"Народний госпіталь" - це децентралізована структура, що забезпечує польові бригади та шпиталі обладнанням, матеріалами, інструментами, ліками, засобами захисту, формою та побутовими речами. До "народного госпіталю" входять лікарня в Жовтневому, медштаби на Грушевського, 1 та на Грушевського, 4, польові бригади, та з вчора - медпункт в УкрДомі, а також Червоний хрест.
Поява цієї лікарні – ще один приклад неймовірної самоорганізації українців і волонтери зараз кажуть, що "немає точки відліку "все почалося". Просто кілька активістів Євромайдану випадково зустрілись в аптеці.
"У середу, коли почалася стрілянина і жертви на Грушевського ми домовилися з моїми 3 друзями відкрити твіттер і яндекс гаманець для прийому грошей для збору грошей на ліки на Майдан, зробили перші пару публікацій на Facebook", - пригадує одна з активісток Дарія Крікунова.
"І відразу не чекаючи поїхали в аптеку щоб закуповувати за списком з Фейсбук медикаменти. Поки ми стояли і виносили ящиками аптеку, в чергу за нами став Роман Зінченко. Ми розговорилися, обмінялися телефонами - це був перший чоловік з нашої тепер уже тісної компанії", - каже Даша.
По суті проект спільними зусиллями запустили крім Дарії ще Роман Зінченко, Олександра Дубічева та Антоніна Юрченко.
"Для мене особисто все почалося 1 грудня, коли я попросила у своїх російських друзів грошей на двадцятилітровий електрочайник для майдану. Сьогодні, 29 січня, я почала формувати повний звіт за останній час, і виявила, що мені особисто слали гроші більше 2000 людей з 14 країн світу", - пригадує Олександра Дубічева, одна з активістів "Народного госпіталю".
"Є люди, які на "поверхні" - це координатори. А є десятки людей, яких я і мої колеги-координатори не знаємо особисто, але вони робили і роблять вагомий внесок у створення госпіталю, і забезпечення його життєдіяльності. Фінансові донори, ті, хто самостійно закуповує ліки, техніку, засоби захисту…", - коментує Антоніна Юрченко.
Вона додає, що це довіряє на 200% кожному з учасників нашої групи: "Моя довіра абсолютно ірраціональна, адже до минулого неділі я ні з ким не була особисто знайома. Тільки віртуально".
Її колега по народному госпіталю Саша Дубічева каже, що до 19 січня займалася побутовими потребами Майдану (вантажівки дров, будматеріали і так далі).
"А зайнятися медициною мене змусила тільки внутрішня агресія. Це таке туннелювання емоцій: тобі дуже погано, дуже страшно, і, щоб не нудити і не боятися, стискаєш зуби і йдеш нести добро і робити щастя", - додає дівчина.
Даша Крікунова каже, що теж "зривається в волонтерство", "тому що я не можу сидіти і просто читати новини - збожеволію, активність рятує".
Роман Зінченко підсумовує, що "якщо наша громада виявилася готовою заснувати з нуля медичну установу, профінансувати її спільнокоштом та забезпечити на рівні вищому за більшість районних лікарень (і лікарі кажуть, що скоро вийде на рівень обласної) - то може, ми вже готові до перезаснування республіки"
"Може за госпіталем ми підемо далі - і засновуватимемо школи, університети, структури самоуправління, банки, загони громадського захисту - і ми нарешті зрозуміємо, що наша країна стає такою, як ми її задумали", - замислюється активіст.
3 
79692
Коментарі