О 12 годині стою перед перед входом до Гостинного двору. З-за вантажівки, яка перекриває вхід в арку, виходить маленька дівчина. Тисне руку. За день до цього вона жбурнула жменю квашеної капусти в лідера Ліберально-демократичної партії Росії Володимира Жиріновського під час його прес-конференції у київському інформагенстві "Інтерфакс".
Відкриває двері лівого крила корпусу і веде темними дерев'яними сходами нагору. Вони круті і без поручнів. Обережно ступаю в темряві. Нагорі кілька хлопців спостерігають наш підйом. Один протягує руку і підтримує за лікоть поки стаю на рівні. Опиняються в маленькій кімнаті з завішаними плакатами стінами. В кутку — квадратний стіл, застелений клейончатою скатертиною. Таня пропонує суничний чай. Іде заварювати чайник. Просить дати їй 5 хвилин перекурити, поки немає фотографа, і зникає надворі.
"Це все, що в нас залишилося, - повертається. - Це все ми перенесли сюди після штурму. Там далі — реставрація, бібліотека, куди у нас немає доступу".
Поки жую печиво трубочками з варенням всередині. Повз нас проходять кілька молодих людей. Активіст координаційної ради "Київського Віча" Вадим Торопов, 32 роки, емоційно розповідає дівчині в куртці, як напередодні штурмував Головпоштамт, де відбувалися установчі збори Громадської ради КМДА.
"Голова побитая. Пришел такой, как будто сотрясение мозга. Они пускали з самого начала тех журналистов, которих хотели — свои три канала. Ильенка били тоже. Зажали і колотили."
Таня сідає за стіл, хлопці прикручують радіо і йдуть у сусідню кімнату за ширмою. Тетяна у червоній картатій сорочці і білій кофтині, відкидає з обличчя пасмо темного хвилястого волосся. Має бездоганний макіяж. Перебирає тонкими маленькими пальцями намистину чорного масивного деревяного намиста на шиї.
Скільки у вас людей живуть тут постійно? - запитую.
"Живуть ті, хто тут ночує. А ночують тут чоловік десять. - Тетяна кладе на стіл маленькі руки з гострими накладними нігтями. - З нашої попередньої програми культурної тут лишилися лекції, які проводить Владислава Осьмак, плюс збори активу Гостинного двору. Міліція у нас постійно чергує — щодня по дві-три людини. Я тут знаходжуся уже п'ять місяців. Приходжу майже щодня. Допомагаю, чим можу. Ночую через ніч. Холодно зараз, щоправда, тут ночувати. Чергую. Спати не сплю, але перевіряю час від часу, виходжу на вулицю, щоб там ніяких вторгнень не було. Якщо побачу, що будівництво чи роботи проходять вночі, можу попередити весь чоловічий колектив, щоб він вийшов на вулицю і вже міг починати якусь пряму дію. Не страшно. Я влітку сама тут ночувала. Були кілька ночей, що я у дворі на канапі спала. Тут моя друга родина. Бо з батьками ми розходимось у поглядах. У мене російськомовна родина повністю вся. Мама з когорти тих людей, які до сих пір живуть в Радянському Союзі і ніяк не можуть змиритись з іншим. Хоча вона у 2004 році приходила на Майдан, тихенько, без стрічок, а на виборах голосувала за "Свободу". Але насправді вона повністю виступає проти моєї діяльності. Та й боїться за мене. Зараз уже не працює. Домогосподарка."
То перейти на українську — був твій власний вибір?
"У мене була чудова викладачка з української літератури в школі. Не складалися у мене гарні стосунки з викладачами, а от її я обожнювала. Вона викликала в мені цю любов до української мови. Я коли вдома знаходжуся, спілкуюся російською. Коли виходжу за двері, переходжу на українську. Це важко дуже. Відчуваєш, ніби тебе розділяє на дві частини. Вдома українською розмовляти не можу — батьки категорично проти. Обов'язково відповідати на це питання?.. — опускає очі і ніяковіє. - Це просто болюче для мене, якщо чесно, питання..."
Сивий і вусатий активіст Гостинного двору 52-річний Олександр Місюра у блідо-зеленому піджаку і жовтій сорочці виносить нас чашки з чаєм. За стіною чути приглушені чоловічі голоси і як щось смажать на пательні.
"Дякую, Сашку", - каже Тетяна і присуває до себе синю порцелянову чашечку з малиновим чаєм.
Як ти переконала маму голосувати за "Свободу"?
"Вона завжди голосувала проти всіх. Але на цих виборах я вжила багато обманних маневрів. Мама просто аполітична людина, а я їй розповідала, буцім забрали графу "проти всіх", але при тому можна голосувати за Свободу, і це те саме буде. Мама певний час вірила в це. Але тато сказав: "Нічого подібного, не вір їй". Батьки бояться за мене, хоча не проти того що я ходжу на загальні мітинги, наприклад ювілеї Степана Бандери.
Це був перший мітинг, на який я потрапила в своєму житті — був 2009 рік, 1 січня. Мені тоді було 16 років. Я випадково туди потрапила. Ми святкували на Мінській Новий рік. Я вийшла погуляти по райончику, і щось мене потягнуло на Майдан. І тут, бачу, люди йдуть зі смолоскипами, якісь гасла. І мене так туди потягнуло до них. На той момент я вже знала, хто такий Степан Бандера. Я цікавилась дуже сильно. Я пройшла цю ходу, мені дали цей спалений смолоскип. Я досі зберігаю в себе вдома смолоскип, який мені дали на цьому мітингу. Це щось таке рідне. І після цього понеслось."
Розвертаєтсья і бере з полиці шафи смолоскип.
"Оце цьогорічний, з ходи смолоскип. Але у 2009 році у людей були просто дерев'яні палиці, і щось на них намотане. Я тримаю його вдома обгорілий. Там у мене є така ничка своя спеціальна. - сміється. - Мама не знає про неї."
Раптово гасне світло.
"Опа!" - дивується Тетяна. Олександр приносить дві парафінові свічки, ставить їх у підсвічник, який стоїть на шафі напохваті, і запалює. Розмовляємо в напівсутінках.
"Я не їм ніколи перед акціями. Не хочеться, - розповідає дівчина. - Перед Жиріновським теж не їла. Все нормально пройшло."
Як готувалися до акції? Чому обрали саме капусту?
"Напередодні прес-конференції мені о 9 вечора подзвонив голова КУПРу Сергій Мельниченко: "Таня, завтра приїжджає Жириновський". Я нічого не розпитувала, зібрала речі і поїхала радитися зі своїми.
Шукали неофіційний символ Росії. Балалайка — це стаття, блін. Валянки теж можуть стати статею. А квашена капуста — національна страва. І запах має, і костюм попсувати може. Питання не стояло, хто кине. Це само собою вирішилось.
Я пройшла по фіктивному журналістському посвідченню — видавництво "Молода гвардія". Його не існує. Під час промови Жиріновського я навіть кивала, щоб ніхто мене не запідозрив. Капуста була в кульочку в сумці. Ніколи не носила ці нігті дурацькі гострі накладні, а тут пораділа, що їх маю. Вони мені дуже допомогли — розірвала ними кульочок. Він спочатку на зрозумів, звідки на ньому капуста: "Та шо такоє?" Піднімає голову і бачить, як я кидаю. Він почав реально кіпішувати. Особиста охорона Жиріновського спіймала мене аж на першому поверсі. Внизу були ще двоє охоронців. Один наздогнав згори. Схопив мене за руку. Зупинив. Страшний — лисий, без ознак інтелекту на обличчі. Каже: "Давай паспорт, иначе мы будем разбираться без полиции". Вся сумка смерділа капустою. Я в туалеті хвилин 10 відмивала її — телефон, гаманець, все було в капусті. Забризкала сумку духами з запахом ванілі.
Ми п'ятеро встигли пішки дійти від Інетерфаксу до Майдану, а вже були в топі новин в інтернеті. Я була задоволена собою, — сміється. - Дивувалися, що нас не переслідують, що йдемо вільно. Озиралися на проїжджі машини, боялися, що з кожної може хтось на нас вискочити.
З'їздила додому по ноутбук, там зустріла батька, який повернувся з роботи і вже про все знав з новин. Сказав, що йому подзвонив його товариш зі словами: "И как?.. там же ж Таня твоя, ужас..." Батько переживає мої акції значно врівноваженіше за маму. Ми з ним трошки поговорили про те як він буде заспокоювати маму і що краще я не прийду вночі додому, щоб не натрапити на її гнів, а ночуватиму в Гостинному дворі. Він до всього ставиться по-філософському. Сказав: "Ну что поделать. Это твой вибор. Правда, почему именно капуста, я не знаю". Весь той вечір мені з дому дзвонила мама. Плакала дуже сильно, і я через неї. Її найбільше хвилювало спочатку те, що він мене обзивав на всю країну. Потім вона подивилася новини на російських каналах і зрозуміла, що обзивав він мене на дві країни. Потім їй прийшла в голову ідея, що мене можуть тепер вбити. Я її заспокоювала тим, що розголос пішов, і мене не чіпатимуть. За якийсь час вона дзвонить знов і каже, що мене точно посадять, якщо не вб'ють. Наступного дня вона трохи заспокоїлася."
3 
79692
Коментарі
20