"Закон сприйняла як особисту трагедію"

Львів'янка 59-річна Оксана Моряк у липні цього року вийшла на пенсію. 38 років працювала медсестрою в різних закладах міста.

— Де тільки не трудилася — у психлікарні, з незрячими дітьми, була кардіологічною медсестрою. Як згадаю, зі скількома пацієнтами перебувала в останню хвилину, страшно робиться. У молоді роки кожну трагедію сприймала, як власну. З роками звикла, — розповідає Оксана Моряк. — Через стреси на роботі після 40 років почалися проблеми зі здоров'ям. Уже тоді почала задумуватися, як би мені на пенсію піти. Але бракувало стажу. 2006-го вирішила оформляти пенсію. Тоді давали мінімальну без права продовжу­вати роботу за фахом. Але в сім'ї почалися фінансові проблеми. Чоловік залишився без роботи, син — студент. Відмовилася від тої ідеї. Продовжила працювати. Не пішла на пенсію і в 50 років. Знову-таки, стримали мінімальні виплати. Хоча півроку була на лікарняному, перенесла дві важкі операції. Але вирішила ще п'ять років допрацювати. Через рік прийняли закон про збільшення пенсійного віку, додалося ще чотири роки. Цей закон сприйняла як особисту трагедію. У співробітниці-рентгенолога теж весело вийшло. Вона за місяць перед тим вийшла на пенсію, але продовжувала працювати. Коли закон набрав чинності, у неї на п'ять місяців забрали пенсію. В пенсійному фонді пояснили — якщо працює, то по новому законодавству на пенсію має вийти у 55 років і 6 місяців.

Оксана Василівна гроші за перші три місяці на заслуженому відпочинку отримає в жовтні.

— На днях дзвонить сусідка. Каже, що назад пенсійний вік для жінок хочуть повернути. У мене почався істеричний сміх. Таке враження, що тоді закон про збільшення пенсійного віку спеціально для мене прийняли. Через це я зайві чотири роки відпрацювала.

×