Савченко розповіла свою версію подій (текст) - ОНОВЛЕНО

Українська льотчиця Надія Савченко розповіла Донецькому суду Ростовської області РФ свою версію подій 16-17 червня 2014 року.

 

Народилася 11 травня 1981. Отримала фах конструктора жіночого одягу, заочно навчалася за спеціальностями філософія та журналістика. Служила в армії: у 2003 році в залізничних військах України, в повітряно-десантних військах, півроку служила в миротворчій місії в Іраку. Потім 3 роки 4 місяці вчилася в Харківському університеті військово-повітряних сил. Випустилася штурманом Су-24, але служити відправили на вертоліт Мі-24. П'ять років прослужила оператором Мі-24.

Коригування вогню у кожного роду військ своя, говорить Савченко, на вертольоті це обчислення і розрахунки курсу і напрямки виходу на ціль.

"У мене занять з корегування вогню на вертольоті не було", - говорить підсудна. Про роботу корегувальника артилерійського вогню вона знає тільки в загальних рисах.

Савченко розповідає про свою участь у подіях на Майдані в лютому 2014 року і про ставлення до анексії Криму. Потім переходить безпосередньо до подій в Луганській області.

16 червня ввечері до Савченко приїхала сестра на своїй машині. Каже, вона була волонтером і привозила допомогу, і мала забрати Надію, яка збиралася 17 червня повернутися з відпустки у частину в Броди. Ввечері та вночі з 16 на 17 червня Савченко була "десь в місті Щастя в розташуванні якоїсь бази".

Пояснює, чому 25 червня на допиті говорила інше: "Коли ви потрапляєте в полон до ворога, ви будете говорити неправду ворогові. Я не могла розповідати їм про розташування українських військ".

17 червня в 6 ранку їй подзвонили від комбата з повідомленням про обстріл розвідки.

"Я піднялася і підняла особовий склад, взяла автомат і розвантаження і з сестрою на її машині поїхала в бік бойових дій". Залишивши сестру, пішла сама далі. Це відбувалося в районі Веселої Гори, де перебували підрозділи українських військ. Пройшла близько кілометра.

У цей район вирішили відправити техніку. Савченко з ще 5 солдатами під'їхали туди на танку, але бій уже закінчився. По дорозі назад вони побачили "цивільні машини сепаратистів, які були забиті боєприпасами". "Машина жовтого кольору як міська маршрутка, але в ній перевозилися не люди а зброя".

Савченко зв'язувалася з Мельничуком (екс-комбат "Айдару" - ред.), стоячи на перехресті недалеко від гольф-клубу і основної дороги.

- Ця розмова була у вас єдиною в той день? - уточнює адвокат Ілля Новіков.
- Ні, я ще раз йому дзвонила, здається. Напевно, до.

 

Пройшла близько двох з половиною кілометрів. Побачила багато поранених після бою, вони були в будиночку поста ДАІ. Там же були речі сепаратистів і роздруковані з Google карти. "На них були позначені, ну, розташування сепаратистів і їхніх операції із захисту міста Щастя". Вона взяла ці карти, щоб звірити свою дорогу, дійшла до перехрестя по дорозі до Стукалової Балки, там помітила чотирьох поранених українських солдатів. Вони були поранені під час вибуху бронетехніки, двоє в "нерухомому стані", їх треба було вивозити.

Мимохідь Савченко згадала, що сама була поранена - легко, куля пройшла наскрізь, вона давала вогонь у відповідь.

Подзвонила комбату, "хотіла попросити машину сестри": вивозити поранених бронетехнікою шумно і помітно, тому потрібно було щось менш габаритне. На машині її сестри поїхали двоє з батальйону "Айдар" (пізніше вони разом з Савченко потрапили в полон). "Я їм казала їхати по зеленці і повільно по лівій стороні. Але машина поїхала на великій швидкості і потрапила в ту ж засідку".

Розповідає, що у неї було два мобільних. На її прохання пораненим військовим викликали ще БТР, щоб їх забрати, а вона вирішила пройти вперед подивитися ще: визначити, що там сталося і порахувати, по можливості, людей супротивника. Було видно, що там засідка, горить техніка і її захоплюють.

- Чому ви вирішили йти вперед? - уточнює Новіков.
- Тому що я так вирішила. Добути якнайбільше інформації, щоб спланувати операцію.

Побачила, як люди носять припаси для ручних гранатометів. Приблизно в двохстах метрах від центральної застави, розповідає Савченко, "мені назустріч вийшов хлопець, це було за зеленкою з лівого боку від піщаної дороги". "Він сказав: ну ти попався, йди сюди".

"Потім я прочитала у справі, що там ще був снайпер, який тримав мене на прицілі", - додає підсудна.

Вона вирішила не стріляти, "тому що позаду залишилися поранені хлопці", і їх могли не встигнути забрати. "Я вирішила поговорити з ним. Чому? Тому що це супротивник, але не ворог. Ворог - це інша держава".

Пішла разом з ним, сепаратисти зі зброєю збили її з ніг, побачила вже захоплену машину сестри. "Потім на мене наділи мішок, ну, пов'язку. Зрозуміло, що захоплення відбувалось з криками "сука, снайпер, зараз ми тебе покінчимо", звичайні справи". Наділи наручники, зав'язали очі, швидко посадили в машину.

- Чи зрозуміли ці люди, хто ви така? Що ви офіцер?
- Так, дуже швидко: у полон потрапила машина сестри, на якій я збиралася повертатися додому, там були всі мої речі та документи. Там було посвідчення офіцера і учасника бойових дій.

При собі, розповідає Савченко, у неї були лише одяг, розвантаження, автомат, радіостанції, боєприпаси, 2 мобільних телефони. "Рації були слабкі китайські, реальний зв'язок виходив тільки з мобільними телефонами".

Адвокат Микола Полозов запитує: "Про загибель російських журналістів коли вам стало відомо?".

Савченко каже, що її доставили до луганського військкомату і прикували там до чогось, а приблизно на наступний день прийшли журналісти Lifenews, які й повідомили про загибель російських журналістів. "До цього я й гадки не мала".

- Коли вам стало відомо, що вас пов'язують з цим обстрілом?
- Коли вони зарядили цих журналістів, сепаратисти сказали їм, що ось навідник.

Каже, що сепаратисти спочатку вели себе агресивно, але на другий чи третій день стали вести розмови про обмін полоненими: "почали нас оцінювати". "Мені сказали, що мене, швидше за все, віддадуть в Росію. Інших хлопців поміняли".

23 червня в 6:00 по тих годинниках, які висіли у військкоматі, Савченко повезли у напрямку Донецька. В одній з машин був присутній Ігор Плотницький. Савченко з різними пересадками везли не менш 4 годин, весь цей час очі в неї були зав'язані, але не щільно. 

Після перерви Савченко продовжує розповідь про те, як її везли. З неї зняли наручники, а в машині - "дев'ятці" - зняли і пов'язку. На машині були російські номери. Всередині перебували дві людини в цивільному одязі, "начебто без зброї". На годиннику в машині було 00:11.

"Я у них запитала: що, в Росію привезли? Вони сказали: так, подарунок отаману веземо". Потім її пересадили в іншу машину.

Адвокат Марк Фейгін просить розповісти, що відбувалося у Воронежі.

Савченко розповідає, як машина зупинилася на перехресті, там були поліцейські. Один з них запитав у неї: "Правий сектор?" "Дуже дивне запитання було", - зауважує підсудна. Потім її повезли в готель у Воронежі, вона була там близько 5:00 ранку. Співробітники готелю зовсім не здивувалися, що її туди привезли озброєні люди.

На наступний день до неї прийшов слідчий, який оголосив їй, що вона свідок вбивства журналістів. Він приходив щодня і розпитував про події на Донбасі, при цьому він нічого не пояснив їй про її права і нічого не записував під протокол. Весь цей час Савченко була без грошей, документів і у військовій польовій формі. Їй не дозволяли виходити за межі номеру.

Савченко розповідає, що перший раз потрапила в Слідчий комітет РФ в 2:00 ночі, там її вже допитували як обвинувачувану в присутності адвоката і перекладача.

Приблизно за місяць після потрапляння в СІЗО та за тиждень після оголошення голодування Савченко отримала змогу зустрітися з консулом. Слідчий жодного разу не запропонував їй подзвонити родичам або викликати адвокатів. 

×