40-річний Андрій Максимов переїхав до Львова в шкільні роки з Мурманська. Був актором. Зараз продає сувеніри на львівському Вернісажі.
"У мені 50 відсотків єврейської крові. Вітчим, який був сином поволзької німки, під час скандалів він чітко формулював у грубій форм, хто я такий і де моя земля. І в кого в мене такий ніс. Хоча ніс у мене абсолютно європейський. Мій батько зовні єврейський типаж - чорне волосся, великий ніс, представник сходу. Я схожий на слов'янина. Мені пощастило. Знаю — моя бабця періодично вимовляла щось на ідиш. Вона думала, що онук не розуміє. Я все розумів. Зараз старі євреї вимовляють на ідиш тільки те, що не відноситься до культурних слів. Це не матюки, а щось типу побажання. Наприклад, він може сказати — "Alten Kopf" – стара голова. Тобто, "ти дурень". Або "mischiginer" — загублений, не при тямі. Всім звучить культурно, але євреї розуміють більше".
Андрій працював актором у театрі юного глядача. Каже, мав півставки — п'ятдесят гривень. Актори в театрі отримували максимум триста, якщо були заслужені. Тому пішов торгувати канцелярським приладдям, побутовою хімією і консервами на ринку "Південний".
"Це, що я роблю зараз, - це компроміс між тим, що мені подобається, і тим, що мені приносить гроші. Я торгую не консервами, а витворами мистецтва. Торгівля сувенірами приносить достатній прибуток, щоб я заплатив за комунальні послуги, харчувався щодня, - три-чотири тисячі на місяць маю. Я збираю янголів. Не всіх підряд, цукеркових. У мене є кострубатий дерев'ячний янгол з польського костелу. Є янгол з цукру, маленький янгол з Мукачева, є два янголи, вирізані з паперу — галицька витинанка. Є рудий янгол часів помаранчевої революції на великій ялинковій кулі. Подорожую Західною Україною. Якщо нашкребу грошей більше, поїду в Польщу. Знаю польську мову, читаю польських класиків. Євреї кажуть — не плач перед Богом. Він тобі дає що дає. Єврейський гумор — це вміння посміятися над своєю проблемою. Я знаю багато євреїв, які зреклися свого єврейства на користь російської мови. Зараз вони "українці", хтось "поляк", "румун", "угорець". Але вони євреї".
Андрій Максимов вважає себе патріотом України. Єдине, що його бентежить - це образ жида в українському вертепі і переконаність багатьох українців, що євреї споїли українців.
"Українці говорять, що їх весь час споювали євреї. Ніби корчмар зобов'язував селян пити горілку. Ніхто нікого не примушував. Хочеш — п'єш, хочеш — ні. Одні пропивали все, інші нічого не пропивали. То треба мати власний розум. А всі шукають зовнішнього ворога. Бо ж важко визнати: "У мене не ведеться, я ледачий". Легше сказати, що єврей з'їв. Ще мені було неприємно бачити в українському вертепі роль жида. У польській мові слово "жид" - це нормальне поняття "єврей". А в Росії — це лайка. Я звик до лайки і був прикро вражений, що такий персонаж є у вертепі. Потроху звик до цього. Тепер розумію, що жид — це колоритний персонаж. Я патріот України. В українському війську ще з часів ЗУНР існував єврейський курінь. Я вже не кажу, що в повстанських загонах були лікарі-євреї", - розповідає чоловік.
За словами Андрія, зі Львова нікуди б не поїхав. Навіть до Ізраїлю.
"Мій духовний світ склався у Львові. Без цього світу не зможу існувати. Тут просто якийсь такий дух. Бути львів'янином — це як і одеситом, свого роду національність. Львів завжди є культурною столицею України. А в культурній столиці завжди живеться трохи краще".
2 
79692
Коментарі
13