29 липня вкотре загорілось найбільше сміттєзвалище України — Грибовицьке, у однойменному селі на околиці Львова. 23 рятувальники і шість пожежних автомобілів техніки загасили полум'я за 3,5 години, постраждалих нема.
Два місяці тому смітник теж загорівся. Тоді на місце виїхали пожежники, почали гасити водою. 30 травня обвалилась купа сміття вагою кілька тисяч тон. Під завалами загинули 3 рятувальники і еколог. Того ж дня відкрили кримінальне провадження за фактом загибелі людей. За добу знайшли тіла рятувальників - 28-річного Юрія Рудого, 32-річного Андрія Вненкевича й Богдана Юнка, 27 років. Тіло еколога 61-річного Олександра Бутіна шукають досі.
31 травня місцеві жителі запанікували: виникла загроза прориву дамби озер з інфільтратами, в які обвалився непотріб. У такому разі отрутою залило б усі довколишні села. Виявилось, що проблема перенасичення Грибовицького смітника існує щонайменше чверть століття. За цей час до міськради Львова, яка опікується звалищем, зверталися 43 інвестори. Вони пропонували рекультивувати полігон і звести переробний завод. Мерія відмовила усім.
У перші числа червня загиблих поховали. Родичі покійних не пустили на похорон міського голову Львова Андрія Садового. Винним у трагедії люди вважали його. У Львові виникла проблема з вивозом сміття. Райцентри відмовлялися його приймати, блокували рух фур із відходами. Смітники обласного центру тиждень не чистили.
7 червня Андрій Садовий – також він є неформальним лідером парламентської фракції партії "Самопоміч" - попросив президента виділили з держбюджету 60 млн грн на рекультивацію сміття. Порошенко відповів: "Сміття треба прибирати, а не робити на ньому політику". 9 червня загасити пожежу наказав глава держави. Наступного дня вогонь ліквідували за допомогою пожежної аваіації. Рятувальники попереджають: черговий зсув може статися будь-коли.
Чому загинули четверо людей
- Вся вина за загиблих лежить на керівниках операції, - переконаний 34-річний Сергій Прокопець, рятувальник Жовківського районного відділення Державної служби з надзвичайних ситуацій. - Вони мали оглянути пожежу, з'ясувати обсяги загрози. Визначити, з якого боку можна гасити, а з якого - не підходити до гір сміття. І чи варто лити таку кількість води.
Хлопці отримували накази по телефону, їх змушували впоратись за добу. Казали, що смердить якомусь генералу в Брюховичах. 29 травня під горою сміття працювали 30 пожежників. Якби зсув стався тоді — була б братська могила.
Загиблих шукали голими руками. Не було засобів для гасіння, знарядь роботи. Потім волонтери підвезли рукавиці, засоби захисту, питну воду. Коли хлопці загинули, ми попросили в управлінні відправити психологів до їхніх жінок. Вони з розуму сходили, всю інформацію черпали по краплинах з інтернету. Їм ніхто нічого не казав. Наше прохання теж проігнорували.
Минуло два місяці з часу загибелі чотирьох людей. Не покарали нікого. Лише у комунальному підприємстві "Збиранка", яке обслуговує звалище, звільнили директора Богдана Горбаля. На його місце призначили інженера Володимира Заніка.
- Є багато питань до служби надзвичайних ситуацій, - каже голова Громадської ради при управлінні СБУ Львівської області 35-річна Галина Янко. - Чому хлопці не були захищені, чому керівники операції не дотримались норм безпеки, не виконували посадових інструкції? Є питання і до "Збиранки", і до міської влади, і до правоохоронців. Ніхто не зупиняв роботу смітника, не змушував зводити сміттєпереробний завод.
Екологічна інспекція мала би стежити за небезпечними об'єктами. Донині ніхто не зробив аналіз бактерій на звалищі. Пожежу гасили водою з літаків. Екологи в один голос казали: не можна. У смітті є купа живих бактерій, з парою вони піднімаються у повітря. Це гірше, ніж дим і важкі метали. Треба гасити спеціальними сумішами.
До кримінальної відповідальності потрібно притягнути усіх фігурантів справи. Але, боюсь, усю провину покладуть на "Збиранку".
Сміття неправильно захоронюють 58 років
Грибовицьке сміттєзвалище - єдине легальне місце для скупчення відходів зі Львова й сусідніх сіл. Займає 33 га, діє з 1958 року.
- Від самого початку сміття на звалищі захоронюють неправильно. Спочатку треба знайти котлован, яр. У нього шарами висипати відходи, зверху - ґрунт, вапно, глину, будівельний непотріб. Це все втрамбувати, тоді знову засипати сміттям. Від гниття у звалищі утворюється біогаз. У Грибовичах його до 800 мільйонів кубометрів. Можна було б купити установку, видобувати і подавати населенню. Та на звалище все висипали хаотично. На кожному полігоні схили мають бути похилі. Ці норми також порушили. Кут зсуву стіни мав понад 80 градусів, - розповідає 42-річний Марко Шпікула, керівник "Комітету екологічного порятунку України".
У радянські часи на полігон звозили все, що хотіли. Львівський мастильно-нафтовий завод виготовляв трансформаторну оливу. До неї додавали сірчану кислоту, аби вона витягувала воду. Відходи - кислі гудрони - треба було переробляти, але технології не було. Тому на 6 гектарах біля звалища викопали гудронні озера. Їх обклали глиною, плитами. У сусідніх озерах знаходили упаковки від таблеток - там утилізовували медикаменти. Були й затоплені автомобілі.
Очевидці розказують: якось приїхали машиною - вилили рідину. Вона почала кипіти жовтим. Дим пішов у бік Львова, пожовтів ліс. Між сміттєзвалищем і гудронним озером - дорога, рів, дамба. Відстань - 50 метрів. За всіма технологічними нормами утилізації, суворо заборонено зливати верхній шар води. Він, по-перше, блокує займання, по-друге, стримує випари. Свідки згадують, що воду спустили, бо вона заважала набирати гудрони. Під самим звалищем захоронені ще два озера. 10 років тому я бачив в одній державній установі карту. На ній дві плями - гудронні озера. Питаю: "Де вони?" Кажуть: "Були, засипалися". Пішов туди – крізь купи сміття витікають гудрони. Вони невеликі, але невідомої глибини. Якщо спалахнуть - буде катастрофа.
Звалище вигідне усім
1 січня 2006 року Львівська обласна рада зупинила експлуатацію полігону.
- Але відклали це до 1 липня. Тоді ж мером Львова став Андрій Садовий, приїхав на сходку села Великі Грибовичі. Дві години розповідав, що робитиме зі смітником. З Києва привіз потенційних інвесторів, які мали проводити рекультивацію. Ми його підтримали. Уклали тристоронню угоду - між обласною, міською і сільською радами. Чітко прописали, що має робити місто, що область, що отримає село. Люди вимагали водогін, дорогу, телефон. Усіх дітей Грибовичів щороку почали оздоровлювати в Євпаторії коштом Львова. Ми втішилися, що процес пішов, на сесії сільської ради відклали закриття сміттєзвалища, - продовжує Марко Шпікула.
Садовий побачив звалище уперше - жахнувся. Потім зрозумів, які гроші можна на цьому заробити. Налагодили систему, яка вигідна всім. Місцеві сортують сміття. Один збирає метал, інший пляшки, третій — харчові відходи. Середня місячний доход - до тисячі доларів. Є бізнесмени, які все це скуповують. Наприклад, пляшками займався підприємець із Чернівців, харчовими відходами годували свиней.
Добре заробляють також на незаконних захороненнях. Наприклад, виробник має право захоронити 100 тонн. Але доплатив керівнику полігону — і захороняє більше, вивозить неліквідне сміття. За одну машину платить 600-700 гривень. На звалищі постійний рух - одні машини заїжджають, другі виїжджають. Показово поставили вагу, на якій насправді не важать. Так само заробляють на утилізації побутового сміття з міста. Приїжджає комунальна машина - записують 10 тонн. Насправді, там 2 тонни. За вивіз 8 тонн повітря платять львів'яни. Всі гроші сходились до смотрящих, ті передавали вище. До Андрія Івановича, думаю, доходило тисяч 50 гривень за день.
Місцевих жителів Садовий купив, - каже Марко Шпікула. - Нав'язав думку: прийде інвестор - люди зароблятимуть менше. Хоч і ходитимуть у чистому одязі, працюватимуть у приміщеннях із кондиціонерами. Люди не вірять, що від сміттєпереробного заводу отримають більше вигод. У Польщі пересварилися два села. Кожне хотіло, аби завод звели на його території. Це величезні податки. Підприємство на звалищі в Києві платить близько мільйона гривень у бюджет. Такі кошти могли би йти в казну Грибовицької сільської ради.
Влада не хоче нового полігону
- Закриття Грибовицького сміттєзвалища не вигідне владі Львова. До міської ради звертались 43 інвестори. Хотіли ставити сміттєпереробний завод і перетворювати газ на сміттєзвалищі в енергію. Відхилили пропозиції всіх. Частина з них були з сумнівною репутацією, але частина давала гарантії, - каже Микола Савельєв, 51 рік, редактор львівської комунальної газети "Ратуша". - Показовою є історія з фірмою "Гафса". Спочатку їй дозволили працювати. Вони вставили в сміття труби, через них виходив метан. Сміттєзвалище не диміло. Але фірму випхали через суд. Труби засипали. Після цього під землею став накопичуватися метан. Це призвело до трагедії. А в Ужгороді "Гафса" з міського сміттєзвалища зробила лялечку. Засипали ґрунтом. Посіяли травичку, зверху баранчики пасуться.
Ключову роль грає мер Львова. Андрій Садовий жодного разу не звернувся до обласної ради з проханням виділити для полігону нову ділянку. Не був зацікавлений у цьому. Бо місту довелося б вкласти у новий полігон час і гроші, а попіаритися на ньому не вийде.
Електорат мера - у Львові. Тому він робить лавочки, велодоріжки, висаджує квіти, влаштовує свято пампуха. На депозитах міської ради зараз 600 мільйонів гривень. Але Садовий не кине їх на Грибовичі. Бо не вистачить на ряд красивих проектів. Якщо з"явиться переробна лінія - доведеться підіймати тарифи за переробку сміття. Це вдарить по іміджу мера, впаде його рейтинг.
Жовківська районна і Грибовицька сільська рада не можуть самостійно вирішити питання звалища. Земля їхня, але підприємство – львівське. Районна рада забороняла експлуатацію смітника. У 2013 році прокуратура зовобов'язала Львівську міську раду створити нові переробні комплекси, виділити на це гроші і знайти нові ділянки. Суд це рішення підтримав, але міськрада оскаржила його в апеляції.
Gazeta.ua місяць тому звернулась до Андрія Садового з проханням пояснити ситуацію зі звалищем. Однак часу на інтерв"ю він не знайшов.
Гудрони можна вивозити до Польщі
Сміття зі Львова возять на переробку до Києва, на завод "Енергія". Грибовицьке звалище закрите.
- Найперше Львову треба знайти в області полігон, просити місцеві громади тимчасово приймати сміття у себе. Тим часом будувати переробний завод. Пояснювати людям, що він працюватиме за чистими технологіями, створить 200 робочих місць, податки отримуватиме місцева громада, - говорить 46-річний Ігор Муравський, депутат Жовківської районної ради, голова комісії з питань екології. - Вивозити непотріб на Грибовицьке звалище не можна однозначно. Його треба рекультивувати. Гудрони можна вивозити до Польщі. Там діє найближчий до нас завод із переробки. Але треба домовитись.
Мешканці довколишніх сіл хворіють на астму
Останніми роками у прилеглих до Грибовицького сміттєзвалища населених пунктах збільшилась кількість випадків захворювань крові, новоутворень і бронхіальної астми в дітей.
- На Львівщині немає обладнання, щоб визначити забруднення навколишнього середовища від смітника. Воно надто дороге. Тому усі заяви про допустимі норми сполук у повітрі, воді та овочах не мають підґрунтя. Звалище постійно горить. Крім видимого диму є наночастинки, на яких концентруються отруйні діоксини, метали. Вони несуться далі, - розповідає кандидат хімічних наук із Львівського університету ім. Івана Франка 42-річна Лідія Бойчишин. – Насамперед усіма силами слід припинити горіння на звалищі. Упаковка, лінолеум, іграшки, шкірзамінник, ізоляція на кабелях – це полівінілхлорид. Якщо горіння нижче 1200-1500 градусів, то виділяються високотоксичні і канцерогенні речовини. Такі у Першу світову використовували для газових атак. Нейлон, будівельна піна для ізоляції, набивка від диванів, килимки, поролон містять азот. Внаслідок їх горіння утворюється смертельна отрута - ціаніди.
Далі: треба відводити метан, щоб не було вибуху. Укріпити бункери для гудронів і переробляти їх. У Радянському Союзі все планувалося добре. Недалеко від Грибович є ТЕЦ-2, гудрони мали іти на вироблення енергії.
Наступний момент: потрібно ставити тільки піролізний завод. У ньому все спалюється при температурах 3000-4000С. При такому горінні шкідливі речовини не виділяються, сміття згорає без залишків.
У квартирах слід ставити фільтри на воду. Із крана пити не можна.
Кардіоцентр, онкоцентр, психіатрична обласна лікарня мають вести статистику захворювання людей із Грибович і Жовківського району.
Вінницьке сміття допомогли утилізувати німці
У Києві з 2014 року відходи переробляються на сміттєспалювальному заводі "Енергія". Підприємство підпорядковується "Київенерго", частина акцій перебуває у державній власності.
- Ринок сміття столиці оцінюється в 3 мільярди гривень. Проте ринку його переробки досі не існує. Механізм поводження з відходами не відпрацьований. Сортувальні станції відсутні, зате є звалища, які в Європі заборонені, - розповідає аналітик "Публічного аудиту" Володимир Тарчинський, 29 років.
50% столичного сміття захоронюють на полігоні побутових відходів №5. На "Енергії" знешкоджується 20%. Решту вивозять на незаконні звалища, переробляють на сортувальних лініях комерційних компаній.
До 2006 року у Вінниці була така ж проблема зі сміттям, як у Львові.
- Тоді утворили комунальне підприємство "ЕкоВін", купили техніку, організували вивіз сміття. Також розпочали технологічну пересипку грунту, відкачали всі фільтрати, - розповідає міський голова 48-річний Сергій Моргунов. - У 2009-му розпочали дегазацію полігону. Нині встановлені 22 свердловини, де відбираємо газ.
У 2013 році розпочали роздільний збір сміття. Тепер на полігоні стоїть сміттєсортувальна станція, на якій працюють 23 людини. Встановили когенераційну установку, яка добуває газ. Виробляють щогодини 1 мегават електричної енергії і 1,2 мегавати теплової. У цьому допомогли німецькі партнери.
Бразилійці обмінюють сміття на їжу
- Грибовицьке сміттєзвалище - це проблема європейського масштабу, - каже президент Асоціації роботодавців Львівщини Зеновій Бермес, 67 років. - Інфільтрат витікає у річку Малехівка, звідти потрапляє у Західний Буг. У інфільтратах є важкі метали. Все це йде в ґрунтові води, тому в селі Малехові вода з криниць жовта і з неприємним запахом. Це питання часу, коли екологи із Польщі заб'ють тривогу і зроблять екологічні заміри води, ґрунту. І за це має хтось відповісти. Рахунок виставлять нам. У ліквідації наслідків катастрофи мають брати участь Львів, область і держава.
У багатьох країнах переробка сміття — це бізнес. Відбулась еволюція цього процесу. Раніше були полігони, потім – заводи зі спалювання сміття, зараз - сміттєпереробні. У Відні неподалік центру міста побудували суперсучасний завод для спалювання відходів. Швейцарія бере на утилізацію відходи з сусідніх країн. Сміттєзвалища після закінчення строку експлуатації рекультивують. Нині там - пагорби з травою та деревами.
Лiдером смiттєпереробної галузi є Швецiя. Там переробляють 99 вiдсоткiв непотребу. Також закуповують вiдходи в Нiмеччинi, Бельгiї, Румунiї, Болгарiї, Iталiї. Їх спалювання забезпечує тепло у 900 тисячах будинках. Частину смiття використовують для виробiтку бiогазу, на якому їздить громадський транспорт. Папiр i пластик переробляють на новi.
У Пекiнi бiля житлових будинкiв встановлюють агрегати для харчових вiдходiв. За добу викинутi залишки їжi стають екологiчним добривом. Ним пiдживлюють рослини. Бiльшiсть китайських товарiв виготовленi з вiдходiв.
Бразильське мiсто Куритиба - одне з найчистiших на континентi. Ще у 1971 році тут встановили металевi контейнери, на яких наклеїли етикетки "папiр", "бiовiдходи", "пластик", "скло". Кожному за мiшок вiдходiв давали квиток на проїзд у громадському транспортi. За бiовiдходи - свiжi продукти. Тепер 11 тис. т смiття обмiнюють на мiльйон автобусних квиткiв i 1200 т їжі.
2 
1
Коментарі
1