Старі борги за комуналку треба списати

 

За житлово-комунальні послуги українці на 1 березня заборгували 82,1 млрд грн, повідомляє Держстат. Порівняно з лютим, ця сума зросла на 1,1 млрд.

За газ і його доставку населення винне понад 34 млрд грн. Борг збільшився на 19,3%, порівняно з березнем торік. Заборгованість за тепло й гарячу воду становить понад 27 млрд грн. Зросла на 22,1% за рік. За воду українці не доплатили понад 6 млрд, електрику — близько 8 млрд.

6 квітня набула чинності постанова Міністерства юстиції щодо автоматизованого арешту рахунків боржників по аліментах і комунальних послугах. Якщо особу рішенням суду внесли до Єдиного реєстру боржників, її рахунки в банках арештують. Кошти списуватимуть на погашення заборгованості. Зараз у реєстрі близько 5,5 млн осіб. А з‑поміж майже 70 зареєстрованих в Україні банків до системи виконавчого провадження підключені сім.

— Заборгованість, про яку говорять зараз, — це несплачені кошти за останні 20 років, — каже правозахисник Євгеній Соловйов, 53 роки. Він захищав права споживачів у понад 100 судових справах. — У перші роки незалежності платежі для українців були посильні, комунальна сфера дотувалася державним і місцевими бюджетами. Реальною проблема боргів стала, коли Україна взяла зобов'язання перед Міжнародним валютним фондом привести тарифи до економічно обґрунтованого рівня.

Існують і маніпуляції зі звітністю. Наприклад, торік комунальних платежів нарахували приблизно на 170 мільярдів. Фактично люди сплатили майже 160. Виходить, підприємства недоотримують менш як 10 відсот­ків грошей. Решта — це борги за попередні роки.

У містах найбільше люди винні за тепло. У селах — за газ.

Чому не платять?

— Тарифи торік зросли на 14 відсотків, за даними Держ­стату. На стільки ж відсотків збільшилися борги, — продовжує Євгеній Соловйов.

Час­тина людей принципово затягує з оплатою. Такий собі мовчазний протест. Але загалом затримання плати — національна традиція. За це ж нічого не буде. В Україні немає реальних механізмів, щоб покарати споживача за неплатежі.

А як же листи з погрозами, суди й колекторські фірми, що вибивають борги?

— Є лише гучні епізоди. Комунальники не здатні системно працювати з боргами. У них ­слабка юридична служба, часто позови подаються абияк. Знаю людину з двома квартирами, за кожною з яких є борг за тепло по 60 тисяч гривень. Каже: "Чекаю, коли подадуть у суд, щоб визнати борги за три роки".

Як налаштовані суди?

— Переважно ухвалюють рішення на користь постачальників. Якщо комунальне підприємство не може довести свої претензії, суд ухвалює рішення — залишити позов без розгляду. Тобто ні нашим ні вашим.

Є думка, що зменшити кількість боргів мала би система субсидій. Чи навпаки — ефект був негативний?

— Завдяки субсидіям вдалося законсервувати ситуацію з боргами. У нас комунальна сфера, по суті, лишається радянською. Споживач не тільки не може обирати, але його ще й зобов'язують отримувати послугу й платити за неї. Це навіть не монополізм, а обкладання даниною. Відносини між споживачами й постачальниками комунальних послуг нерівноправні. Договорів на надання послуг немає — ти з тарифами не згоден, проте платити мусиш. Лічильника на тепло немає, але викласти треба стільки, як встановили тепломережі. У такій ситуації розв'язати проблему боргів неможливо.

Як поводитися, якщо отримав лист із погрозами стосовно заборгованості?

— Від загрозливого листа до реального судового позову — величезна дистанція. Комунальній службі невигідно позиватися стосовно заборгованості, розмір якої менший судового збору. Сьогодні це 2 тисячі гривень.

Буває, людям приписують надумані борги. Наскільки виправдано судитися з комунальним підприємством?

— Неодноразово стикався з маніпуляціями з боку постачальників електрики. Одного місяця показники лічильників зменшувалися. Другого — перевищували норму. Інший приклад — людина купила квартиру, заселилася. Вона не зобов'язана відповідати за борги колишнього власника. А комунальні служби намагаються змусити її заплатити. Є випадки навмисного завищення кількості послуг. Спочатку потрібно вимагати від комунальників зробити перерахунок. Якщо компроміс не знайшли, це має бути зафіксовано в офіційних документах. І тільки після цього звертатися до суду.

Важливо від підприємства отримати документи. Не просто надати квитанції без підпису й печатки, які розсилають. Суд виносить рішення на підставі документів. У них має бути автор, вихідний номер, підпис.

Яка можлива найсуворіша санкція до боржника?

— Арешт житла. Але, за законодавством, це такий складний процес, що в країні зафіксовані поодинокі випадки. Був період, коли перекривали в певній квартирі каналізацію, воду. Для цього створені спеціальні прилади. За моїми підрахунками, більш як половина комунальних боргів мають термін давності понад три роки. Бо комунальні служби не зацікавлені подавати в суд. Вони чекають, коли людина захоче продати квартиру. І тоді вимагатимуть гроші.

Як зменшити заборгованість населення?

— Переглянути методику формування тарифів, посилити контроль за кількістю та якістю послуг. У західних країнах на кожній батареї є регулятор і лічильник. У нас досі тепло в квартирах рахують за квадратними метрами, а не кількістю теплоносія. Високі тарифи не забезпечують ефективної роботи комунальних підприємств, а навпаки — розбещують їх. Навіщо щось міняти в роботі, реформувати? Простіше піти на уклін до Нацкомісії з регулювання комунальних послуг і попросити збільшити тарифи. Сьогодні вони завищені в середньому в 1,5–2 рази. Також потрібно провести нормальну інвентаризацію боргів. Якщо термін понад три роки, вони мають бути списані як сумнівні або безнадійні.

×