— Три роки тому чоловік поїхав на заробітки до Гданська у Польщу. Почали з ним порівнювати, скільки коштують харчі. На моє здивування, ціни там були нижчі, ніж у нас, хоч у них вищі зарплати, — розповідає 34-річна Олеся Лещук зі Львова. — Вперше поїхала на "розвідку" у місто Перемишль на вихідні. Зайшла в місцевий супермаркет "Бедрьонка". Зі списком ходила й порівнювала ціни. Молочні продукти — сметана, йогурти, сири — дешевші, ніж в Україні. Молочки там значно більше. Наприклад, у магазинах є звичайне кисле молоко, як удома. В нас лише кефір. Йогурти бувають з овочами й незвичними добавками, типу печеного яблука, маку з медом.
Тепер їжджу щотижня. Домовилася возити продукцію в місцеві магазини. Її з радістю беруть.
Я сама вожу машину "Дачія Логан". Товари складаю в багажник. Часто люди їдуть маршрутками до кордону. Переходять його пішки, далі пересідають на польський транспорт. Так швидше, бо для пішоходів черги завжди менші, ніж для машин.
Працюю перекладачем на міжнародну компанію. На закупи їду в неділю, тоді найменші черги на кордоні. Із собою беру дво-троє людей безкоштовно на екскурсії, але ставлю умову, щоб не набирали багато товару. За раз можу провести продуктів не більш як на 200 євро, але якщо в машині ще троє пасажирів, сума автоматично зростає до 800 євро. Цього достатньо, аби на тиждень забезпечити два-три магазини.
Через "Шегині" до Перемишля можна дістатися за годину, але за умови, що на кордоні нема черг.
Акції та знижки вивчаю на інтернет-сайтах магазинів. Там їх щотижня оновлюють. Але купувати все в одному супермаркеті невигідно. Десь беру молочку, десь — італійські макарони чи сосиски, а десь — шоколадки.
Найбільш ходовий товар — польські йогурти і червона риба. Замовляють по 8–10 кілограмів щотижня. Різниця на ціні колосальна. Там за кілограм червоної риби платять 189–259 гривень. У нас така коштує від 550 гривень. Пік замовлень припадає на новорічні свята.
Свинину цього тижня привезла по 13 злотих (91 гривня. — ГПУ). Потрапила на акційну вирізку. Зазвичай вона по 119 гривень, але не по 150, як на ринку у Львові.
Ходжу у "Бедрьонку", "Теско" та "Лідл". Там українців більше, ніж поляків. Вони влітають із відкриттям магазину і спершу розхапують дешевий акційний товар. Буває, приїздять удвох, то один біжить по шоколадки, другий — по сметану. В один із перших разів не могла розібратися з макаронами. Стою, в продавця розпитую, чи хороші, а мені покупець поруч відказує, що такі брав, то дуже тверді. Я кладу на полицю, а він вихоплює. Більше рекомендацій не питаю. Беру, куштую, а тоді розбираюся.
Побутову хімію купувати в Польщі невигідно. Ціни на шампуні, гелі для душу, бальзами для волосся, рідке мило стартують від 17 злотих (119 грн. — ГПУ). В українських маркетах гелі для душу хорошої якості можна придбати по 40 гривень.
За одну поїздку маю 1000 гривень чистого заробітку. Собі економлю на продуктах. Виховую трьох хлопців — підлітків, то вони добряче їдять.
Почала більше пересилати продуктів по Україні. Наприклад, риба та м'ясо йде у вакуумній упаковці, можна відправляти "Новою поштою". Щоб не псувалося, кладу акумулятор холоду. Останній раз посилала в Дніпро. Кілограм вийшов 130 гривень. Люди раділи.
Ресторани замовляють порізаного кролика, качину грудку чи страусятину. Для поляків це не дивина, а в нас — новинка. Кілограм там обходиться у 150 гривень. Тут стає 230. А в ресторані продають по 450.
Зараз створюю інтернет-сайт із замовлення польських продуктів. Планую також шукати партнерів у Вінниці, Києві й Дніпрі.
Для себе зробила відкриття, що тут продукції поменшало. Якось були на весіллі в родичів у Вінниці. Зайшла в супермаркет, а там майже порожні полиці. Однією приправою можуть заставити півприлавка. У Польщі такого немає.
Знайомі, які займаються лише привезенням продуктів, заробляють по 700–800 євро. У Львові нема жодної вакансії на таку зарплату.
Після відкриття безвізу люди почали добиратися електричкою "Інтерсіті". Тоді доставка вийде трохи дорожче, ніж машиною. По продукти стали їздити навіть кияни.
2 
1
Коментарі