2015 року дехто з олігархів не матиме іншого вибору, як підтримати опозиційного кандидата на президентських виборах – вважає народний депутат України, економіст Олександр Бондар
Як оцінюєте реакцію опозиції на перевибори у п'яти одномандатних округах?
– Це – компроміс із владою. Відбулися кулуарні домовленості, про які знає найближче оточення Яценюка, а Тягнибока й Кличка, скоріше за все, поставили перед фактом. Із 13 проблемних округів домовилися про перевибори у п'яти, пообіцявши не чіпати вісім інших. Варто було би відстоювати всі. Але, очевидно, у владі пояснили, що це – нереально.
Для влади принципово виграти перевибори у цих округах?
– Ні. Влада має близько 235 мандатів разом із самовисуванцями. Це – чітка більшість. Комуністи офіційно в ній не будуть присутні, але голосуватимуть спільно з "регіоналами" з певних питань.
Мета влади – 300 голосів. Вони матимуть рік часу, щоб їх зібрати. Робитимуть усе поступово. Особливо приглядатимуться до "Свободи". Багато не поцуплять, вистачить перекупити одного-двох, щоб дискредитувати партію. Натомість на 10 "тушок" із УДАРу чи "Батьківщини" ніхто не зверне увагу. Можуть опосередковано підкуповувати посадами. Так працюють із комуністами.
Чи піде опозиція на обнулення списків?
– Зараз у опозиції немає єдиної думки стосовно цього. Навряд чи всі депутати зважаться на такий крок. Найважче "Свободі". Вона найбільше виграла від цих виборів, уперше пройшла в парламент. Ніхто з них, крім Олега Тягнибока, не був депутатом. Проте саме вони повинні це зробити першими, бо їхні виборці налаштовані найрадикальніше щодо теперішньої влади. Механізм відмови від депутатства мають чітко розписати юристи. Водночас повинен бути тиск виборців і підтримка міжнародної громадськості. Тільки разом це дасть результат. Зараз міжнародні організації заспокоїлися, ніяких санкцій по виборах нема. Однак досі голодує Юлія Тимошенко. Об'єднана опозиція під її прапором ішла на вибори. Є її лист до керівництва "Батьківщини" з вимогою не визнавати вибори і не йти в парламент. Проте це не аргумент для УДАРу чи "Свободи".
В якому зараз становищі екс-прем'єрка?
– До парламенту заходять близько 170 чоловік з опозиції. Зменшити їх до 150 – справа техніки для влади протягом місяця. Запевнення Яценюка чи Кличка про надійні списки і мажоритарників нічого не варті. Тимошенко потрапила в складну ситуацію. Вірила до останнього, що опозиція набере більшість. Тоді її соратники могли б шантажувати Януковича: хочеш, щоб проголосували за закон, який так тобі потрібен, звільни Юлю. Так приймали новий закон про вибори. Мені пропонували проголосувати за нього, натомість обіцяли звільнити Тимошенко. Однак це були розмови, ніяких угод, спільно підписаних владою і опозицією, тоді не існувало.
До виборів президента 2015 року Янукович не випустить Тимошенко. А далі може бути по-різному.
Фактично живемо у президентській республіці. Що опозиція зможе зробити в парламенті?
– Заяви її лідерів про великі зміни в наступній Верховній Раді – виступи для майданів. Опозиція зможе максимум два-три дні бойкотувати прийняття якогось рішення, влаштовувати дебоші, скандали. Проте їх усе одно прийматимуть. Тому нічого суттєвого опозиція в парламенті не зробить.
Як тоді їм діяти?
– Насамперед, збільшувати підтримку серед людей, піднімати їх на протести. Тримати в напрузі себе, населення, міжнародні організації і, звісно, владу. Друге – пропонувати альтернативи для підприємців, зокрема й олігархів. Багато з них потерпають від режиму Януковича. Опозиція могла б запропонувати щось таке, чого не зможе дати влада.
Чи хтось з олігархів може перейти в опозицію до Януковича?
– Що ближче до виборів президента, то більше бізнесменів шукатимуть для себе альтернативу. Президент дедалі щільніше концентрує владу в своїх руках, а ресурси – у руках так званої сім'ї. Хтось з олігархів просто не матиме іншого вибору, як підтримувати опозицію.
Чи буде переобрання Януковича 2015-го? Хто з опозиції, вийшовши з ним у другий тур, має шанс перемогти?
– Маю дуже песимістичні очікування й величезне бажання, щоб вони не справдилися. Знаю всю цю компанію, що керує країною, і тому не вірю, що президент піде на вибори, якщо матиме бодай найменші сумніви у виграші. Вони вважають, що прийшли назавжди. І намагаються це показати своєю поведінкою. Ті ж керівники дільничних, окружних виборчих комісій, судді – вони що, такі дурні, самогубці, що свідомо все це роблять? Їм кажуть: "Нічого вам не буде, ми прийшли назавжди". Тепер дивлюсь, як розбудовується "Межигір'я". Уявити собі, що ця людина піде на вибори і програє їх, не можу. Тут або мусить бути передача спадкоємцю, або якась домовленість із наступним президентом. Не бачу, як цивілізовано, через вибори, можна забрати в таких людей владу. Єдине, що може спрацювати, – несподіванка. Вони погодяться на якогось зручного кандидата проти Януковича, а він раптом переможе.
Є ще варіант, що обиратимуть президента в парламенті. Проте підуть вони на нього лише перед самою кампанією. Коли олігархи почнуть підтягуватися під Кличка чи Яценюка. Тоді, може, Янукович побачить небезпеку і вживатиме заходів.
Зараз не бачу жодної небезпеки для них і їхнього бізнесу. Вони скуповують усе, що подобається, а у свої сфери нікого не пускають. Лакмусовим папірцем буде продаж землі. Якщо справдяться побоювання, що це все піде під "сім'ю", і ніхто більше туди не матиме доступу, то може бути вибух усередині політичних еліт.
Зараз потенційними конкурентами Януковича 2015 року є або Кличко, або Яценюк.
Петро Порошенко?
– Цей варіант можливий лише тоді, коли Янукович побачить, що сам не зможе пройти. Але сумніваюся, що він здатен це побачити. Зрозуміти, що хтось із його оточення може бути кращий за нього. І набрати більше голосів. Проте навіть тоді є більш наближені й віддані люди. Той-таки Сергій Тігіпко. Ну, хто такий Порошенко? Хай він відповість за дії свого протеже Олександра Домбровського у Вінниці, який украв перемогу на окрузі в поважної жінки-лікаря, за яку проголосувала більшість. Там події були ще гірші, ніж у Первомайську! А Порошенко зараз ходить і розказує про європейську інтеграцію.
Чим опозиція, яка ні нащо не впливає, може зацікавити олігархів?
– Законодавчими ініціативами. Наприклад, проектом про ліквідацію приватних монополій. Треба показати всім бізнесменам, що це їм дає.
Вони погодяться на знищення своїх же монополій?
– Монополії мають тільки три олігархи: Дмитро Фірташ, Рінат Ахметов та ще один, який представляє так звану сім'ю. Кажуть, що це Сергій Арбузов. Решта від цього страждають. Подивіться, по яких цінах продає електроенергію корпорація Ахметова. А все сільське господарство країни залежить від цін, які наступного року Фірташ виставить за добрива.
Ще є закон про спрощену процедуру реєстрації малого та середнього підприємництва. Цим можна підтягнути під себе середній бізнес. За моєї участі підготовлені законопроекти, зокрема про добровільно-примусову легалізацію коштів з офшорів. Хочете робити бізнес тут, заплатіть бюджету гроші, працюйте прозоро. Якщо ж ні, то все у вас забираємо.
Яким чином відбувається поділ сфер впливу під час приватизації облгазів, Одеського порту, шахт?
– Є "шахматка", яку склали ще до виборів президента. Там розписано галузі та вказано прізвища олігархів. Вони поступово її заповнюють. Жодного збою за цей час не було – стежив за процесом. Наперед знаю, хто що купує, хоча "шахматки" не бачив. Коли працював у Фонді держмайна, зрозумів, хто в якій галузі зацікавлений. Просто до Януковича вони не могли задовольнити своїх бажань на повну. А зараз можуть. Єдине, що в цей процес починають втручатися неспівмірні апетити Ахметова й ті сфери, які його ніколи не цікавили. Це перша річ. І друга – з'явилася так звана сім'я, що в цій "шахматці" не передбачалося. Вона починає ламати домовленості. Це відбувається в закритому режимі, але пристрасті такі вирують, що не дай Боже! І це колись вибухне. Усі розуміють: якщо сьогодні таке відбувається з Коломойським, то хто дасть гарантії, що завтра черга не дійде до інших? Завтра буде наступний – Віктор Пінчук, наприклад. А хто післязавтра?
Навіщо Ахметову така велика бізнес-імперія?
– Ахметов бере все, що може. Але толку мало. Навіть найбагатша людина СНД, якою він є, не спроможна фізично управляти й інвестувати в таку кількість об'єктів. У нього просто на це не вистачить коштів. Крім того, більшість грошей він вивозить на Кіпр і майже нікуди в Україні не вкладає. Виводить мільярди, вкладає мільйони. Імперія Ахметова – це система, в яку закладено самознищення. Вона загниває зсередини. Він конкуренції як такої не сприймає органічно. Для нього западло, щоб у конкурсі хтось, крім нього, брав участь. Ну, хто це насмілився? Так само на ринку: щоб хтось ще вугіллям торгував? Та ви що?! Знищити всіх. Оце несприйняття конкуренції, як рушія прогресу, – їхня головна вада. Усіх українських олігархів, не лише Ахметова. Вони затишно почуваються тільки в монопольній системі. Де лише вони все вирішують.
Як цьому протистояти?
– Треба винести закон про природні монополії на парламент і показати всьому бізнесу, який страждає від монополізму, що їм такі зміни – вигідні. Ми підрахували: разово це дасть приблизно 50 мільярдів доларів до бюджету. Зараз Україна працює з Кіпром, щоб запровадити закон, який оподатковуватиме транзакції з ним. Але це не стосується минулого. Оподатковуватимуть тільки наступні операції. І хто завадить фірмам перереєструватися з Кіпру на Вірґінські острови або Ліхтенштейн? Ми ставимо питання ширше. Усе, що зареєстроване за кордоном, мусить бути перереєстроване в Україні. За це 50 відсотків заплатите до бюджету, а 50 відсотків залишиться вам. Цілком цивілізована норма легалізації капіталу.
Це можливо тільки після зміни влади?
– Не лише. Багато бізнесменів зацікавлені в цьому вже зараз. Просто треба пробивати через парламент прийняття таких рішучих рішень.
Чи матиме опозиція достатньо таких людей у новому парламенті?
– Недавно з дружиною дивилися виступ Юрія Ключковського на ТВі. Кваліфікованішого фахівця з конституційного права у Верховній Раді нема. А в новому парламенті його не буде. Так само не буде загальновизнаних фахівців з економіки, права. На мову чи культуру місця "забиті", а на економіку – ні. Зараз дуже популярна мітингова риторика. Але ж у парламенті працювати треба. У цьому плані нова Верховна Рада буде гірша за теперішню.
Чому депутати не слухають порад кращих фахівців у своїх сферах?
– Є такий відомий економіст-теоретик Олександр Пасхавер. Ми одночасно почали консультувати дві політичні сили: я – "Свободу", а він – "Україну – вперед". Але до моїх порад прислуховувалися, а до його – ні. Жодна з них не була почута і використана у виборчій кампанії. Він погано знав Наталію Королевську. Вона взагалі ні до кого не дослухається. Для неї немає авторитетів. І мене здивувало, що Тягнибок дослухався.
Люди заходять під купол Верховної Ради, і одразу починається хвороба пихатості: в них уже охорона, вони вже все знають, не розмовляють із населенням. І перестають рости. І в цьому небезпека для нових політичних сил і нових депутатів. Таких "регіонали" зроблять на раз-два.
Опишіть песимістичний та оптимістичний сценарій розвитку подій в Україні на найближчі три-п'ять років?
– Для оптимістичного сценарію підстав нема. Влада не змінюється і не реагує на жодні економічні виклики. Вона тупо гне свою лінію. Зовнішні фактори також несприятливі. Тому соціально-економічна ситуація загострюватиметься. Однак хочеться вірити, що 2015-го відбудеться мирна передача влади. Бо ж теперішня однаково приречена. Її змінять або мирним шляхом, якщо саме оточення президента зрозуміє, що режим веде державу в нікуди, – або силовим методом, і тоді нас чекає революція. Чимало сил з обох боків зацікавлені в силовому варіанті. Після нього або режим стане повністю тоталітарний, або ж буде черговий перерозподіл власності.
2 
1
Коментарі