікування раку, наприклад?
В Україні, на жаль, цього нічого немає. Я не можу сказати, що хоча б щось робиться в цій сфері.
Нам бракує фахівців, чи у нас немає наукової бази?
Не вистачає ні тих, ні того. У розвинутих країнах, де є зацікавлені в цьому крупні підприємства, вироблення нано-продукції поставлено на потік. У нас, наскільки я знаю, в цій галузі практично нічого немає.
Американці зосередились на розробках у військовій сфері. А як справи у нас?
Звісно, американці в цій області лідери. От пару років тому вони створили нове покоління бронежилетів, які практично нічого не важать. Але вони набагато ефективніші за стандартні. Ми таки не займаємося. Говорити про небезпеку тих держав, які вкладають величезні гроші в оборонні технології, рано. Коли ми були в Токіо на найбільшій виставці з нанотехнологій і наноматеріалів, з усіх продуктів, які були представлені, з оборонною промисловістю були пов'язані відстока півтора, не більше. Більше було електроніки і спецобладнання.
Які українські проекти можуть мати перспективу, крім біотехнологій?
Основна проблема, яка лежить в Україні на поверхні: нам потрібно розробляти технології енергозбереження. Є вже розробки українських вчених - виробляють камери зі спеціальним покриттям, яке утримує теплову енергію. В Україні на них буде великий попит. Ми не маємо енергетичної незалежності від Росії,хоча маємо великі перспективи створення біопалива.
Яку нано-продукцію нам постачають з-за кордону?
Її поки мало. Це переважно косметика. Але на неї немає масового попиту. Не кожна дівчина може дозволити собі купити в Брокарді крем з нано-частками з антиоскидантним ефектом.
Чи є в нас спільні розробки з закордонними науковцями? Якщо нам бракує кадрів, ми могли б переймати досвід.
На жаль співпраця поки що тільки на рівні: американський виш надає технічну базу на вже наявні наші розробки і забирає патент. Досвідом вони не діляться, тому що ми нічого не можемо запропонувати їм для співпраці. Якщо такі випадки є, то вони поодинокі. Будь-який науковий розвиток повинен бути підтриманий з боку держави.
Наскільки раніше за нас розпочалися розробки у сфері нанотехнологій за кордоном?
Бумом наукового розвитку нанотехнологій стали останні сім років. Але наукові розробки почалися ще в 70-х роках. Приріст ринку продуктів з використанням нано-технологій складає близько 20 відсотків на рік. До 2013 року він складе півтора трильйони доларів грошових вкладень.
А ми вчасно не зацікавились?
Я більш ніж впевнений, що були зацікавлені. Але після розпаду Радянського Союзу в 90-х роках про ці наукові розробки говорити було не можна. І через це величезна кількість провідних науковців просто виїхала з країни. Тішить, що чимало з них уже повертаються.
Як фахівців привабити сюди?
Для цього є два шляхи — державна підтримка і підтримка з боку приватного бізнесу. Якщо бізнес зацікавиться, він дасть гроші. Зацікавитись повинен бізнес. Але проблема в тому, що бізнес шукає швидкого прибутку, а в цій сфері потрібен час. На розробку, випробовування, дослідження, запуск. Мало хто згоден чекати.
1 
79692
Коментарі