"Історична місія Медведчука може полягати в тому, щоб Януковича не обрали знову"

 

Політтехнолог Тарас Березовець не вірить у перемогу Віталія Кличка на президентських виборах 2015 року

З осені розпочнеться активна президентська кампанія. Яку стратегію матимуть основні претенденти на перемогу?

– Стратегія Януковича – підписати Угоду про асоціацію з ЄС на саміті в листопаді. Тоді зможе сказати, що відкрив шлях до європейської інтеграції. Це стане найбільшим козирем для його перемоги 2015-го. Тому є ймовірність, що Кремль виставить свого кандидата. Путін уже не сприймає Януковича. Вважає, що той не зможе реалізувати стратегію Москви на створення "русского мира". На сьогодні таким кандидатом є Віктор Медведчук – лідер громадського руху "Український вибір", що стане партією до кінця року.

Як Медведчуку наростити рейтинг і стати реальним конкурентом президенту?

– На сході та півдні країни Путін є найпопулярніший політик – після Януковича. Патріарх Кирило, російські медіа почнуть говорити, що Віктор ­Федорович зрадив і єдина людина, яка може забезпечити союз із Росією, – це Медведчук. ­Путін уже дав сигнал – коли з Янукови­чем провів 30 хвилин під час святкування 1025-річчя хрещення Русі. А потім поїхав до маргіналів-експертів на круглий стіл Медведчука. Цим чітко показав еліті: наш кандидат – Медведчук. Розрахунок такий: Віктор Володимирович відбере критичну кількість голосів, яких Януковичу може не вистачити для перемоги. Його історична місія може полягати в тому, щоб Віктора Федоровича не обрали знову. Це – імовірний сценарій, через який Януковичу доведеться поміняти електорат. Так робив Кучма: на виборах 1994-го опирався на південь і схід країни, а 1999 року – насамперед на центр і захід. Янукович казатиме: хотіли в Європу – я вас туди привів.

Його команда достатньо складна, всередині є кілька конфліктуючих груп. ­Головний конфлікт лежить по лінії глави Адміністрації президента Сергія Льовочкіна і "сім'ї". Але вони змушені будуть шукати компроміс, щоб добитися перемоги Януковича.

У чому полягатиме цей компроміс?

– У розподілі бізнес-інтересів і розстановці своїх людей на керівні посади. Наприклад, для Льовочкіна – залишатися сірим кардиналом і стати одним із найбагатших в Україні. Кажуть, він уже – мільярдер. Хоча Льовочкін, як людина прагматична, що мала стосунки з Кучмою, Литвином, Януковичем, у будь-який момент може поставити на іншу кандидатуру.

Кажуть, це – Кличко.

– Віталій може стати запасним аеродромом групи Фірташа – Льовочкіна. Але головна їхня мета – перемога Януковича.

Буде кілька виборчих штабів. Один – "білий" Андрія Клюєва, найдосвідченішого менеджера у Партії регіонів. Він – політ­технолог номер один у країні. Другий очолюватиме Льовочкін і третій, очевидно, ­віддадуть "сім'ї". Останні завідуватимуть грошима. Це буде комірчина, ключі від якої носитиме Арбузов.

Що робитимуть штаби Клюєва і Льовочкіна?

– Клюєв найефективніше працює в режимі виборчої кампанії. Єврочиновники кажуть: якщо є якась проблема в Україні, найкраще її розрулить Клюєв.

На сході та півдні України Путін є найпопулярніший політик – після Януковича

Завдання Льовочкіна та групи політтехнологів на чолі з Юрієм Левенцем – мережа соціальних проектів, що мотивуватимуть голосувати за президента. Хоча досвід показує, що будівництво пірамід – системи скупки голосів – неефективне. Найбільше – 30 зі 100 проголосують, як треба.

Чим Януковичу загрожують конфлікти всередині провладного середовища?

– Він спокійний, коли йде війна за його спиною. Якщо топитимуть одне одного, то не матимуть часу й енергії щось зробити проти президента. Він – найбільший хлопчик у пісочниці. Вирішує, кому дати погратися машинкою, кому – м'ячиком. Наприкінці дня всі мають віддати іграшки Вікторові Федоровичу. З моменту, як став президентом, заспокоївся. А йому потрібне постійне підживлення. Посадивши Тимошенко, влада в особі Януковича втратила можливість бути в тонусі. Ніхто з нинішніх опозиціонерів не становить загрози. Віктор Федорович засумував. Тому може звільнити Тимошенко – для сплеску адреналіну. Він же гонщик по життю. Людина, якій потрібен постійний ризик.

Яку мету ставить перед собою кандидат у президенти Кличко?

– Ефективно протистояти Януковичу може Тимошенко, а не Кличко. Є велика ймовірність, що її відпустять лікуватися за кордон. Критична межа – 15 жовтня. Звідти вона зможе вести кампанію в стилі Нельсона Мандели – лідера за звільнення південноафриканської чорної спільноти. Він розпочав президентську кампанію з-за ґрат: йому дозволили брати участь у виборах, і Мандела переміг.

Тимошенко зможе балотуватися?

– Конституція не забороняє. Західні партнери здатні зробити пропозицію Януковичу, від якої він не зможе відмовитися. І може бути так: Янукович нічого не скаже, а коли понесуть документи до ЦВК – її зареєструють.

За умови трикутника Янукович – Медведчук – Тимошенко, остання перемагає?

– Якщо Кремль робитиме фантастичні вливання, такий варіант виключати не можна. Тимошенко – головний опонент Януковича. Із влади один чоловік мені пошепки назвав його "політичною твариною" – людиною, яка має звіриний інстинкт виживання. Якщо йому буде вигідно, він звільнить Тимо­шенко.

Страхуючий кандидат для Юлії Володимирівни – це Яценюк. Він – лідер парламентського типу. Кандидувати у президенти ­пробував, і досвід мав невдалий. Інтуїтивно відчуваю, що Яценюк і не прагне цієї посади. Йому комфортніше було б у ролі прем'єра при президентові від теперішньої опозиції.

Яка стратегія перемоги в Кличка?

– Він – ідеальний кандидат, із погляду середньостатистичного українського виборця. Це – Ющенко номер два. Кандидат без чіткої ідеологічної позиції. Він – лівий? Начебто ні. Правий? Невідомо. Такого називають "кандидат ніхто". Чому голосували за Ющенка? Бо домислювали те, що хотіли в ньому бачити. Так і з Кличком – він багато в чому прийнятний для виборців Януковича на півдні та сході країни, жителів центральних областей. Нарощує потенціал на Західній Україні. У цьому його і сила, і слабкість. В умовах конфліктної кампанії, коли постане питання руба – ти за Росію чи Європу? За президентську чи парламентську республіку? – Кличко не матиме конкретної відповіді. Гостра конфліктна кампанія зіграє на користь того, хто відмовиться від частини виборців, але не зрадить свого електорального ядра. Кличко – кандидат без електорального ядра. Він провалює фініш, як було на останніх парламентських виборах. За два тижні до голосування УДАР мав близько 22 відсотків, а отримав удвічі менше. Бо "Свобода" затролила запитаннями: Віталік, ти за УПА чи проти?

За рахунок чого Кличко може перемогти?

– Я в це не вірю на виборах 2015 року. ­Добре знаю Віталія і мав можливість багато часу проводити з його партійцями. Не бачу потенціалу в цього кандидата з нинішньою командою. Він – непогана людина: чесний, некорумпований. Але безпорадний на прямих ефірах.

Янукович теж тривалий час говорив кострубато, з довгими паузами. Та й зараз він – далеко не Цицерон.

– В Януковича величезний господарський досвід, здатність учитися. Якщо порівняти Януковича 2004 року і зараз – він опанував мову. У Кличка з цим будуть проблеми.

Януковича називають "політичною твариною" – людиною, яка має звіриний інстинкт виживання

Віталій Володимирович не зможе стати президентом і з іншої причини. ­Конституція говорить, що кандидат 10 останніх років має жити на території України. ­Прикордонна служба фіксує всі виїзди та в'їзди Кличка. У потрібний момент усе порахують і скажуть, що з 10 років тут він прожив половину. І ЦВК відмовить у реєстрації. ­Конституція 1996 року ухвалена до Януковича, тож він скаже, що не причетний до нереєстрації Кличка. Мовляв, якщо хотів стати президентом, мав жити в Україні.

Янукович і Яценюк у другому турі. Хто перемагає?

– Перемога опозиційного кандидата залежатиме від того, чи вдасться мобілізувати "противсіхів".

Яка стратегія у Тимошенко? За два роки ув'язнення її риторика змінилася. Спочатку в листах вона називала Януковича диктатором. Зараз пропонує опозиції сісти з ним за стіл переговорів.

– Тимошенко завжди живилася інформа­цією. Пам'ятаю, як вона працювала у 2007–2010 роках. У неї завжди лежав стос газет. Вона не мала підготовлених кимось роздруківок, на відміну від Януковича. У неї був комп'ютер, iPad – читала в інтернеті новини. Блискавично реагувала. Зараз вона не має можливості отримувати повну інформацію. Отже, надзвичайно важко прий­няти правильне рішення.

Вона змінила риторику, бо зрозуміла: якщо постійно тиснути на Януковича, казати, що він негідник, результату не буде. Для неї сьогодні основне, щоб Україна підписала Угоду про асоціацію. Навіть ціною продовження її ув'язнення.

Якими словами Тимошенко має звертатися до людей, щоб вони пішли за нею?

– Українці не готові зараз іти за жодним політиком. Рівень довіри до них – критично низький. Це проблема не Тимо­шенко, а всієї корумпованої політичної системи. Розраховувати на повстання не варто. Люди вийдуть, коли це стосуватиметься порушення їхніх особистих інтересів, як 2004-го. Виходили не за ­Ющенка. ­Вважали, що знехтували їхнім правом змінити ситуацію в країні.

Протести починаються з того, що триває переповнення чаші терпіння, невидиме наростання. Навіть соціологи можуть цього не помітити. Хоча зараз фіксують рекордний показник – 25 відсотків українців готові брати участь в акціях насильницького повалення влади. 2004 року було десь у два з половиною рази менше.

Україна близька до повторення арабських подій. Повалення Мубарака в Єгипті почалося з того, що в провінційному ­місті ­податковий інспектор побив торговця на ринку. Люди на нього накинулися. ­Поліція почала їх бити. Пружина, яку стискали 30 років, розкрутилася миттєво. ­Ще один приклад – цивілізована країна Велика Британія. Я до початку липня 2011-го поїхав звідти: літали гелікоптери, скрізь були камери, поліція все контролювала, завору­шення було неможливе в ­принципі. ­Через три тижні – поліція застрелила ­білого таксиста в робітничому районі Лондона. ­Родичі та друзі загиблого розгромили поліцейську дільницю. По всій столиці спалахнуло мародерство. Жителі інших міст побачили й подумали: "У Лондоні – можна, то чого ж у нас ні?" І пішло по всій країні.

В Україні до президентських виборів таке може початися з будь-якої дрібниці – в когось забрали бізнес чи напала міліція. Врадіївська хода свідчить, що цей нарив прорве.

У Криму є "македонці". Це – вихідці з Макіївки та Донецька. Так їх називають. ­Кожні три місяці в автономії вбивають селищного голову чи мера. Потім призначають вибори, на яких перемагає людина з Макіївки. Вона своїх земляків розставляє на посади прокурора, начальника міліції, головлікаря. Ця "македонська" навала заважатиме Януковичу. У найгіршому випадку може поставити хрест на його амбіціях 2015 року.

В якому регіоні найімовірніше можуть розпочатися заворушення?

– Не в Західній чи Центральній ­Україні – там проникнення чужорідних елементів мінімальне. Ідеться про південь і схід країни.

На хвилі невдоволення з'являться нові політики?

– Такі вже виникають. Наприклад, Василь Любарець, який очолив Врадіївську ходу, чи Олександр Данилюк (лідер громадської організації "Спільна справа". – "Країна"). Це – громадські активісти, які житимуть не в телевізорі, а реально спілкуватимуться з людьми. У країнах арабського світу револю­ції зробили нікому не відомі лікарі, журна­лісти. Коли є один лідер, його можна вбити, отруїти, посадити. А в багатолідерній структурі замість одного з'являться п'ятеро, десятеро.

Як конфлікт між групами впливу у владі позначиться на виборах 2015 року?

– Обрання Януковича 2010-го відбулося шляхом компромісу між олігархами. Потім він роздавав їм по заслугах, а зараз вважає, що зобов'язання повністю виконав. Другий термін – це буде його власна перемога. Тому вже не він, а йому будуть усі винні. Після цього розподіл власності відбуватиметься відвертіше і, як їм здаватиметься, остаточно.

×