— Перш ніж відкрити ресторан, проаналізував ринок. Є заклади, що пропонують суші, морську рибу. Вирішив готувати річкову, — розповідає 37-річний Сергій Бондарук зі Львова. Відкрив ресторан "Фішер".
Сергій — учасник АТО. На Донбас потрапив у четвертій хвилі мобілізації. Понад півроку воював у складі 14-ї бригади. Спершу тримали позиції біля селищ Сартана і Павлопіль поблизу Маріуполя на Донеччині. Пізніше — в Мар'їнці неподалік Донецька. Демобілізувався після осколкового поранення в ліву руку.
— За освітою я інженер-електромеханік залізничного транспорту. Працював на залізниці. Потім їздив на сезонну роботу до Криму, влаштувався мангальщиком. Ще виконував обов'язки повара. Так і навчився куховарити. До війни попрацював кухарем у майже 15 закладах. На Донбасі готував страви для побратимів. Старався, щоб хлопці їли гаряче хоча б двічі на тиждень. Переважно була тушкована картопля з тушонкою. Ще робив "червону рибу". Брав три-чотири банки кільки чи бичків у томатному соусі. Змішував із яйцем, цибулею і майонезом.
Коли повернувся з фронту, їздив у Польщу, працював у кафе у Львові. Про власне мріяв давно. Але я не вмію відкладати гроші. У дружини це краще виходить. Тому взялися за цю справу вдвох. Гроші позичили в банку. Орендували невелике приміщення неподалік центру міста. Дизайн інтер'єру придумала дружина Ірина. Ремонт робили самі. Меблі змайстрував тесть із дерев'яних європалет.
Ідея була — відкрити заклад доступної вуличної їжі. Хотів, щоб людина в обід чи після роботи могла за 100–120 гривень ситно поїсти. Фірмова страва — смажена форель. Окрім риби, подаємо грибний суп, салат "Цезар", пельмені, австрійський шніцель і курячі нагетси. Алкоголь у кафе не продаємо.
Працюю з дружиною і товаришем. Сам я риби не люблю. В дитинстві переїв. Виріс на річці Стир у селі Шибин на Рівненщині. Смажена риба на столі була постійно. Бізнес ще не окупився. Заробленого вистачає на скромне прожиття і підтримання ресторану.
4 
1
Коментарі