Україна нагадує наркомана, якого барига підсадив на товар, і весь час видоює гроші (про російський газ. – "Країна").
Крим повернеться в Україну після того, як Російська імперія впаде.
Чому я часто приїжджаю в Україну і даю якісь поради, турбуюся про ваше майбутнє? Бо тут зараз формується майбутнє планети.
Майдан не як місце, а як процес пробудження українського народу і його бажання стати господарем власної долі – розпочався, але не закінчився. Революція триває.
Якщо революція не веде до зміни еліт, це – не революція.
Доки на Донбасі гинуть люди, хтось продовжує сидіти на потоках і красти. Це показник того, що суспільство ще не пройняло. Народ ще не готовий викинути таких на смітник.
Якщо здорову систему об'єднати з хворою, то здорова не виживе.
Реформи – це війна. Війна з неефективністю. На війні не буває такого, що в тебе 290 ходів наперед розписано. Там навіть трьох ходів не існує. Є одноходівки і двоходівки.
Реформи проводять не в міру надходження плану, а в міру виникнення можливостей їх провести. Один мій знайомий говорив: "Я не дозволю провести ці реформи ні зараз, ні через 10 років". Я йому сказав: "Хто ти такий будеш через 10 років?"
Подорожую багатьма цікавими місцями: Україна, США, Велика Британія, Швейцарія. Ну, а в перервах між поїздками – йду в генеральну прокуратуру Грузії. Після години дев'ятої спілкування слідчі просять, щоб я їх відпустив. А я наполягаю, що ще не розповів їм, якою має бути система освіти.
Якось колега, старший товариш, британець, сказав: "У нас в Англії немає інтелігенції". Я запитав: "А як же ви живете без інтелігенції?" – "Вона нам не потрібна. У нас є розумні люди, але вони не виділяються і не називають себе інтелігенцією". Тобто ми начебто кращі за всіх, а ви ніби, як чмо.
Хто такі олігархи першої хвилі? Це підприємливі люди, які заробили гроші в 1990-х, коли в країні було повне безвладдя. Щоб якось захистити зароблене, вони подобу держави почали створювати навколо себе. Поставте себе на їх місце: у вас є 10 мільйонів, довкола купа бандитів, що прагнуть їх відібрати, а міліція, в ліпшому разі, нічого не робить. Чекатимете, доки бандити вас уб'ють? Напевно, дасте грошей ментам, щоб вони вас захищали. Так само вчинили й майбутні олігархи. Тобто за відсутності діючих інститутів вони створили свої або купили державні.
Якщо тебе лають – значить, ти цікаво живеш. Якщо тобі погрожують – значить, ти для них небезпечний. Якщо ти все ще живий – значить, вони не перемогли.
Продається все, крім совісті.
Кажуть, треба послухати Європу, запозичити інститути громадянського суспільства. Це безглуздо. Це, як імпортувати дорослість.
Дипломи нікому не потрібні. Вся ця "дипломоманія" – результат останніх ста або двох сотень років. Леонардо да Вінчі вмів будувати фортеці, споруджувати рови, відливати гармати, малювати. І без всякого диплома. Мрію про те, коли просто вчитимемо людей, без "палітурки".
Моя внучата племінниця навчається в одному з грузинських університетів на факультеті права. Якось вона разом з однокурсниками пішла в деканат і зажадала, щоб студентам збільшили кількість лекцій. Мовляв, ми гроші платимо, а лекцій – мало.
Освіта – це не подарунок. Перш ніж вивчитися на когось, мусиш думати про те, яку роботу знайдеш, щоб погасити кредит за освіту.
Знати математику – це, звісно, правильно. І літературу – теж. Але немає точного визначення: якщо знаєш математику чи літературу, значить, освічений. Становлення громадянина – ось завдання середньої освіти. Виховання особи, яка розуміє, як влаштований світ, суспільство, і сама може взаємодіяти із суспільством і собою.
Що в людині найцінніше? Напевне, душа.
Говорити про принципи Toyota в реаліях українського чи грузинського урядування – це те ж саме, що зайти в привокзальний сортир і запитати, чи впровадили там lean production practice. Теоретично, це можливо. Але вам, у ліпшому випадку, скажуть: "Чаво?"
Уявіть, ракета влучає в міністерство. У ній є специфічна бомба, від якої ніхто не гине, але люди розходяться по домівках і ніколи на роботу не повертаються. Якщо такі ракети влучать у Міністерство молоді й спорту або в Міністерство культури – чи щось зміниться в цій країні?
"Халява" вбиває.
Колись думав створити своєрідний ценз на голосування на виборах. Заходить комісія в під'їзд, а він – обісцяний. Усіх, хто там живе, викреслюють зі списку виборців. Тоді й політики будуть іншої якості. Бо якщо сциш у під'їзді, як ти можеш вибрати нормального президента? Але потім зрозумів, що ідея має насильницький характер і відмовився від неї.
Мені подобається легально заробляти гроші. Загалом, завжди був і залишаюся законослухняним громадянином.
Жити в багатстві – приємно, але шкідливо. Жити по-спартанськи – неприємно, але корисно. Доводити до абсурду те й інше – шкідливо в квадраті.
Літаки особисті, яхти й авто мене не цікавлять.
Люблю хінкалі, чакапулі – в основному, м'ясоїд.
Хобі не маю. Колись давно збирав марки, але зараз вважаю це непродуктивним.
Чим не займаюся, так це кінним спортом. Шкодую того коня.
Важливо те, що я роблю зараз, а що потім скажуть – мені все одно. Те, що людина повинна дбати про себе в некролозі, напевно, є поглядом, сформованим у християнстві. Я давно дивуюся тому, як люди можуть бути орієнтовані на це. Людина повинна бути права, перш за все, перед самим собою. Яке мені діло до того, що про мене напишуть, коли я помру?
Вислови Кахи Бендукідзе взято з його інтерв'ю грузинським, українським, американським і російським виданням
3 
1
Коментарі