"В оточенні президента України та Росії є люди, зацікавлені в тому, щоб конфлікт на Донбасі тривав якомога довше". Про це в інтерв'ю Gazeta.ua розповів колишній військовослужбовець 95-ї оАЕМБр Збройних сил України, "кіборг" 28-річний Тарас Коваль на позивний "Вальтер".
У жовтні-листопаді 2014-го боєць обороняв термінал Донецького аеропорту. Розповідає, якою виявилась ціна Мінських домовленостей для українських військових та народу.
На думку Коваля, Мінські домовленості негативно відобразилися на ході війни для української сторони.
"Про який Мінськ можна було домовлятись? - каже боєць. - Краще давайте подивимось території, які ми контролювали до та після Мінська. Вони значно зменшились. А зараз всі вони (влада. - Gazeta.ua) кажуть, що ми героїчно обороняли аеропорт. Так, герої. Тому що треба було якось перебити ганьбу Іловайська, от і розповідають все гарно. Так, ми пройшли. Тому що у пацанів дупа там була. Але чому резерв ніхто не дав? Будь-яка дитина знає, що коли стріляєш - втрачаєш боєприпаси. А поповнення запасів не було. Всі ці договорняки - гарантія Вовкою для Петьки його президентського крісла."
Сержант вважає, що обидва учасники конфлікту отримують вигоду від війни.
"У цьому зацікавлений як мінімум весь керуючий апарат України, який "відмиває" на цьому гроші і десь виводить капітал. Кожен розуміє, для чого це йому потрібно. Аналогічна ситуація в Росії. Їм теж це вигідно. Скажемо так: якщо єврей кудись прийшов, то там є якась вигода. Так само Петька та Вовка. Якщо вони це роблять, то їм це вигідно. Вважаю, що винні ті керуючі кола. Там можуть бути 50-100 людей, але ми бачимо ті два обличчя, які їх представляють."
За словами "Вальтера", бойові дії на Донбасі могли завершитись у серпні 2014.
"Згадаємо Луганський аеропорт, про який всі забули, - каже "Вальтер". - Тоді бойові дії могли бути повністю завершені повною капітуляцією сепарів. Але з'явився Петька зі своїм першим договорняком і наказом не стріляти. А через добу сепари заїхали на танку в Луганський аеропорт. Так само Петька розповідає про Дебальцево. Ніби всі вийшли, техніку не залишили. Х*рня це все."
"Я бачив два варіанти розвитку подій, - каже "кіборг". - Перший - кривавий для сепарів та мирних жителів, які були на той момент у Донецьку. А другий - кривавий для всіх, він схожий на штурм Грозного 1994 року. Перший - підтягнути артилерію, для чого у нас було безліч можливостей. Просто підтягнути її та створити по північно-західній околиці Донецька (Авдіївка, Піски) на кожному стволі по 400 снарядів. І от, грубо кажучи, на дві-три доби зробити мертву зону. На 2-3 км вглиб все це вичистити. Буферна зона, якою противник не підійде. Далі ми рухаємось в місто. а в цей час сепари ведуть пропаганду серед місцевого населення: хунта вас з'їсть. Вони ведуть артилерійський обстріл з мирних кварталів по наших позиціях. Сепари кричать: бачите, що хунта робить? Але не всі люди повні ідіоти. І ті, хто дійсно вірить в Україну та все розуміють, починають працювати як партизани. За той час, коли я був у Пісках, можу підтвердити, що як мінімум три людини з Донецька давали нашим хлопцям координати тих точок, де стоять Гради, боєприпаси, по яких працювала наша артилерія".
На думку військового, багато мешканців Донбасу просто боялись допомагати. Бо вони бачили, що українська армія не вживає активних дій для звільнення їх від бойовиків. І все через дотримання з нашого боку Мінських домовленостей.
Коваль зазначає, що за таким сценарієм Донбас був би схожий на Сталінград. Проте він упевнений, що втрати невідворотні.
"Я вважаю, що 10 тисяч загиблих за місяць - це прийнятна втрата, якщо для всіх інших ставиться жирна крапка, - каже він. - Всі живуть, і більше ніхто не гине. Це як із хворим зубом: вирвав - кров, біль та минуло. Отак і тут. Конфлікт триватиме ще декілька років. Він буде схожий на Абхазію, Придністров'я, Карабах, Осетію, які є непогашеними конфліктами".
Повне інтерв'ю та розповідь про власні 10 днів захисту Донецького аеропорту читайте в наступних номерах журналу "Країна" та стежте за анонсами на Gazeta.ua
2 
79692
Коментарі
23