"У нас розбили майже всю армію" - опублікували "сповідь" полонених окупантів

Російським загарбникам обіцяли кількаденний тріумфальний марш, почесті й "золоті гори".

Натомість їх зробили "розхідним матеріалом". На відео, яке опублікували у СБУ, полонені окупанти розповідають, як їхня армія перетворилася на мародерів.

Один контрактник говорить, що перед його батальйоном ставилося завдання за п'ять днів дістатися з Білорусі до Києва та захопити три мости. Натомість, щоб вижити, він здався у полон після 40 днів поневірянь.

"Наше командування на нас поклало. Ставляться до нас, як до розхідного матеріалу. Після того, як ми перейшли кордон - кочували з одного населеного пункту в інший, намагалися взяти Гоголев, але нічого не виходило. Російські солдати від вседозволеності відчули себе на чужій землі господарями, почали мародерити, грабувати, вбивати і ґвалтувати жінок. Доходило до того, що грабували техніку, надувні човни", - розповідає.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Рубіжному окупанти влучили в цистерну з азотною кислотою. Отруйна хмара піднялася в повітря

Інший окупант зрозумів, що в Україні люди живуть своїм життям і не хочуть ніякого "визволення".

"Я хотів би сказати російським військовослужбовцям, щоб вони прозріли. Ця війна нікому не треба. 1 квітня я потрапив у полон під час атаки прориву, надавав медичну допомогу товаришу по службі. За нами ніхто не приїхав, про нас просто забули", - каже.

Третій - звертається до матері. Каже, щоб та не вірила російським новинам.

"У нас ніх*я не півтори тисячі, у нас набагато більше смертей. У нас розбили майже всю армію. Те, що я зараз живий - велика удача. Бували такі випадки, що ми мародерили, виносили золото з будинків. Деякі індивідуми будинки спалювали місцевим. А що зробили з Харковом, Маріуполем. Їх просто стерли з лиця землі. Нам весь цей час брехали. Путін розказував, що ми визволяємо Україну, мовляв, від фашистів, націоналістів. А тут за весь час, доки тут перебуваю, не зустрів жодного фашиста. Я тільки слухаю, які наші звірі й що вони тут роблять. Я сам собі не можу пояснити, що я тут забув. Погнався за великими грошима, як придурок", - плаче.

×