вівторок, 30 квітня 2013 07:45

"Уже півсвині на лахи пішло"

Автор: Фото: Ярослав ТИМЧИШИН
  Львів’янка Василина Вербянська міряє замшеві босоніжки на високих шпильках на Краківському ринку у передвеликодню п’ятницю. На вбрання, в якому піде до церкви святити паску, витратила 1000 гривень
Львів’янка Василина Вербянська міряє замшеві босоніжки на високих шпильках на Краківському ринку у передвеликодню п’ятницю. На вбрання, в якому піде до церкви святити паску, витратила 1000 гривень

— В інший день годі "Гуллівера" продати, а нині Армагеддон якийсь, — обурюється огрядна продавщиця солодощів. Стоїть на дорозі, яка веде на ринок Краківський — найдешевший у Львові. У п'ятницю базар переповнений людьми. Сусідніми вулицями пропихаюся до головного входу понад 10 хв.

— А завтра шо буде робитися? Може, і в неділю базар працюватиме, — припускає торговець засобами для чищення килимів, який стоїть поряд.

— Та нє, то Баськова неділя, — його співрозмовниця витирає піт із чола.

Речовий ринок розділений на дві частини. По праву руку критий базар, ліворуч — лотки з одягом та взуттям просто неба. Надворі ціни на ті самі ж товари на 5-10 грн нижчі, ніж усередині. Там немає примірочних.

— Та хто на мене буде дивитися? — огрядна жінка, на вигляд 45 років, роздягається до трусів. Міряє чорні класичні штани за 200 грн. Продавщиця намагається прикрити короткою ширмою. Жінка не може застібнутися. Просить на розмір більші.

— Нема. Було дві пари, але їх розкупили. Цього року чомусь великий попит на штани, — каже Марія Кукало, 39 років. — Добре, як жіночка худенька. Одягне брюки, зверху туніку — і можна йти до церкви. Але як габарити великі, то краще спідницю одіти. Та ти то покупцеві не скажеш. Добре, як дочка з мамою йде. Тоді одна другій в очі говорять. Якщо ж прийшла на базар з колежанкою, та ніколи правди не скаже, — продавщиця запалює цигарку.

У закритій частині ринку 25-річна Галина Пак купує чорну атласну блузку. Платить 300 грн.

— Ну, дитинко, я дешевше не можу продати. Я не власник, а реалізатор, — продавець відмовляється зробити знижку.

— Я вже на свята витратила тисячу, — розповідає дівчина. — Спочатку в магазині купила світлу спідницю за 250 гривень. Тоді знайшла замшеві мешти за 500. Правда, потім пожаліла, що такі дорогі взяла. Усі мої подружки купують зі штучного замшу. Він наполовину дешевший і краще носиться. Мешти помив — і знову як нові. А натуральний замш дуже пильнувати треба. Шкіряні не хотіла брати — тепер замшеві більше в моді. Ще й такі, аби танкетка була ним обтягнута. Але то не на наше болото. Хіба для тих, хто на машині катається. Мені би ще замшевий піджачок здався, але грошей вже не залишилося. За блузкою сюди пішла. Хоч Краківський і називають рагульським, але ціни тут таки нижчі. На Південному за таку саму обновку певно 500 здерли би. Там місця дуже дорогі, тому й ціни високі. А товар усюди однотипний.

16-річна Надія Халак перед дзеркалом міряє вишиванку за 250 грн. Мати каже їй, щоб знімала. Пропонує доньці пройтися ринком, прицінитися.

— Взагалі-то ми її на останній дзвоник купуємо. Але перед тим на Великдень одягну. Буде дуже оригінально. Бо кожного року всі одинаково вбрані. Треба чимось відрізнятися, — говорить. — Подумала, що під низ одягну класичну спідничку. Потім вишиванку зі штанами буду носити. Наприклад, на День незалежності так одягнуся.

17-річна Василина Вербянська знімає шкіряні черевики, міряє замшеві босоніжки на 12-сантиметрових шпильках. Тримається за стіл продавця.

— Я привикла до таких каблуків, — каже. — Свій прикид на Пасху обдумувала місяць. У журналах дивилася, що модно. Вже купила лосінчики за 150 гривень, білу блузочку — таку нарядну. Лишилося взуття. Ще маю трикотажне плаття, може, у ньому святити паску понесу. Але, якщо буде тепло, то спарюся.

У взуттєвому магазині жінка запихає руку за футболку, з бюстгальтера витягає 100-гривневі купюри, замотані у целофан. Відраховує 200 грн, двадцятку витягає з кишені чорного піджака. Платить за туфлі зі шкірзамінника на середньому каблуку.

— Чого дивишся? — звертає увагу. — Знаєш, скільки тут злодіїв перед святами ходить? Для них то найкращий період. У мене колись на Краківському цілу зарплату витягнули, то я вже навчена. Минулого тижня дві свині зарізали. Одну собі на ковбаси-шинку, другу — на продаж. То вже півсвині на лахи пішло. Дітям, чоловікові, мені, мамі хоч якусь нову хустку треба.

Купила сукню за 30 тисяч

Біля магазину брендового одягу "Парк Авеню" на вул. Городоцькій зупиняється позашляховик "ніссан". З передніх дверцят виходить 25-річна Галина у чорних окулярах. У правій руці тримає шкіряний клатч.

— Я часто отоварююся у тому магазині. Купую сукні, коли приходить нова колекція, — розказує жінка. — Найдорожчу взяла за 30 тисяч. Вагалася, але чоловік сказав: "Бери. Дарую на день народження".

У "Парк Авеню" для клієнтів великі примірочні. Ціни від 19 до 50 тис. грн.

Двері відчиняє жінка у джинсовому костюмі, за нею заходять чоловік та 8-річний син. Відвідувачка бере до рук світлу чоловічу сорочку, дивиться на цінник. Злякано кидає і різко виходить.

— Ми не бачимо попиту перед святами. Зараз більше почнуть купувати на випускний. Та в нашому магазині одягаються лише постійні клієнти — люди, які мають гроші. Вони знайдуть, що на Великдень вбрати, — каже консультант. Не називається, бо власник заборонив.

Зараз ви читаєте новину «"Уже півсвині на лахи пішло"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути