Вчасно попав у свою течію. Хтось у 40–50 років ще в пошуку. А я визначився малим.
16–20 років – це вік, коли хочеться побитися. Якщо шукаєш бійки, вона тебе знайде. Я бився через день.
Учитель може лише показати. Навчитися маєш сам.
Не люблю, коли називають спортсменом. Це як фотохудожнику сказати: ти клацаєш. Бій – це мистецтво завдавати болю.
Годинник – це подарунок друзів. Не розумію, навіщо він мені. Час відчуваєш, коли немає що робити.
Усі дівчата, з якими мав стосунки, майже не фарбувалися. Цим вражали в серце. Було, звик до знайомої в макіяжі. Півроку такою бачив. А потім випадково зустрів ненафарбованою – мене вирубило. Інша людина. Природність зачаровує.
Подобаються деталі – ножики, табакерки. Колекціоную старі речі, бо вони зроблені людськими руками. Зберігаю дідусів портсигар.
Люблю самотність. Вона допомагає сконцентруватися. У Москві довго жив один. Ні з ким по-справжньому не спілкувався десь рік. Лише з батьками по Skype.
Після Брюса Лі уже 30 років на світових екранах немає героя екшн-сцен. Це порожня ніша. Її міг би заповнити українець. Світ знає ніндзя, самураїв, а наші характерники – не відкриті. Піарити їх має хороше кіно.
Бути добрим – штучно. Намагаюся бути справжнім.
Чоловік відповідає за свої вчинки. Допоки не вирішуєш нічого, ти – пацан.
Стиль – безсмертний. А мода – сьогодні одна, завтра інша. Мій дід мав кепку-восьмиклинку, робив самокрутки. Жив у селі, однак був дуже стильним. Параджанов – теж, Джонні Депп живе в стилі. Стиль – це індивідуальність, що не втрачається з роками. Ти такий, незалежно від моди за вікном.
Уміє битися той, хто має жагу до перемоги.
Ідеальний бій – той, який не відбувся. Це теза з трактату Сунь Цзи "Мистецтво війни". Худий і малий боєць із характером і вмінням переконувати переможе високого й м'язистого. Словами чи навіть поглядом.
Спорт – це правила, рефері, час. А воїнське мистецтво – це ти впав, хтось витягнув кусок пляшки і засадив тобі в бік. І ніякий рефері вас не роз'єднає.
Б'ю в крайньому випадку – коли потрібно когось захистити. Якщо ж загроза наді мною, переконую словами. Все більше людей носять зброю. Куля може дістати ще до того, як встигнеш підняти кулак. Зазвичай дуже жорстко розмовляю. А буває, граю боягуза. Коли противник розслабився, ти його зненацька б'єш.
Увечері сидів у парку з дівчиною, ми бесідували лице до лиця. Інстинктивно відчув, що хтось підійшов ззаду. Розвернувся і відставив руку. В цю мить мені полетіла в голову пляшка. Я збив хлопця ударом ноги. За ним стояв другий. Продовжувати не стали.
Вживаю мат, якщо по-іншому не чують.
Часто бачу, як подружні пари сваряться. Навіщо тоді зійшлися? Стільки у житті непізнаного, а ви витрачаєте час, щоб доїдати одне одного.
Розслабляюсь у лазні з віниками. А раз на рік їду в Карпати – з наметами. Нічна ватра, вівчарі, бринза, вимкнений телефон. За три дні оновлююсь.
У Москві відчув, який там хаос і влада грошей. Тебе несе натовп, як кров по судинах. Губиш себе як особистість.
Боєць повинен мати страх. Інакше чиниш необдумано. Безстрашних людей немає. Є ті, які вміють справлятися зі страхом.
Без старого немає нового. На каменях у костьолі Петра і Павла в Кам'янці-Подільському викувано: "Пам'ятай традиції предків своїх".
Свобода дає змогу виразити себе справжнього. Коли починаєш уявляти, як тебе бачать інші – все, ти вже не вільний.
Я проти інституту церкви як вона зараз є. Мало священиків, яким міг би довіритися у сповіді. Мені простіше жити за Біблією.
Мрію купити дерев'яну хатинку в Карпатах. Приїжджати час від часу, щоб відчути тамтешню самобутність. Люди біжать за хай-теком. Але він усюди й сам нас знайде. Бігти варто за тим, що втрачаємо.
Час – це єдине, що в нас є. Його не купиш і не повернеш.
3 
1
Коментарі