четвер, 05 липня 2007 07:03

Лисичівські ковалі кують водяним молотом

Автор: фото: Сніжана Русин
  Винаймач кузні ”Гамора” Михайло Пилипчинець кує старовинним водяним молотом мотику для сапання виноградників
Винаймач кузні ”Гамора” Михайло Пилипчинець кує старовинним водяним молотом мотику для сапання виноградників

Минулої неділі на подвір"ї старовинної кузні в селі Лисичеве Іршавського району Закарпатської області відбувся Всеукраїнський фестиваль ковальського мистецтва "Гамора-2007". За два дні понад 60 ковалів викували стелу у вигляді дерева.

Кузня "Гамора" в Лисичевому працює з другої половини ХVІ ст. Устаткування в ній — з кінця ХІХ–початку ХХ ст., відколи споруду перебудували. У продовгуватій жовтій будівлі є дві великі кімнати — в одній метал кують, в іншій — виправляють та доробляють. На фасаді кузні встановлена табличка: "У квітні 2006 року кузню відвідав Президент України Віктор Ющенко".

Винаймає кузню Віктор Петровцій, 50 років. Чоловік дає працю двом ковалям — 58-річному Михайлові Пилипчинцю допомагає 54-річний Іван Мелеш. Селяни кують мотики, лопати, рогачки, виноградні сапи, підкови для коней.

Коваль Михайло зранку запалює вугілля у великій печі. Щипцями тримає над полум"ям шмат заліза. Розігріває його, аж доки воно не починає червоніти та шкварчати. Тоді махає дерев"яною ручкою — урухомлює велике водяне колесо на річці Лисичанка. Вода вже четверте століття підносить важкий молот, під який Пилипчинець спритно встромляє шматок заліза. Добре вибитий леміш коваль виправляє й підточує у сусідній кімнаті на станку. За 20 хв. мотика для виноградника майже готова.

У кузні Пилипчинець працює з 1985 року. Каже, що метал і вугілля купують у магазинах. За місяць ковалі можуть викувати до тисячі виробів. Найбільше замовляють мотики для копання картоплі. Готові вироби здають гуртом у крамниці, мотики продають по 15 грн, лопати — по 18. Коваль Михайло каже, що іноді доводиться кувати металеві паркани. Квадратний метр такого замовлення коштує 50 грн.

Найстарішим ковалем "Гамори" в Лисичевому вважають 80-річного Людвіґа Ламера. У кузні селянин працював із повоєнних років аж до 1982-го.

За місяць ковалі можуть викувати до тисячі виробів

— Одну з перших будівель "Гамори" 1872 року будував іще мій прадід-німець з інженерами, — каже колишній коваль Людвіґ. — Тут колись працювало дев"ять молотів, виробляли всякі потрібні в ґаздівстві знаряддя. А 1920 року теперішню кузню відстроїв мій нянько Лайош Ламер. Найбільше робилисьме мотики. Півторакілограмові возили до Берегова — копати виноград.

Нових ковалів у Лисичевому Людвіґ Ламер не визнає.

— Немає тепер добрих майстрів, — говорить дід. — Є ще один на п"ять годів од мене молодший у Неліпині, а один на год старший — в Іршаві. А молоді нічо не варті.

Кузня "Гамора" в Лисичевому працювала до кінця 1980-х років. Потім ковальство в селі занепало. Кузня трималася тільки на ентузіастах. Будівлю частково зруйнували паводки наприкінці 1990-х років. Але селяни на чолі з Віктором Петровцієм узялися відродити "Гамору". Через рік після повеней запалили горнило. Зараз кузня має статус музею.

— Це єдина у Європі водяна кузня, що працює, — хвалиться сільський голова Лисичевого Володимир Продан. — Схожа, але "мертва" є в Німеччині. У 1930-х роках "Гамора" була одним із чотирьох найбільших металообробних підприємств Підкарпатської Русі. Унікальність кузні в тому, що вона поєднала в собі три виробничі епохи: ремісничу, бо є тут майстер і підмайстер, мануфактурну, бо є поділ праці, і фабрично-заводську, бо частково працю людських рук замінюють механізми.

Володимир Продан каже, що селяни уже не можуть обходитися без своєї кузні.

— Коней до нас приводять кувати з усіх навколишніх сіл, — веде далі Продан. — А мотики маємо найліпші в усій окрузі. Магазинні в селі не признають, бо вони тяжкі — до кілограма потягнуть. А наші з кузні — легенькі, аж любо ними копати. Але ми хотіли би ще якось туристів привабити до кузні, щоби селяни могли заробити собі якусь копійку. Бо в селі немає жодного підприємства. Заробляємо хіба що на ягодах та грибах.

Молодих ковалів у Лисичевому немає.

— Пробував тут працювати один 17-річний парубок, — каже сільський голова. — Але і він виїхав на заробітки до Москви — мусить родину годувати.

Зараз ви читаєте новину «Лисичівські ковалі кують водяним молотом». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути