"Невідомо, де наші рідні і що з ними. Страшно, що можуть катувати" - родичі оборонців Азовсталі

2439 захисників Азовсталі майже місяць перебувають у російському полоні. 20 травня командир полку "Азов" підполковник Денис Прокопенко заявив, що вище військове керівництво України віддало наказ про збереження життя і здоров'я військовослужбовців гарнізону та припинення оборони Маріуполя. Де саме утримують українських воїнів і в яких умовах, зараз невідомо.

Gazeta.ua поспілкувалася з рідними оборонців Маріуполя - що вони знають про своїх близьких і як продовжують боротьбу за них.

"Знайома дізналася, що її хлопець живий, тільки по фото у сепаратистських пабліках"

– Коли військові виходили з Азовсталі, мали заповнювати анкету, де вказували дані свої та рідних. Це не всі робили – хтось не пам'ятав телефони близьких, хтось не довіряв Червоному хресту. Частину бійців вважають такими, що зникли безвісти, але вони живі та перебувають в Оленівці на тимчасово окупованій території Донеччини. Цю інформацію неофіційно підтвердив Червоний хрест кільком жінкам, – розповідає Наталія, мати "азовця". Прізвище своє не називає, тому що переїхала з окупованої території, де залишаються її батьки.

Маємо тільки ту інформацію, яка є в інтернеті – що майже всі, хто вийшов, на непідконтрольній території Донецької області. У таборі для військовополонених, ймовірно, в Оленівці, – на місці колишньої тюрми. Червоний хрест за цей місяць так і не телефонував. Хоча заявку на гарячій лінії я залишила. Коли був вихід з Азовсталі, з нами також ніхто не зв'язувався. Ми навіть від своїх рідних не завжди знали про евакуацію. Про те, що син вийшов, почула зі ЗМІ. Одна знайома дізналася, що її хлопець живий, тільки по фото у сепаратистських пабліках. Червоний хрест має добратися до табору в Оленівці, перерахувати всіх хлопців і дівчат.

 

Дуже переживаємо, що їх там можуть катувати. Тому що мають стосунок до полку "Азов". Ми б хотіли, щоб такі випадки Червоний хрест виявляв і втручався. Ми були у них на прийомі. Намагаємося зробити так, щоб налагодити перебування військових згідно з нормами Женевської конвенції. Але розуміємо, з яким ворогом маємо справу.

Місяць тому родичі військових з Азовсталі вважали себе покинутими, наголошує Наталія. Зараз комунікація з українською владою покращується.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Путіну потрібен Сіверськодонецьк" - військовий експерт про ситуацію на Луганщині

– Нещодавно була зустріч із уповноваженою президента з питань забезпечення прав захисників України Альоною Вербицькою, – говорить Наталія. – Там були присутні три організації, які опікуються військовополоненими. Ми поставили свої питання. Зокрема, щодо пошуку безвісти зниклих, обміну, утримання в полоні. Вона пообіцяла найближчим часом організувати зустріч, де зможемо отримати відповідь. Сподіваємося, що така комунікація буде постійною. Ми на зв'язку з Міністерством внутрішніх справ, до якого відноситься Нацгвардія і полк "Азов". МВС започаткувало гарячу лінію для родичів тих військових, які загинули чи потрапили в полон. Там можна залишити дані, щоб людину шукали, отримати консультації. Місяць тому здавалося, що на твоє горе всім байдуже. Це була страшна ситуація – кажу як мати, в якої син у полоні.

Суспільство, влада та міжнародна спільнота мають об'єднатися та працювати над пошуком можливості обміну. Ніхто не може стояти збоку. Щодо світової спільноти, вважаємо, що треба тримати на дуже високому рівні питання повернення полонених, зокрема, з Азовсталі. Там люди воювали в жахливих умовах – не було води, у харчуванні – вітамінів і білка, постійний стрес. Ці люди зазнавали тортур у самій Азовсталі. Вони мають не тільки відірвані кінцівки, а й проблеми зі здоров'ям. Тому всі можливі важелі треба застосувати, щоб витягнути всіх наших полонених.

 

Російська сторона порушує Женевські конвенції

Дружина захисника Азовсталі Наталія Зарицька також наголошує, що від 17 травня нічого не знає. Хоча доступ до зв'язку з рідними для військовополонених закріплений у Женевських конвенціях.

 

– Зараз є лише здогадки. Мій чоловік написав, що їх, ймовірно, доправлять у колонію в Оленівці. Через кілька днів після того, як він вийшов з Азовсталі, зателефонували із женевського підрозділу Міжнародного комітету Червоного хреста. Сказали, що вихід чоловіка із заводу зафіксували. Далі вдалося додзвонитися в Женеву. Спитала, чи дістався чоловік до місця призначення. Такої інформації зараз немає. Чоловік має статус військовополоненого. Які там умови утримання, що з нашими хлопцями – достовірної інформації немає.

Наші захисники вочевидь потрапили до рук окупантів. І російська сторона порушує Женевські конвенції. Тому що рідні мають знати, де перебувають члени їхньої сім'ї, повинен бути зв'язок і можливість надсилати посилки. Але точне місце перебування чоловіка невідомо, чи зазнавав він тортур – я не знаю. Посилку - не знаю куди адресувати. Як її доправити - теж. Тому що невідомо, чи має доступ до наших хлопців місія Червоного хреста. Вочевидь, не має. Бо якби був, то мені б повідомили, що переговорили з чоловіком.

Окупанти не допускають треті сторони та міжнародні організації. Вочевидь, наших рідних утримують у поганих умовах або застосовують до них щось, що хочуть приховати. Інакше б не було таких пересторог.

Наталія також розповідає, після того, як її номер оприлюднили на одному з брифінгів, на телефон почали приходити повідомлення з погрозами та цькуванням з Росії та так званої ДНР.

– Захисники Азовсталі пережили 80-денну блокаду в пекельних умовах під обстрілами. Зокрема, із забороненими снарядами, – продовжує Наталія. – Це було постійно. Багато мають поранення, контузії, вони виснажені. Потребують негайної допомоги та реабілітації. Після одного пекла воїни потрапили до іншого. Це все вже давно за межею страждань. Це просто душогубство.

Світова архітектура безпеки руйнується. Це велика поразка розвитку гуманних цінностей – Росія їх просто нищить.

"Жінки зі сталі"

Рідні оборонців Азовсталі об'єдналися в Раду дружин і матерів захисників України "Жінки зі сталі". Війна та окупація перетворила сльози саме на цей метал, каже Наталія Зарицька. Вона - голова цієї організації.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Росія хоче задушити нашу економіку" - як Україні виграти битву за море

– Ми не впадаємо в істерику. Робимо конструктивний діалог між собою та органами влади. Бачимо готовність влади нам допомогти. Вже напрацювали спільні алгоритми дій. У рідних вже немає розпачу – що робити і куди бігти. Кожен зараз скаже, якщо рідний потрапив у полон чи зник безвісти, треба звертатися до Національного інформаційного бюро та Червоного хреста. Треба писати заяву в найближчий відділ поліції, щоб відстежувати телефон і геолокацію, по можливості. Обов'язково проводять збір ДНК цієї людини – буває, що Росія може видавати якусь іншу особу на обмін, і цьому треба запобігти. Ми зараз єдині – влада і громада.

На обмін ми не можемо зараз вплинути. Але наше завдання допомагати утримувати інформаційний резонанс, згуртуватися. Увага світу є запорукою того, що хлопці будуть живі. Якщо не можемо вплинути на обмін, то боротимемося за кращі умови перебування воїнів. Найперше - добиваємося, щоб був зв'язок на регулярній основі. Друге – щоб була ідентифікація місця перебування і можливість передавати посилки.

"Найвагомішою зброєю є не автомат, а слово"

Україна перебуває в інформаційній боротьбі, наголошує Наталія Зарицька. Це встигли помітити родичі оборонців Азовсталі – у телеграм-канал "Жінки зі сталі", який створили для новин та підтримки, час від час приходять російські боти. Окупанти намагаються і намагатимуться видавати бажане за дійсне, говорить жінка, і з цим треба боротися.

– Росія атакує нас зброєю та інформацією. Намагаються закидати нам свої наративи, вносити розкол. Тому закликаю людей виважено сприймати закиди та не піддаватися паніці, – додає Зарицька.

×