"У Чорнобилі можна побачити те, чого нема ніде в світі" – журнал Forbes

Чорнобильська АЕС, розташована за 110 км на північ від Києва, збудована у 1976 році. Вона мала чотири реактори. Увечері 25 квітня 1986 року група інженерів проводила непідготовлений технічний експеримент на четвертому реакторі. Під час дослідження потужність реактора була на 7% нижчої від норми, а контрольні пристрої взагалі вимкнені.

26 квітня на четвертому реакторі пролунало два вибухи. Причина катастрофи – перегрівання реактора й накопичення великої кількості газів, що з'явились під час неконтрольованої реакції. Унаслідок катастрофи в довкілля потрапило 7 т ядерного палива.

Сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж під час вибуху в Хіросімі в 1945 році;

Для гасіння пожежі застосовувалися вертольоти, що скидали спеціальні суміші для гасіння і запобігання ланцюговій реакції, а також пісок і глину. Надалі виявилося, що вони, можливо, ще більше підвищили температуру реактора. Пожежу погасили тільки 9 травня.

Після оцінки масштабів радіоактивного забруднення стало зрозуміло, що буде потрібно робити евакуацію міста Прип'ять. Евакуація була запланована на 26 квітня, але вона була затримана за рішенням уряду СРСР та ЦК КПРС і почалася лише 27 квітня 1986 року в 14:00. Це було явною помилкою, оскільки в цей день вітер дув у напрямі Прип'яті, яка знаходилася за 4 кілометри від ЧАЕС. Сосновий бір, який знаходився між містом і ЧАЕС під дією радіації перетворився на "Рудий ліс". Станом на 28 квітня евакуація Прип'яті була майже повністю завершена. Було евакуйовано більше 44,5 тисяч чоловік в Іванківський та Поліський райони, близько 1000 виїхало до родичів та знайомих в інші області.

– Виселяли нас на Пасху. Замість свята пекло нам улаштували, – згадував житель села Паришів Чорнобильського району Іван Семенюк. – Солдати ходили селом забирали худобу. Та ревла не своїм голосом. На новому місці її три дні не доїли. Молоко лилося по шкурі. Нам сказали нічого з собою не брать, бо вивозять на три дні для дезактивації. Брехали, щоб паніки не було. В одинадцятій вечора повезли машинами до Чорнобиля, а звідти - на Іванків.

Дорогою за ніч п'ять разів зупинялися й обливалися. О шостій ранку були в Бородянці. Звідти повезли в село Гребля і розселили по хатах. У селі були й ті, хто відмовлявся нас брати. Місцевий голова сказав, що всіх таких вивезе на "атомну". До вечора всі погодилися. Я на новому місці хати робив. Але жити там не хотілося. Земля не та. Викопаєш моркву, а на ній піввідра землі висить. Тягти не можна було, бо ламалася. Ми ж до піску звикли. Наші кури погналися на город гребтися. Деякі застряли так, що ноги там повиривали. Їй-Богу не брешу! 1988-го почалася реевакуація. Сказали, що можемо повертатися. З усього району 110 сімей зголосилися їхати. Здебільшого - хазяї. Алкоголікам і там було добре. Їм хати побудували. Приїхали ми у своє село. Все на місці, опломбовано, нічого не пропало. У мене в дворі стояла 200-літрова бочка з бензином. Як була повною, так і лишилася. А потім реевакуацію зупинили. Визнали шкідливою. У перший рік на старому місці урожай був великий, бо земля два роки гуляла. Картопля виросла, як кулак. Тоді все вродило: і буряк, і горіхи, і виноград, і баклажани.

Білорусія - за 7 кілометрів. У нас усе в запустіння приходило, а в них - навпаки. Вони всю техніку, що в нас стояла, покрали. І вона в них працювала. А наші в Чорнобилі потрощили, побили все й вивезли. Хіба так хазяї роблять? У Білорусії в Чорнобильській зоні всі поля засіяні, а в нас - пустиня. А зараз нам возять гречку з Білорусії, ковбасу – з Білорусії, навіть цукор і той – білоруський.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Американці знімуть серіал про катастрофу на Чорнобильській АЕС

×