Ексклюзиви
четвер, 24 лютого 2011 16:30

Читачі висловлюються про матеріали, які їм запам"яталися у попередніх номерах журналу "Країна"

Дуже сподіваюся, що на місце Гузара прийде така ж харизматична людина. Багато з того, що він говорить, треба вирізати й повісити над столом. Дружина каже, що він пішов із посади, бо зараз потрібна молода й енергійна людина, аби протистояти натиску Московського патріархату.

Олег, 44 роки, Львів

Тренер Калитвинцев - розумна людина. Аж цікаво стало: дадуть такому попрацювати й показати результат, чи замінять на галасливого дурня? Із дурнями в нашій країні ніколи проблем не було. Сутужно було з розумними. Останнім був Валерій Лобановський. Після його смерті дурні часу не гаяли: програвали на рівні збірних маленькій Литві й не потрапили на чемпіонат Європи. Згодом ситуація повторилася з чемпіонатом світу. Якщо Калитвинцева не звільнять - значить Україна не настільки безнадійна.

Сергій, 38 років

На околиці Києва в новому районі поряд збудували Макдональдс, церкву та якесь казино. Прикро, що нащадкам залишимо отаке архітектурне убозтво.

Світлана, 35 років

Влада може симпатизувати східноазійським економічним моделям, але вона повинна розуміти: по-перше, ці моделі базуються на потужному патріотизмі, якщо не націоналізмі. По-друге, країни Східної Азії жорстко конкурують між собою за таланти й інвестиції. Я хотів би побачити подібне бажання в Україні - перегнати, наприклад, Польщу, або хоча б Росію. По-третє, більшість урядів Східної Азії сприймають владу насамперед як відповідальність, а не як винагороду.

Павло ШЕРЕМЕТА, 39 років, Куала-Лумпур, Малайзія

Про можливості самореалізації в Україні я такої ж думки як Винницький. Моя бабуся жила неподалік Заготзерна. По вулиці їздили вантажівки і з кузова сипалося зерно. Вона замітала вулицю і годувала тим кабанчика та курей. Сусіди спочатку кепкували, а тоді поділили вулицю.

Вікторія, Київ

Незрячі дуже добре відрізняють купюри. До нас приходить сліпий, який знає навіть, коли ваги на 100 г брешуть.

Світлана, 24 роки, продавщиця, Ужгород

Згадала, як їхала в інвалідному візку центральною вулицею Харкова. Зі мною був друг. Переднє колесо потрапило у вибоїну бруківки і я випала. На щастя, тоді вже одужувала і могла трохи стояти на ногах. Але самостійно підводитися і ходити - ще ні. За нами спостерігала маса людей і ніхто не підійшов допомогти. У більшості в очах читалося: чи не прикидаюся я, така молода? А в метро у візку навіть пускати не схотіли - думали, жебрачка.

kolobkova033

Дожилися! Вже за знайомства платять. Самим немає часу - зранку до смерканку на роботі. Молодий колега познайомився з дівчиною у черзі в банку. Розговорилися, виявилося, живуть в одному будинку, тільки під'їзди різні.

Микола КОВАЛЬЧУК, 45 років, Вінниця

Зі своєї служби під Архангельськом пам'ятаю лише якою сволотою був прапорщик. За це попсували йому дембельський альбом. Він увесь рік примушував хлопців малювати в ньому, аби був найкращий у частині.

Віктор, 54 роки, Київ

Зараз ви читаєте новину «Читачі висловлюються про матеріали, які їм запам"яталися у попередніх номерах журналу "Країна"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути