Народний депутат від Партії регіонів Петро Писарчук, 54 роки, балотуватиметься на посаду міського голови Львова в березні наступного року. Він є засновником ринку Південний. Його називають одним із найбагатших людей Львівщини, щедрим меценатом.
О 9.00 Петро Іванович з охоронцем під"їжджає на сріблястому "мерседесі" до громадської приймальні "Рідне місто" на вул. Стрийській. У його кабінеті на столі стоїть велика ікона Ісуса Христа. Під час розмови Петро Писарчук п"є чорний чай. Активно жестикулює руками.
Із квітня минулого року Писарчук очолює обласну організацію Партії регіонів. У січні цього року виконком виключив із партії колишнього заступника керівника обласного осередку об"єднання Миколу Кулика і ще кількох членів. На початку серпня ті звинуватили Писарчука в розвалі партійного осередку на Львівщині. Мовляв, він ставить у районних організаціях своїх людей.
Партію регіонів не надто підтримують на Львівщині. Членство в ній може негативно вплинути на вашу спробу стати міським головою?
— Без сумніву, наша партія не є святою. Як і інші. Та ми не є п"ятою колоною чи неукраїнською партією, як нас дехто називає. Сповідуємо інші категорії патріотизму. Україні зараз потрібен патріотизм діловий. Не важливо, до якої церкви ти ходиш чи якою мовою розмовляєш. Якщо подивитися на ті регіони, де наша партія має реальну владу, то до кризи на них тримався бюджет. Каналізація, тепло, благоустрій не мають партійної окраски.
Хто буде головним суперником у боротьбі за крісло мера?
— Не хочу до виборів недругів плодити. Хто переможе, буде змушений вести розмову і з тим, хто буде другим, і з тим, хто буде десятим. За ними теж стоять виборці. Якщо мер хоче, щоб усім було добре, то треба слухати передусім тих, хто критикує. Колишні голови міста брали в команду тільки тих, хто говорив солодкі слова їм в очі.
Ви ставите під сумнів проведення матчів чемпіонату Європи 2012 року з футболу у Львові?
— Сьогодні не вистачає часу, аби дотриматися технологічного процесу навіть при будівництві стадіону. А біля нього ж повинна бути відповідна інфраструктура, дорожні розв"язки. При такому фінансуванні це неможливо. Це й так велика дурниця будувати стадіон за міські гроші. Спорудження спортивних споруд — це справа футбольних клубів, а не міста. Нам треба дороги будувати, опалення робити.
Скоро розпочнеться президентська передвиборна кампанія. Спрогнозуєте, скільки відсотків голосів у нашій області набере кандидат від Партії регіонів Віктор Янукович?
— Зараз Партії регіонів на Львівщині працювати легше, бо люди розчарувалися в політиках, які при владі. Це 35–40 відсотків виборців. Цих людей треба переконати, щоб вони проголосували за Януковича. Зуміємо — чудово, не зуміємо — буде як і досі.
Як ви стали бізнесменом?
— Як розпався Радянський Союз, вирішив заробляти на себе. Створив кооператив. На вулицях тоді їздили "жигулі". Запчастини були в дефіциті. Великі заводи не додумалися, а ми з кумом перли-перли і доперли. Виготовляли унікальні речі — передні крила до "сімок" і "п"ятірок". У Львові було пресове виробництво, треба було лише матриці зробити і штампувати. От із тими крилами ми й стали багатими. Не знаю, Бог поміг, чи якась фортуна. З"явилися гроші, то купили цегельний заводик, магазин. У той же період почали освоювати ділянку, де сьогодні стоїть ринок "Південний". Там пропасть була, сім джерел било. Навкруги сміття і болото. Спочатку підготували її під автостоянку, потім під базар.
Депутати міськради кажуть, що ви самовільно захопили ту ділянку.
— Хочуть хабара. Але не розумію, за що я маю платити депутату, який у житті будки не поставив. Львів збирає 50 мільйонів гривень земельного податку з 180 тисяч гектарів. Ринок Південний займає 10 гектарів і платить мільйон 100 тисяч гривень. Порахуйте співвідношення. Я вже вісім років як народний депутат, тож абстрагований від бізнесу. Бюджетних грошей не крав, хоча пропозицій улізти в сумнівні схеми було багато. Посаду для власного збагачення не використовував. Будувати і щось робити мені більше подобається, аніж протирати штани у Верховній Раді.
Україні зараз потрібен патріотизм діловий. Не важливо, до якої церкви ти ходиш чи якою мовою розмовляєш
У грудні 2000-го року в Петра Писарчука двічі стріляв кілер. Кулі влучили в живіт і голову. Петро Іванович дивом залишився живий.
У вас стріляли, бо відмовилися платити бандитам за "кришування" ринку?
— Бути успішним в Україні — це ходити по лезу ножа. Я тепер узагалі не цікавлюся, що там із розслідуванням тієї справи. Спочатку думав щось довести, але зрозумів, що марно. Східна мудрість каже: "Сядь на березі біля свого порогу і труп твого ворога пропливе повз тебе".
2007-го погрожували вашій доньці. Ці випадки пов"язані?
— Дзвонили сім"ї, лякали. Мене в тому році призначили керівником штабу. Це був такий хід, аби мене деморалізувати.
Подейкують, ви незаконно збудували дачу на березі озера Задорожнє в Миколаївському районі.
— Це все вигадки! Ні я, ні моя родина ніякими дачами чи об"єктами на цьому озері не володіє. Більше того, жодного разу із сім"єю на ньому навіть не відпочивали.
На що не шкода витрачати грошей?
— Усе що віддав, то твоє. Що взяв собі — те пропало. Я ще зовсім недавно був бідний, тому в цьому переконався. Чим менше ти тримаєшся за гроші, то більше вони триматимуться за тебе. Є люди, які все життя працювали на ощадну книжку. При радянській владі гроші збирали на чорний день. Прийшов чорний день — усе пропало! Якщо тобі дали ці гроші, то перетвори їх на благо — людей і своє. Така моя філософія.
Петро Писарчук мешкає в особняку на вул. Лисинецькій на околиці Львова. Одружений удруге. Має чотирьох доньок, двох синів, трьох онуків.
Чим займаються ваші діти?
— Бачу їх тільки ввечері. Дякую Богу, маю гарних дітей, не розбещених. Вони цінують мене. Пригадую, коли вже не був бідний, а мама в селі й далі тримала господарку: два гектари городу, три корови. Я постійно розривався. Їхав щосуботи в село помагати мамі. Збирав людей, аби покосити, поорати. І от коли повертався у Львів і мама пакувала мені сумку, то сяяла. Відчувала, що потрібна мені.
Де відпочиваєте влітку?
— Цього року був в Іспанії та Греції. Тепер я вже крутелик, — жартує. — Колись кожне літо відпочивав у селі. Руки були в мозолях. На море вперше поїхав 1999 року в Крим. Чесно. Потім років чотири-п"ять їздив у Східницю, Шаяни в Закарпатті. До багатства довго звикав. Донедавна їздив на "дев"ятці" і з якоюсь огидою ставився до іномарок.
3 
1
Коментарі