середа, 30 січня 2013 00:30

Жириновського закидали квашеною капустою

Охоронець відкриває задні дверцята чорного БМВ. З машини виходить лідер Ліберально-демократичної партії Росії 66-річний Володимир Жириновський. Він у сірому пальті, в правій руці неcе сіру кепку. Лівою тримається за бік.

У понеділок уранці політик приїхав на прес-конференцію до одного з київських інформагентств. Спізнюється на 20 хв. У супроводі п'яти охоронців та російського журналіста Дмитра Кисельова піднімається сходами на третій поверх. Іде повільно. Крекче. Міцно тримається за поруччя. У залі зібралися 80 представників преси.

— Не сочтите опоздание за невежество, ожидали машину, — говорить у мікрофон 58-річний Дмитро Кисельов. — Тема нашей пресс-конференции, Владимир Вольфович...

— Быть Украине в общем вагоне Европы или в вип-вагоне России, — перебиває його Жириновський. Усміхається. 20 хв. розказує про свою партію, пожежі на дискотеках у Росії та Бразилії. Присутні раз у раз сміються.

— Евросоюз будет уменьшаться, — Володимир Вольфович крутить у руках окуляри в чорній оправі, на пару секунд замислюється, морщить лоба. — Вот Турция стоит в очереди в Евросоюз 50 лет, но никто ее не возьмет. Она там не нужна. Вы — тоже. Я не хочу вас оболванивать.

Активістка Коаліції учасників помаранчевої революції 19-річна Тетяна Ліходєєва, яка сидить у другому ряду, дістає з пакета жменю квашеної капусти, тричі жбурляє у Жириновського.

— Геть, українофобе! — вигукує.

Політик підхоплюється з місця. Розмахує правою рукою. Його обличчя червоніє. На правому плечі висять шматки капусти.

— Дима, возьми эту тварь, выгони ее отсюда! — зривається на крик. — Шизофреничка.

Охоронець хапає дівчину за руку, тягне до коридору.

— Жириновський — персона нон ґрата в Україні! — продовжує репетувати Ліходєєва.

— Вот вам демократия — обкидать кого-то, оскорбить. Лучше бы отдала капусту бомжам, они голодают, — Жириновський обтрушує з піджака квашенину, обводить поглядом зал. Примружується. — Охрана, я вас нанял для того, чтобы вы работали, иначе я вас выгоню. Одна девочка-придурок, а вы — три генерала, ни ...рена не можете сделать.

Сідає в крісло. Охоронець струшує залишки капусти із плеча Володимира Вольфовича.

— А че она кричала-то? Я не понял, — перепитує у журналістів.

— Українофоб, — підказують вони.

— А что это такое? — піднімає голову депутат Держдуми.

— Не любите Украину! — вигукує хтось із зали.

— Она — дура, — розводить руками Жириновський. — Я никого не люблю. Никто никого не должен любить и ни с кем дружить. Никому хлеба кусок не дам.

Охоронці виводять Ліходєєву за лікті на сходовий майданчик.

— Зачем тебе это, девочка? — каже один із них. — Одевайся и паспорт давай.

Тетяна бере чорне пухове пальто. Дістає із сумки паспорт.

— В посольство и полицию отдадим, — пояснює охоронець і переписує паспортні дані на аркуш.

Ліходєєва спостерігає мовчки. Плечі в неї тремтять. Тоді спускається сходами.

— Це у вас у Москвє паліция, а в нас міліція! — кричить їм знизу.

За півгодини прес-конференція завершується. Жириновський та його помічники сідають у машину.

— За салом едем, — каже політик, умощуючись на задньому сидінні.

За 15 хв. авто зупиняється біля Бессарабського ринку. Жириновський, п'ятеро охоронців та журналісти заходять туди. Покупців майже немає.

— Это что за икра? — тицяє Володимир Вольфович у першу скляну вітрину біля входу.

Продавщиця 53-річна Валентина Юріївна витягає баночку. На голові у неї біла хутряна шапка, очі підфарбовані яскраво-синім олівцем.

— Это ж астраханская, — всміхається.

Жириновський повертається до журналістів

— О! — вигукує. — Астраханская, наша. Берем, три давай.

Торговка кладе до одноразового пакетика три баночки.

— По 80 гривень. З вас 160, — чомусь помиляється продавщиця.

Охоронець витягає із коричневого шкіряного гаманця 500 руб. Усередині кількадесят таких купюр.

Володимир Вольфович зупиняється біля рядів із квашениною. 70-річна Євфросинія Мавросіївна у білій шерстяній хустці та синьому халаті широко всміхається йому. Два передні зуби в неї золоті.

— Капусточку хотим, — каже Володимир Вольфович.

Продавщиця поправляє хустку.

— Все, шо захочеш, сонце моє золоте, — говорить і сплескує руками. — Я за вами слєжу вже 30 год. По тілівізору не пропускаю.

Набирає капусту поліетиленовим пакетом і пхає у півлітрову банку.

— А помідори вам давать, от-такі з бочки?

Жириновський киває:

— Только не надо нам много банок. Все в одну банку. Немного капусты, немного помидоров. В гостинице попробуем.

— Може, ше огурчика? — підморгує торговка.

— Огурчика хочешь? — обертається Жириновський до депутата Думи від ЛДПР 36-річного Романа Худякова й каже продавщиці: — Телевизор смотришь? Это Худяков, будет у вас мэром Киева.

Помічники регочуть.

Політик витягає із банки двома пальцями огірок, дає Худякову. Той кладе до рота, хрумає і прицмокує:

— Хорошие.

Володимир Вольфович дивиться на годинник.

— Давай, считай уже, — голосно каже продавщиці. — Только не ошибись, родная.

Жінка махає головою:

— Не ошибуся, сонце. Я 40 год на Бессарабке. 700 с вас.

Депутат російської Думи супить брови:

— Это 3 тысячи, что ли?

Жириновський витягає три купюри по 1000 руб. Дає Євфросинії Мавросіївні.

— То вже накупили, як на весілля, — потирає руки вона.

Жириновський бере запечену ковбасу, сало й телячий язик. Витрачає ще 1000 руб.

— Буду есть и вас вспоминать, — каже на прощання.

— Хароші вєщі говорить, — дивиться йому вслід чорнява продавщиця 35-річна Світлана. — Я після школи три перші роки працювала в Москві. І скажу вам: чого Україна і Росія мають бути порознь? Там славянє живуть, і тут славянє живуть. А шо, мало є такого, шо в Росії батьки, а в Україні — діти, і вони не можуть друг до друга з'їздити? Я щитаю, шо Росія й Україна — то є одне ціле, не може бути по-другому. А до Європи хто нас візьме? Кому ми там нада?

Зараз ви читаєте новину «Жириновського закидали квашеною капустою». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

34

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути