середа, 09 липня 2008 07:01

Переорали єдину дорогу до хутора Залізничне

Автор: фото: Вікторія ЦИМБАЛІСТА
  Жителька хутора Марія Кочмар до села Корнич Коломийського району Івано-Франківської області дістається лише пішки і через залізницю
Жителька хутора Марія Кочмар до села Корнич Коломийського району Івано-Франківської області дістається лише пішки і через залізницю

Помешкання родин Слободян і Кочмар із села Корнич Коломийського району Івано-Франківщини відрізали від світу. До їхніх будинків не може доїхати жоден автомобіль. З обох боків — залізнична колія. До найближчої сусідської хати 2 км. Недавно переорали єдину дорогу, що з"єднувала людей із цивілізацією.

— Будинки нам дали у 1960-х, від залізниці, — говорить Марія Кочмар 64 роки.— Наші чоловіки були залізничниками. Ми, вдови, тут доживаємо.

У селі цей хутір називають Залізничне.

— Раніше жило три сім"ї. І Семенюки. Але після того, як чоловіка на оцій колії поїзд убив, жінка з дітьми переїхали, — продовжує жінка.

Члени родин, які залишилися жити в Залізничному, — пенсіонери. Наймолодшій Ганні Чабан 54 роки. Жінка щодня перетягає свій велосипед через колію й розмитою дорогою добирається до центру села. Каже, це єдиний транспорт, яким можна доїхати.

— Йду вечором, стомлена, то ще ровер тягну. Ноги вже не ті, можу зачепитися, впасти. Одного разу ледве від поїзду втекла, — розказує Чабан. — Зверталися до сільського голови нашого, аби прохід через залізницю зробив. А він все: "Не моє діло".

Кам"яну дорогу, що з"єднувала Залізничне із трасою на Коломию, переорали два роки тому. Людям віддали наділи під городи. Слободянам і Кочмарям сказали обходити вбрід.

— Маємо мороку цілий рік, — додає Кочмар. — Узимку замете так, що кілометр можемо дві години лізти до хати. Як йдуть дощі, один мокряк — не пройдеш і машиною не доїдеш.

75-річна Ганна Слободян хворіє на ниркову недостатність. У жінки болять ноги. Їй важко пересуватися подвір"ям. Весною стався напад. Викликали "швидку". Машина застряла, щойно виїхала на польову дорогу.

— Мене кілометр внуки по черзі на плечах до "швидкої" несли, я йти не можу, — плаче жінка, — а якби щось серйозне, на плечах би померла.

На подвір"ї однієї з родин загорілася стайня. Жінки визвали пожежників. Вони добиралися півгодини. Доки шланги під колію пускали, будівля згоріла вщент.

— Ми живемо як на поросі, страшно. Ходили в район жалітися, то ті пани прийшли, подивилися на наші будинки й кажуть: "У село переїжджайте, купіть собі там нову хату". А за що? — обурюється Марія Качмар.

Цьогоріч за 300 м від помешкань на Залізничному сільська рада виділила територію для сільського кладовища, а за 500 — для смітника.

— Враження таке, що нас виживають. Цвинтаря ще нема, а як буде, то нам все до криниць потече, тут ґрунт сипкий, — бідкається Ганна Чабан. — А ще й той смітник зробили. Люди викидають все — дохлих кролів, свиней, воно так смердить, що ради немає.

Аби обладнати 800 м дороги для п"яти пенсіонерів, слід виділити майже 20 тис. грн.

— У селі немає іншої території під цвинтар, ми дотримуємося всіх норм, 300 метрів від хати — достатньо. Щоби побудувати дорогу, грошей немає. Сільська рада має всього 10 тисяч гривень. І треба облаштувати 25 кілометрів дороги в цілому селі, — говорить сільський голова Корнича Володимир Лахнюк, 45 років.

У Коломийській райдержадміністрації Івано-Франківської області кажуть, не їхня компетенція.

— Ця дорога не державного значення, отже, вирішувати проблему має сільський голова Корнича, — стверджує заступник Коломийської РДА 50-річний Мирослав Маськів. — Ми раді були б допомогти з переїздом на залізній дорозі, але на це Львівська залізниця грошей не виділила. На облаштування одного залізничного переїзду йде до 7 тисяч гривень. У Коломийському районі таких п"ять.

Зараз ви читаєте новину «Переорали єдину дорогу до хутора Залізничне». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути