Міністерство охорони здоров'я розробляє законопроект, що дозволить використовувати органи українців після їх смерті, якщо вони не написали відмови від цього за життя.
Закон, який ще тільки на стадії розробки, не передбачає, що органи заберуть, не з'ясувавши ставлення до цього у померлої людини. Тому ми пропонуємо такий варіант: кожна повнолітня людина впродовж двох місяців після опублікування закону може подати заяву в лікувальний заклад, в якому лікується, про свою відмову ставати донором. Ця інформація потрапляє в центральний реєстр. Там значитиметься прізвище людини та інші дані. Якщо ж цього не було зроблено, то родичі загиблого можуть написати заяву на ім'я головного лікаря про те, що вони проти, щоб його органи забирали.
Органи померлого використовуватимуть лише тоді, коли консиліум лікарів констатував смерть мозку. Це, фактично, смерть людини. Як священники говорять, душа покинула тіло. Тоді лікарі повідомляють у Центр трансплантації про потенційного донора. Співробітники центру шукають у центральній базі, чи є відмова людини. Якщо її немає — приймається рішення відімкнути труп від системи життєзабезпечення. Якщо в загальному реєстрі знаходять відмову, то ніхто в померлого органи не забере.
Навіть церква схвалює трансплантацію органів від померлої людини, якщо вона при житті була не проти цього. Тим паче, що ми таким чином рятуємо життя. Це — найгуманніший спосіб.
Нині в Україні трансплантація знаходиться в незадовільному стані. За рік виконуємо всього близько 120 пересадок. А потреба тільки в трансплантації нирок — близько тисячі, серця — 800 на рік. А в Росії, Білорусі, Австрії, Німеччині, Італії, Іспанії, Англї ці операції виконуються чи не в повному обсязі від потреби.
Згідно закону про трансплантацію органів 1999 року, лікар повинен запитати у родичів, чи згоден померлий на те, щоб його органи були пожертвувані іншим людям. Лікарю, який рятував того пацієнта, важко і незручно питати в родичів про забір органів. Але родичі у своєму рішенні виражають не стільки думку загиблої людини, скільки власну. Зрозуміло, людині, яка знаходиться в такому важкому трагічному стані, дуже важко вирішити це питання. В більшості випадків вона відмовляє.
Відмову від трупного донорства провокують повідомлення про чорних трансплантологів. Мені самому лячно слухати чи читати, що людину розбирають на органи. А населення це так і сприймає. Не потрібно забувати, що забираючи органи померлого, ми рятуємо чиєсь життя.
Олександр Никоненко, головний трансплантолог Міністерства охорони здоров?я, професор
2 
1
Коментарі
52