— Закінчився період передвеликодньої сповіді. За моїми спостереженнями, люди стають значно кращі. Ті, які були добрі, стають ще добріші. Ті, що стояли далеко, починають робити перші кроки назустріч Богу, — каже парох української греко-католицької церкви Різдва Пресвятої Богородиці отець Орест Фредина, 48 років.
Говоримо з ним у захристії храму. Отець просить сісти у велике чорне крісло. Каже, у ньому сидів колишній президент України Віктор Ющенко.
— У нас зараз важка ситуація в країні, — зітхає. — Але люди ідуть на зустріч світлу. Вчаться підтримувати одне одного, любити.
Католицька церква вже не так строго ставиться до посту. До яких іще гріхів ставлення лояльніше?
— Гріх — це проказа, яка внутрішньо руйнує та нищить людину. Протягом віків церква шукає спосіб показати людині, як себе зберегти. Вона не може ставитися до гріха поблажливіше. Може навчити людину правильно його трактувати. Церква ніколи не дивилася на піст, як на період, коли не треба їсти. Люди почали його так сприймати в радянські часи, коли віддалилися від світла. Можна їсти навіть за годину до сповіді та святого причастя. Покликання посту полягає в подяці Господу за те все, що ми отримуємо. У цей період маємо знайти час на молитву. Але обжорство і пияцтво — це гріх. Церква дозволяє і музику в піст слухати. Та не можна брати участь у гучних забавах, дискотеках, танцях. Узагалі, всі речі у світі людина може використати собі на спасення або на погибель. Телебачення, газети, інтернет можуть бути хорошим джерелом інформації. Але часто з них ллються хитрі схеми, щоб нас поневолити. Багато молодих людей мають комп'ютерну залежність. Замість того, щоб жити, сидять у світі фантазій. У всьому потрібно знати розумну міру.
Тепер чимало молоді живуть на віру. Як ставиться до цього церква?
— Із превеликим співчуттям і турботою. Сучасні люди кажуть, що їм треба спочатку попробувати. Та людина не річ. Її не можна попробувати, покористуватися, а потім викинути. У людей, які живуть на віру, не буде щасливого подружнього життя. Вони звикли давати одне одному тільки добре. Але потім починаються труднощі, турботи. І вони дають уже один одному тільки гірше. Тоді чоловіки починають заглядатися на інших жінок, жінки — на чоловіків. А в християнстві є це диво, що до кінця ти зберігаєш добре. Але для цього Бог спочатку вимагає покласти руку на Євангеліє і пообіцяти одне одному все своє життя і всього себе.
Ось такий випадок розказав мені Блаженніший Любомир. Один молодий вояк УПА потрапив у концтабір. У те російське село, де він знаходився, після Другої світової не повернулося багато чоловіків. Тому жінки приходили до концтабору і вибирали собі мужчину, щоб жити з ним і вести господарство. Такого в'язня відпускали. А той вояк був дуже статичний і красивий. Його собі вподобала одна теж гарна молода російська вдовиця. Але він сказав: "Ти справді дуже гарна жінка, але в мене в Україні є жінка і двоє дітей. І я перед Богом пообіцяв їй бути вірним". Його розстріляли. У сучасному світі багато сказали б, що він дурний.
Яке інтимне життя має бути в подружжя під час посту?
— Інтимне життя — це великий дар від Бога. Завдяки йому люди теж виражають свою любов. Тому у світлій тайні подружнього життя воно ніколи не є гріхом.
Через важке матеріальне становище багато пар не хочуть мати більше ніж одну-дві дитини. Контрацепцію досі вважають гріхом?
— У міру того, як ми псуємося, Бог не корегує свій закон. Контрацепція завжди є гріх. Першим, хто його зробив, був Анан, який мав відносини з Тамарою. Він викинув насіння на землю. За це його було покарано смертю. Бог дав нам розум для того, щоб ми ним користувалися. Апостол Павло вчить, коли люди за взаємною згодою хочуть себе стримувати, можна вираховувати періоди плідності й неплідності. Чоловіки і жінки, які так роблять, розуміють усю таїнству подружжя. І якщо в них з'являється дитина, то вони не називають це зальотом. Для них це плід любові.
2 
1
Коментарі