— Багато однолітків вважають, якщо добре заробляєш, повинен мати авто, дорогий одяг, телефон. Я з цим не погоджуюся. Машина — це поганий спосіб витратити гроші. Краще вкласти їх у бізнес, — каже 23-річний Остап Павлюк із селища Отинія Коломийського району на Івано-Франківщині. Заснував сім бізнесів. Має ресторан "Здоровий", швейну фабрику.
— Майже всі свої гроші вкладаю в нові проекти, розвиваю старі. Багато витрачаю на подорожі, книги, тренінги. Не купую автомобіль, квартиру чи дорогий телефон. Ношу джинси за 400 гривень. Батько в мене будівельник, мати — економіст. З сьомого класу працював із татом на будовах. Улітку 2012 року їздив у Сполучені Штати за програмою "Працюй і подорожуй". Робив офіціантом. Удома влаштувався у готель. Отримував 4 тисячі на місяць. Але далі шукав роботу.
Коли навчався на третьому курсі, почав працювати фінансовим консультантом. Мені було 19 років. Зателефонували з німецької компанії, запросили на співбесіду. Вони консультували українців, як керувати своїми грошима. Перший рік не мав жодного клієнта. Провів понад сорок зустрічей і всі були невдалі. Зате багато вчився. Читав книги, журнали. Проходив курси з фінансової грамотності. Їздив на майстер-класи. Зрозумів, персональні зустрічі не працюють. Треба шукати інший формат. Придумав курс фінансової грамотності на три заняття. Домовився з деканом факультету, щоб той виділив аудиторію. Студентам розповідав, як рухаються кошти в світі. Куди вкладають гроші, як мислять підприємці, інвестори. Згодом знайшов партнерів, почав проводити лекції у Львові, Івано-Франківську. Приходили люди, яким цікаво було збільшити дохід, навчитися керувати фінансами. Торік покинув цю справу. Зрозумів, це не те, чим хотів би займатися.
2015 року Остап Павлюк разом із партнерами відкрив швейну фабрику.
— До мене часто зверталися підприємці-початківці. Просили проконсультувати. Так познайомився з трьома хлопцями, які заснували свою марку одягу. Працювали півроку, а продавали одну річ на тиждень. Запустили рекламу в соцмережах, домовилися з магазинами. За два місяці почали щодня продавати по п'ять речей. Випустили першу колекцію. Заробили близько 100 тисяч гривень.
Двоє хлопців не витримали ритму й відмовилися від участі в проекті. Мені запропонували стати співзасновником фірми. Постійно виникали проблеми з пошиттям. Замовляли партії на фабриках Одеси, Львова, Києва. Одні шили погано, інші затримували терміни. Треті завищували ціни. Ми придбали чотири швейні машинки та найняли двох швачок. Згодом відкрили свою швейну фабрику. Докупили обладнання, найняли більше працівників. Почали виконувати замовлення інших фірм. До кінця лютого все розписано. Речей своєї марки шиємо мало. Хочемо відмовитися від молодіжних светрів. Будемо виготовляти спортивний одяг.
Почали з речей для сноубордистів, термобілизни. З лютого випустимо одяг для бігу, занять у спортзалах. Імпортний спортивний одяг коштує дорого. А в Україні свого не виробляють. Наш буде дешевший. Закупили ті ж тканини й матеріали, які використовують відомі спортивні марки.
Ще один бізнес Остапа Павлюка — ресторан здорового харчування. Відкрив його разом із партнером у Івано-Франківську.
— Пощастило, — каже Остап. — Знайшли приміщення, де раніше був заклад харчування. Не довелося витрачати великі гроші на переобладнання, ремонт. Меню розробили двоє лікарів-дієтологів і шеф-кухар.
Мав і невдалий підприємницький досвід. Якось взялися з партнером організувати концерт відомого гурту. Досвіду не мали. Влаштувати концерт не вдалося, а гонорари довелося виплатити.
2 
1
Коментарі