"Виборці хочуть покарати Зеленського" - рейтинг президента падає

Велика частина українського суспільства незадоволена діями сьогоднішньої влади, адже ті не виправдали покладених очікувань. Мова навіть не йде про конкретні кроки. Часто різні групи суспільства очікували різного. Відверто кажучи, відповідальність за це несе не тільки влада. Зараз не відбувається швидких, разючих змін, на які розраховували люди, голосуючи на президентських та парламентських виборах у 2019 році. Тодішні вибори були виборами надії. Зараз бачимо, як сподівання з тріском розбиваються об реальність.

Під час президентської та парламентської кампанії Володимир Зеленський у першу чергу обіцяв людям абсолютно нову якість життя, радикальні зміни у державі. Таким чином створювались дуже завищені очікування у людей. Тепер пройшло півтора роки і вони почувають себе ошуканими. Адже підтримали своїми голосами тих, на кого покладали великі надії. Ці люди прийшли до влади і не виправдали очікувань. Замість реформ у турбо режимі відбувається доволі скромний поступ.

Ще один момент - у медіа останніми місяцями активно просувається теза про можливий розпуск Верховної Ради. Суспільство сприймає це як каналізацію свого невдоволення, протесту. Вихід з ситуації. Громадяни починають асоціювати вирішення проблем з можливим розпуском парламенту та перезавантаженням влади. Дехто сприймає це як своєрідне покарання, відповідальність новообраних нардепів за те, що не вони впорались.

На цей рік шанси на розпуск Верховної Ради менше 50 відсотків. Проте вони зростають. У разі ескалації політичної кризи, дестабілізації навколо Кабінету міністрів цілком вірогідно, що президент може піти на розпуск парламенту та дочасні вибори народних депутатів.

Тим, чий електорат ситуативно, на час виборів забрав Володимир Зеленський. Об'єднав у 2019 році абсолютно різних людей у свій табір. До цього вони підтримували часто протилежні політичні проєкти. Мова як про "Опозиційну платформу - За життя", та і про "Європейську Солідарність". На сьогодні їх колишні прихильники розчаровуються у Зеленському та "Слузі народу" поступово повертаються до цих політичних сил. Вони у разі дочасних виборів у парламент могли б покращити свій результат. Також розпуск Верховної Ради частково може бути вигідний і "Батьківщині". Ця політична сила продемонструвала дуже хороший результат на місцевих виборах у листопаді минулого року. Думаю, вона була б не проти конвертувати це у більшу представленість у стінах Верховної Ради.

Для "Слуги народу" це невигідний сценарій. Точно не зможуть повторити свій успіх та провести таку велику кількість депутатів. Зеленський персонально втратить від цього. Усі чудово розуміють, що далеко не усі "слуги" орієнтовані власне на президента. Переобравши парламент, їх стане ще менше. Думаю, президент це розуміє і не погодиться на розпуск. Принаймні зараз.

Володимир Зеленський та голосування за нього у позаминулому році це була революція. Українці дуже хотіли покарати старих політиків, до яких усі звикли, які працювали роками. Суспільство сподівалось на інакший завтрашній день у рожевих тонах. Цього не сталось. Зеленський поступово починає поводити себе як ті самі старі ненависні політики. Люди не бачать разючих змін. Навпаки навколо цих "нових" людей почали з'являтися чергові та звичні корупційні скандали. А всіх нових представників влади люди напряму асоціюють з президентом Зеленський. Адже саме за рахунок його імені і довіри до нього ці люди стали депутатами, міністрами. Тому спочатку завалився рівень довіри, а потім очікувано і рейтинг. Ці цифри - просто похідна від розчарованості і сподівання на наступників. Дехто з виборців бажає відставки Зеленського, бо хоче його покарати за невиправдані надії.

Рейтинг може перестати падати, навіть трохи підвищитись. Санкції будуть сприйняті потенційними виборцями Зеленського. Це стосується і тих, хто не визначився, і частково тих, хто схилявся до інших політиків. У першу чергу ейфорічно відреагував проукраїнський фланг. Тож табір Зеленського може поповнитись тими, хто не підтримував його, бо сумнівався у настроях президента. Ставив під сумнів його проукраїнськість. Серед патріотів багато тих, хто не сприймає Порошенка. Зеленського тепер можуть почати розглядати як альтернативу та ставитись з більшою прихильністю.

Як не дивно рішення про санкції та бан каналів може сподобатись прорадянській частині виборців ОПЗЖ та інших проросійських сил. Ці люди на кожних виборах голосували за "свого". Їм вкрай чужі і далекі політики, що сидять у Києві. На жаль, цей "свій" кандидат найчастіше орієнтувався на Кремль. Ці люди підтримували Зеленського на виборах. Потім розчарувались у ньому, сприйняли його кроки недостатньо рішучими. Перекочували у проросійський табір. У запровадженні санкцій можуть побачити сильно президента. При правильні комунікації Зеленський зможе наростити свою підтримку і на цьому фланзі. Навряд це рішення носитиме переломний характер, якщо не переросте у системні заходи. Але ситуативно зараз воно грає на руку президенту.

Варто очікувати поглиблення державної кризи через дестабілізації з боку ОПЗЖ та їх сателітів. Мова не тільки про парламент, а й про осередки місцевого самоврядування. Росія тепер буде поводитися більш жорстко та сильніше почне тиснути на Україну та самого президента Зеленського. Зокрема може активізувати бойові дій на фронті. Також росіяни будуть виставляти ці санкції як наступ на свободу слова. Кричатимуть про це різноманітних міжнародних майданчиках. Нехай рішення президента підтримали наші західні колеги, але нам ще доведеться працювати на мінімізацію російських спекуляцій. Роз'яснювати та пояснювати його.

Збільшення рейтингу Бойка базується на кількох факторах. Перший - прихід не проросійських виборців, але тих, хто ностальгує за Радянським Союзом. Раніше частково їх перебрав на себе Зеленський. Друге - люди розчарувались у чинному президенті, він не виправдав їх очікувань. Вони шукають альтернативу. Третє - про президенту били прямою наводкою як представники проросійського табору, так і проукраїнського. Через це його рейтинг танув швидше, а прихильність суспільства до ЄС та ОПЗЖ зростала.

Панікувати поки рано. Більшість тих, хто виходить з табору президента Зеленського, поповнюють лави виборців, які не визначались. Вони не перетікають прямо до проросійських політиків. Фізично їх електорат навпаки зменшується. Адже ми говоримо про літніх людей у своїй більшості. Але на тлі втоми, розчарування та політичної апатії патріотичної частини виборців, проросійський електорат виглядає досить кристалізованим та згуртованими. Проукраїнська частина суспільства часто переходить у категорію "не визначився" через це цифри ОПЗЖ та інших проросійських проєктів у порівнянні підвищуються.

Але не варто забувати, що зараз триває міжвиборчий період. Тобто ці рейтинги не матимуть прямого ефекту. Якби умовно завтра оголосили парламентські вибори, рейтинг ОПЗЖ просяде. Тож математичне збільшення підтримки проросійських партій не є критичним. Апатія проукраїнського виборця це - негативний тренд. Але це буває часто. Чинній владі варто задуматись, як будувати комунікацію з ними.

Значною мірою це такий песимізм спричинений не вмінням комунікувати з боку влади. Також важливу роль тут відіграють засоби масової інформації. Вони активно акцентують увагу суспільства на негативах. І це не обов'язково має бути пов'язане з якимось конкретним прізвищем. Тому суспільство розчаровується, стає політично інертним.

Це закономірний процес для міжвиборчого періоду. Не варто сприймати його тривожно. Але це досить негативний сигнал для чинної влади. Така суспільна апатія є вкрай сприятливим середовищем для того, аби опозиція перехоплювала ініціативу у формування власного порядку денного.