55-річна Тамара Журжій із села Чемерпіль Гайворонського району Кіровоградщини 40 років вирощує просо. З нього робить віники. Щороку має близько 100 тис. грн доходу.
— Обробляємо з чоловіком 2,5 гектари паю і городу 40 сотих біля хати. Майже все засіваємо просом. З гектару виходить п'ять тисяч віників. За один просимо по десятці, — розповідає Тамара Олександрівна.
Просо засівають урозсипну або сівалкою. Боронують і трамбують катком. На гектар вистачає мішок насіння.
— Просо можна й не полоти. Головне — борінками пройти, щоб не заглушив бур'ян. Скошуємо у вересні косилкою чи серпом. Сировина боїться дощів. Просо гниє, а снопи пріють. Треба мати крепке здоров'я, щоб вчасно висушувати, аби врожай не пропав. Наймаємо людей, щоб рівняли стебла. За день платимо по 180 гривень. Самі обрубуємо і кладемо у снопи, чистимо від шелухи. Знову просимо людей, щоб змолочували насіння зі стебла на станку-"їжачку". Беруть за роботу сотку або за сніп — півтори гривні. Якщо з гектару виходить 50 тисяч, то з них 20 відсотків — витрати на людей, обід і техніку. Свого трактора чи мотоблока не маємо. Для 2 гектарів невигідно купляти й утримувати.
Для виробництва віників не треба дорогого обладнання.
— Віник виготовляють на саморобному станку. Зі стебел роблю три пучки. Кожен зжимаю поліетиленовим шпагатом. Ним же сильно стискаю все в один жмут. У кількох місцях ще три рази обмотую, а лишнє стебло відрізаю.
За день жінка в'яже 100 віників. На ринку не продає.
— На базарі віники по 25-30 гривень. Але мені вигідніше оптовикам здати, не виходячи за ворота. Вони двічі на тиждень в село приїжджають. Сировину притримуємо до весни. Тоді дорожчі на кілька рублів. Держиться в ціні аж до зелених віників.
У селищі Саврань Одещини відкрили оптовий ринок. Щовівторка та п'ятниці туди звозять 30 тис. виробів. За півтори години розпродують. По віники приїжджають з усієї України та Білорусі.
— Якщо оптовик у село не приїхав, то і ми на цей ринок возимо. Люди на віниках живуть і не бідують. У нас кожен третій у селі має здорову хату, машину, трактор, — каже Тамара Олександрівна. — Це вигідний бізнес, бо нема відходів. Шелуху з'їдає корова, а зерно птиця і свині. За віники собі хату вистроїли з чоловіком, купили дві машини "хонди". Дочці в Одесі помогли вивчитися і купити квартиру.
30 гривень коштує віник у Ялті. Це найвища ціна по Україні. На вартість впливає транспортування товару, за словами перекупниці 60-річної Поліни Хуртової з міста Керч. До Ялти не ходять потяги, лише автобуси та тролейбуси. Ними не перевезеш великий багаж. У всіх інших містах віник коштує не більш як 25 грн.
3 
1
Коментарі
26