Вранці 28 квітня на центральній арені Київського палацу спорту при вході сидить чоловік і тримає невеличкого робота, навколо нього зібралося чимало дітей.
"Робот може виконувати будь-які рухи. Може навіть віджиматися від полу. Для цього його треба під'єднати до комп'ютера та запрограмувати. На ось цій так званій голові робота є датчики ультразвуку, тому він бачить перешкоди, – розповідає чоловік, потім вмикає робота й підносить руку до його голови. – Бачите, він іде вперед, а якщо помічає перешкоду, то починає рухатися назад. Це одна з найпростіших програм".
У цей час ведучий оголошує про відкриття Всеукраїнського фестивалю робототехніки "Robotica 2012".
У Палаці спорту дуже людно, більшість – це діти, які ходять із солодкою ватою та повітряними кулькам. По залу щільно розміщені ігрові зони. Біля одного такого грального столу зібралося чимало дітей у жовтих футболках, їм щось пояснює старший хлопець із табличкою на грудях "Суддя".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На змаганнях роботів перемогла "розумна" машинка за 500 гривень
"Тут діти програмують роботів, які будуть виконувати певні завдання. Роботи запускаються лише однією кнопкою і далі виконують місію самостійно", – говорить Володимир Чкалов, суддя IV Всеукраїнської олімпіади з робототехніки, і показує на помаранчеву кнопку посередині робота.
"На них є сенсори світлочутливості, а також датчики орієнтування по координатах. Тобто йому програмують певні алгоритми: скільки йти вперед, назад, які рухи виконувати своїми частинами. Усього 6 місій, чим більше їх виконає робот, тим більше балів заробить і, відповідно, переможе в цьому змаганні. Загалом дається на все це три хвилини", – зазначив Володимир.
Майже половину залу займають сконструйовані різної величини й кольору стадіони. Їхній розмір сягає до двох метрів. На одних мигають ліхтарики, в інших частини рухаються, чим особливо привертають увагу дітей.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Роботів навчили мити вікна (ФОТО)
Біля одного з таких міні-стадіонів зеленого кольору стоять дівчата в синіх тенісках.
"Ми з Києва, з гімназії №177. Це наше бачення стадіону майбутнього, – кажуть дев'ятикласниці Аня та Діана. – Перше, чим ми керувалися при його побудові – це безпека життєдіяльності людини. Стадіон дуже лаконічний, функціональний і має форму смарагду. Конструювали його майже тиждень, причому збирали гуртом, кількома класами разом із учителями".
Тим часом оголошують, що розпочинаються змагання Олімпіади з робототехніки серед дітей старшої ліги. Дмитро Кондратенко, голова оргкомітету фестивалю "Robotica 2012", пояснює журналістам суть конкурсу.
"Робот повинен самостійно виїхати з сірої зони старту, під'їхати до кубика, визначити його колір і взяти. Після цього він його має перемістити й покласти на стовпчик відповідного кольору. На старті робот не знає, де знаходяться кубики якого кольору, й динамічно вирішує, за якою оптимальною траєкторією йому треба рухатися. Усе це він має зробити за дві хвилини".
"Спереду робота є спеціальний датчик, який сканує відображений колір від об'єкта й за цим визначає колір поверхні, – продовжує далі Дмитро. – Під час виконання завдання робот може не помітити лінію розмітки, поїхати не прямо, а вбік. Словом, він непередбачуваний. Саме цим відрізняється звичайне програмування від програмування робота".
Біля ігрового столу серед кількох хлопчаків стоїть дівчинка, на футболці 107 номер учасниці, на обличчі веснянки. Каже, що її звуть Ілона, 11 років.
"У нас один шкільний робот. Ми приїхали на змагання з селища Нова Прага, що на Кіровоградщині. На началі года нас узяли в гурток. Мені це цікаво. Батьки обіцяють скоро купити конструктор. Наша команда сьогодні не виграє, навєрно, бо в нас мало програм зроблено. Але школа вже четвертий раз бере участь у цих змаганнях", – розповіла дівчинка.
Найбільше скупчення людей навколо столу, де четверо роботів ганяють за спеціальним мигаючим м'ячем, завбільшки з апельсин. Вони намагаються пропхнути його у ворота, що розташовані по обидва боки награфленого поля.
Кажуть, що це відбуваються змагання з робофутболу. Серед учасників видно дітей з написами на футболках англійською Данія, Бразилія, ПАР, Росія та Україна.
"Хто найкраще врахує та пропише всі можливі алгоритми дій робота, в того найбільше шансів перемогти в футбольному поєдинку, – говорить представник української збірної з робофутболу 15-річний Владислав Андрощук із 145-го ліцею Києва. – У цьому плані росіяни просто молодці. Вони вже третій рік цим серйозно займаються. У нас же робот простенький. За вчора ми його склали й запрограмували. Ми так беремо участь чисто для себе, якщо чесно".
На одному з ігрових столів точиться справжня бійка роботів. Ними з пультів управління керують два хлопчики. Перемагає той робот, який першим завалює на стіл і виводить із ладу суперника.
Між людьми ходить дівчина зодягнена в костюм робота, з нею всі фотографуються. Деякі діти сміються, бачачи її, а є такі, що й лякаються.
"У костюмі не жарко, але й не холодно. Діти реагують на мене позитивно. Хоча зовсім маленькі лякалися й дуже плакали, а старші всі підходять і фотографуються. Тут працюю від фірми-спонсора фестивалю. Моя функція – ходити по залу й посміхатися", – зауважила 20-річна студентка-робот Юлія.
Киянин Юрій Харлашко прийшов на фестиваль із 6-річним сином.
"Із п'яти років він у нас ходить у цю студію лєго. Дома в нього теж багато конструкторів. Видно, що йому дуже подобається. Постійно щось складає, зайнятий весь час. У дитини конструктори розвивають логічне мислення, моторику, посидючість, тому, думаю, усе це дуже корисно для нього", – зазначив чоловік.
Завершився фестиваль із робототехніки ближче до вечора, коли нагородили призами всіх авторів кращих міні-стадіонів, переможців Олімпіади та робофутболу.
2 
79692
Коментарі