31 травня в Мінську було підписано Меморандум, згідно з яким Україна отримує статус спостерігача в Митному Союзі. Ця подія розділила експертні кола. Перші вважають такий крок поступовим "затягуванням" України у Євразійський простір. Інші — що статус спостерігача не дасть нашій державі жодних прав та переваг. Проте чіткої відповіді на ці запитання ні в кого немає.
Візит президента Віктора Януковича до Астани 28-29 травня став центральною темою минулого тижня. Багато хто до останнього моменту не вірив у статус спостерігача як реальність, а не міф. Проте події 31 травня засвідчили зворотне.
Вибір зовнішньополітичної стратегії не давався легко жодній владі за всі часи незалежності України. Починаючи з 1991-го, керівництво держави намагалося втілювати політику так званої "багатовекторності". Тобто, не обіцяючи нікому чогось конкретного, Україна кволо, не завжди вдало, захищала власні національні інтереси.
Найбільших успіхів у багатовекторності досяг Леонід Кучма. За часів президентства Віктора Ющенка ця політика перестала існувати, що одразу позначилося на економіці України та позиції більш сильного, багатого на природні ресурси східного сусіда. 2010-го Віктор Янукович проголосив головним зовнішньополітичним вектором європейський. Три роки тому мало хто вірив у реалізацію такого вектора. Але минув час, і вже у листопаді поточного року Україна має всі шанси підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом.
Така ситуація дуже не задовольняє Росію. Не звикнувши до рівної розмови на пострадянському просторі, офіційна Москва вже котрий рік поспіль використовує газовий, торговий та політичний шантаж. Віддамо належне Вікторові Януковичу, який при шаленому тиску зі Сходу все ж таки прокладає шлях на Захід. Саме в такому контексті слід розглядати участь президента України в засіданні Вищої Євразійської економічної ради в Астані.
Із наближенням термінів підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, Росія дедалі більше демонструє бажання зірвати таку подію. Кремль важко переживає поступовий відхід нашої держави з орбіти власних геополітичних планів. Тому сьогодні ми не маємо ані знижки на газ, ані партнерського ставлення Москви до офіційного Києва.
Президент Віктор Янукович це добре розуміє. І тут виникає думка, що зустріч в Астані, а потім підписання Меморандуму щодо статусу спостерігача — це жест публічної дипломатії, що не примушує до кардинальних дій, але залишає простір для маневру.
Тепер Україна на законних правах має право цікавитися питаннями, що виносяться на розгляд Митного Союзу. При цьому ми не несемо жодних зобов'язань перед Росією чи євразійським простором, продовжуючи свій рух у Європу. Вона ж уже зрозуміла такий крок президента України і не має жодних заперечень щодо статусу спостерігача.
3 
1
Коментарі
1