Якщо в незнайомому місті лишаєшся без грошей, головне – не падати духом. Опинитесь у Львові – шукайте Нікіту Булатова. Я допоможу. Мене можна знайти біля піаніно.
Працював на меблевому складі вантажником, на будівництві, розносив піцу, кур'єром. Але це все – не моє. Все-таки я?– музикант.
На третьому курсі кинув навчання в музичному коледжі. Подався подорожувати. Для чого мати вищу освіту?
Щастя – це кохати і бути коханим. Усе просто.
Нещасним почувався сьогодні зранку. Це була самотність.
Якщо якась дівчина покохає мене таким, який я є, – я змінюся.
Заради мене ніхто ніколи нічим не жертвував, а я б зміг.
Приходжу додому, жеру мівіну й думаю: "У мене квартира. Кого не вистачає? Баби не вистачає!" Хоча, може, це і грубо.
Наче щось накльовується з дівчиною, яка продає солодощі на площі Ринок. Відчуваю, що закоханий. Навіть квіти їй подарував. Купив букет у бабці. На клумбах не рву.
Смерті не боюся точно.
Найбільше жертвують бездомні й пенсіонери. А буржуї проходять і навіть оком не кліпнуть
Мені 24 роки, а виглядаю – на 30. Почуваюся ще старшим. Життя так затаскало, що наплювати на все. І на себе.
Ви не уявляєте, на скількох похоронах я побував. А на весіллі?– жодного разу.
Друзів стає все менше. Була подружка ще в університеті. Повісилась – через хлопця.
Молюся кожен день по кілька разів. Де завгодно, тому що Бог повсюди. Дві третини моїх молитов – це подяка йому. Решта – молюся за здоров'я своїх близьких і за щастя. А наприкінці додаю: "Втім, буде не моя воля, а твоя".
Львовом ходять люди з ящиками, збирають гроші на лікування дітей. Я їм кожен день даю. Вони розказали, що найбільше жертвують бездомні й пенсіонери. А буржуї проходять і навіть оком не кліпнуть.
Батьки не намагаються мене повернути. Кажуть, що це моє життя, і я роблю свій вибір сам. Я у ньому – впевнений.
Якби мав мільйон доларів, купив би квартиру у Львові, влаштував вечірку для друзів. А решту грошей лишив би на майбутнє.
Найбільша сума, яку тримав у руках, – 10 тисяч російських рублів (близько 2,5 тис. грн. – "Країна"). Раз австрієць дав 200 євро. Але менти відібрали.
Зараз не вважаю себе бомжем, бо маю де жити. Чесно винаймаю квартиру за тисячу гривень.
Ганяють "мусора" за жебракування. Але з?ними знаходжу спільну мову, бо не краду і не грабую. Часом даю їм гроші, щоб не рухали.
Найсмачніше, що їв – пельмені.
Приїхали до Львова якісь сволочі: один із Донецька, другий?– із?Луганська. Почали в мене відбирати гітару. І я – вперше у житті – попросив допомоги у патрулів. Вони допомогли. Але через тиждень гітару все одно відібрали.
2001-го на Новий рік батьки подарували касету Beatles з альбомом Yellow submarine. Це – найкращий подарунок.
Коханій дівчині простив би все. І зраду – також.
Якось був у запої два місяці. Зараз п'ю тільки вино. Від горілки й?пива відмовився.
Був у реабілітаційному центрі в Харкові. Але цей концтабір навіть згадувати не хочу. Сам туди пішов. Чотири місяці пробув?– зиму перечекав.
Найбільше депресій виникає у тих, хто мають нормальну їжу, квартиру. Бо щастя – у свободі. Я щасливий, що ні від кого не залежу.
1 
1
Коментарі