"На передвиборну кампанію я витратив 100 тисяч гривень. У мене не було ні щитів, ні рекламних роликів", — каже 42-річний Андрій Садовий. Його вдруге обрали мером Львова.
Зустрічаємося в робочому кабінеті міського голови. Вікна виходять на старовинну пл. Ринок. Сідаємо за невеликий стіл у куті кабінету. Крім нього, тут ще великий стіл для нарад і робочий. На стіні висять ікони.
Чому вас знову підтримали львів'яни?
— Мені не коректно говорити про досягнення. Зробили цілодобове водопостачання — 99 відсотків жителям. Освітлили місто відсотків на 95. Капітально відремонтували 60 кілометрів доріг. Відстояли право Львова приймати Євро-2012.
Вам закидають, що не змогли знайти інвестора для будівництва стадіону до Євро. Кажуть, якби держава не взяла підготовку під свій контроль, місто втратило б чемпіонат.
— Це було нечесно з боку попередньої влади — покласти будівництво на нас. Якщо брати чемпіонат в Австрії та Швейцарії, чемпіонат світу в Німеччині, то там усе робила держава. 98 процентів вартості стадіону Інсбрук в Австрії — це кошти уряду. Я це розумів. Але якби тоді сказав "ні", не було би Євро у Львові.
Що ще не вдалося зробити за минулу каденцію?
— Закупити потрібну кількість тролейбусів. Бо не було державного співфінансування. Не вдалося залучити на роботу багатьох людей. У нас довгий час є вакансії заступника з питань Євро, керівників районів, начальників управлінь. Заробітна плата чиновника нижча, як середня. Знайти на такі гроші фахівця важко. Якщо порівняти нашу команду з кількістю працівників мерії в містах Європи з подібною кількістю населення, наприклад у Кракові, то в нас у двічі-тричі менше людей. Львів'ян 850 тисяч, чиновників трохи більш як 1200. Кожну людину треба вислухати, допомогти написати заяву.
Які пріоритети на наступні роки?
— Львів — найбільше україномовне місто світу і пріоритетом залишається освіта і новітні технології. Хочемо завершити ремонт у лікарні швидкої допомоги, восьмій, дитячій, у поліклініках. Будемо продовжувати реконструкцію доріг. Закупимо автобуси і тролейбуси на ЛАЗі. Хочемо повністю освітлити місто. Ми освітили Стрийський парк, Івана Франка, Бондарівку, Високий замок. Мені закидають: нашо освітлювати парк, краще би ще одну дорогу зробили. Я гадаю, що за тим, як жителі ставляться до парків і цвинтарів, визначається рівень цивілізованості міста. У наступному році займемося парком Хмельницького.
Які перспективи міста після Євро, коли туристи поїдуть?
— Львів — столиця книжки, мистецтв. Євро дасть можливість гостям міста побачити це. Вони будуть ще більше приїжджати сюди. За два місяці осені Львів відвідали 19 тисяч туристів, із них 2800 — іноземці. Так що готелі не пустуватимуть. Після чемпіонату почнемо будувати діловий центр біля стадіону, куди перемістяться всі адміністративні управління. Це дасть поштовх будівельній галузі.
Арена буде футбольною, бо в місті є дві футбольні команди — "Львів" і "Карпати". А стадіон "Україна", який сьогодні орендують "Карпати" за 1 гривню на рік, будемо розвивати як легкоатлетичний.
За чиї кошти будують дороги? У 3 кілометри Городоцької вклали 60 мільйонів гривень. Ви задоволені якістю робіт?
— Ціна Городоцької набагато дешевша, ніж вартість кілометра дороги в Польщі. А технології такі самі — європейські. На ремонт доріг ідуть кошти міські, державні, і з Європейського банку реконструкції та розвитку. Ми віддаємо гроші державі, у Львові лишається 10 відсотків із того, що збирається на території міста. Потім умудряємося частину цих коштів вертати собі.
Чому львівські дороги роблять не українці?
— Турецька компанія "Онур" на 80 відсотків складається з українців, топ-менеджери — іноземці. Техніка — найсучасніша. Якщо завтра з'явиться вітчизняна компанія, яка запропонує мені такий же модельний ряд техніки — хай працює.
Пам'ятаю 2006 рік, ми робили ямковий ремонт своїми силами. Хлопці з села приїхали, трохи понакидали, в обід уже 50 грам випили, а о п'ятій треба на село їхати. У п'ятницю короткий робочий день, у суботу-неділю — вихідні. Я цього більше не хочу. Турки працюють без вихідних, уночі.
Ваша зарплата — 3336 гривень. Для чого багатій людині працювати на такій посаді?
— Є ще надбавка 15 відсотків і за вислугу 50 процентів, — вчитується з олівцем у відомості. — Часом є премія. Бідний не працюватиме на такій посаді, бо буде спокушатися на різні пропозиції. Я ніколи не був бідною людиною. Моя родина є власником медіа-холдингу (статки Садового оцінюють у $10 млн. — "ГПУ"). А бути міським головою для мене, це найбільша честь, яку може мати львів'янин.
У неділю готує вівсянку для родини
Львівський мер живе у двоярусній квартирі на останньому поверсі новобудови на вул. Рудницького. 1 кв. м житла тут коштує приблизно $1500. Із дружиною 35-річною Катериною Кіт-Садовою виховує чотирьох синів. За няню в дітей мера — теща 61-річна Марія Кіт.
— У мене в хаті, як у гуртожитку, — каже Садовий. — Мені за це дорікають. Бо діти ростуть. Хочу спорудити будинок. Але це має бути досконалий дім. Мені зараз до цього руки не доходять.
Садовий виходить із дому о 8.00, повертається о 23.00. Має власного водія. Сімейний автомобіль Садових "Фольксваґен Шаран".
— Зазвичай із дітьми Андрій бачиться по вихідних, зранку іде — вони ще сплять, приходить — уже сплять, — каже дружина мера. — Минулого тижня сім'єю ходили на "Лускунчика" в оперу. Улітку відпочиваємо теж усі разом. Минулого року в Хорватію їздили навіть із моєю мамою.
Старші сини навчаються у приватній школі "Ерудит".
— Усі вони різні. Іван — найстарший, 8 років, добре грає в шахи. Виграє в мене легко. Тадейко ходить до першого класу, уміє влучно відповісти. Михайлику 4 роки, любить бавитися. Йосипу тільки 2, але вже бореться за простір на рівні зі всіма, не уступає навіть Івану.
Дружині міського голови належать товариство "Південьзахіделектромережбуд" і телерадіокомпанія "Люкс".
Мер підбирає одяг сам. Привозить ділові костюми із Києва. Катерина полюбляє носити спортивне вбрання. Має власних дизайнерів. Найдорожча річ у її гардеробі — каракулева шуба, подарунок чоловіка. Дитячі речі вибирає на ринку Південний.
— Торік була виставка на "Спартаку", продавали верхній зимовий одяг. Куртку на пуху за 600 гривень можна було купити. Думаю, візьму собі таку до джинсів, — розповідає працівниця мерії 45-річна Галина. — Дивлюся, дружина Садового біля мене стоїть. Точно до такої ж придивляється. Сама теж скромно одягнена — у балоновій куртці, в'язаній шапочці. А на інавгурацію модна така прийшла — у зеленій сукні, маленькому капелюшку.
Продукти в родині Садових закуповує голова сім'ї. Щонеділі їздить у супермаркет. Полюбляє вибирати добре вино, дорогий сир, якісну олію, оливки. Може приготувати для сім'ї вівсяну кашу, в неділю перед походом до церкви. Фірмова страва родини — деруни, їх смажить теща.
2 
1
Коментарі