Батьки живуть у злагоді майже 35 років. Щоб у родині були добрі взаємини, потрібно зрозуміти найголовніші якості людини, з якою живеш. Доки це найголовніше є – на решту не варто звертати уваги.
У мене батьків характер: різка, нетерпляча й запальна. І життєрадісна, бо маю хороше життя. Чи навпаки: життя хороше від того, що життєрадісна.
Від 13 до 20 років вела щоденник. Писала про свої проблеми, щоб подивитися на них збоку. Це була своєрідна терапія. За сім років навчилася вирішувати проблеми в голові. Щоденник спалила, коли півтора року тому їхала в Ізраїль. Перед тим кілька разів перечитувала і зрозуміла, що пам'ять – дуже хитра штука. Весь негатив забувається, залишаються лише важливі речі.
Зі своїм чоловіком познайомилася на з'їзді спелеологів у Харкові. Через три роки зрозуміла, що закохалася. Ми були в експедиції в Криму. Біля моря тепло, а в горах – мінус 17. Я дуже змерзла і Тоха грів мене всю ніч у спальнику. А я уві сні кручусь жахливо. Повернусь, а він мене обіймає. Оцінила його турботу й не помилилась. Зрозуміла, що це – мій мужчина. У лютому 2010-го одружилися. До цього три роки жили разом.
Не вірю в кохання раз і назавжди.
Ідеальних людей не існує. Тому образ ідеального чоловіка ніколи не малювала. Завжди подобались чоловіки-лідери.
У дитинстві мріяла бути розвідницею. Мрія здійснилась, бо я – дослідник печер.
Роботу в офісі вважаю марною тратою часу. Ніколи не працювала з 9.00 до 18.00. На виконання обов'язків працівник витрачає 20–30 відсотків часу, решту – розмовляє по телефону чи просто б'є байдики.
Завжди маю кілька підробітків. У Києві працювала фотографом, мала невеличку фірму, де шили спорядження для спелеології – комбінезони, утеплювачі, транспортні мішки.
Гроші – це можливість купувати дорогі об'єктиви і багато подорожувати. Матеріальні цінності значать менше, ніж враження. З дитинства подорожую заради них. У студентські часи по півроку їздила. У мандрівках вивчаю, як живуть інші люди. Але цей досвід ніяк не вплинув на моє життя. Я така сама, якою була раніше.
пам'ять – дуже хитра штука. Весь негатив забувається, залишаються лише важливі речі
Спелеологія вчить того, що потрібно боротися до кінця. У печері завжди важко й боляче, втомлюєшся до сліз. Найлегше спускатися, найважче – виходити з печери. Треба піднімати не лише себе, а й свої речі. Як би важко не було, все одно маєш вийти. Іншого варіанту немає.
Страх допомагає зібратися і сконцентруватися.
не важливо, що про мене думають інші. Я впевнена в тому, що роблю.
Щастя ні від чого не залежить: воно або є всередині, або немає.
Ображаюся на людину лише тоді, коли не можу пояснити її вчинок.
Люди рідко роблять щось погане зі зла. Найчастіше – через слабкість чи заздрощі.
Заздрість добра лише тоді, коли дивишся на людину і кажеш: "Блін, як класно він це робить. Я теж так хочу навчитися".
Дружба між чоловіком і жінкою може бути, коли між ними все закінчилося.
Проблеми у стосунках уже давно обговорюю тільки з чоловіком. Обговорення з подругами не дає результату.
З чоловіком раджуся, але рішення приймаю сама.
Коли народилася сестра, я спитала маму, кого вона любить більше. Мама сказала: "Тебе. На сім з половиною років".
У Бога не вірю. Тільки в себе.
Для когось головне в житті – народити дитину. Для мене сенс життя – у самореалізації.
Лягаю спати опівночі, а прокидаюся о дев'ятій ранку. Качаю прес і приймаю холодний душ. Коли не хочеться тренуватися, кажу собі: "Це займе небагато часу. Зробиш – і через хвилину забудеш".
Не люблю готувати, хоча вмію. Якби була можливість, постійно харчувалася б у ресторані. У мене достатньо грошей, але шкода їх проїдати.
Років 10 не дивлюся телевізор.
Улюблена пора року – квітень. Весна завжди обіцяє дуже багато.
Люблю сири з пліснявою і баклажани в будь-якому вигляді. А ще – солодке. Якось вирішила перевірити силу волі й три тижні не їла солодкого. Зрозуміла, що втриматися можу. І почала знову.
У мене є один недолік: оцінювати людей по собі. Не розумію, чому хтось не може робити те, що в мене виходить.
Останній раз плакала, коли дивилася сентиментальний фільм. Часто плачу в печерах, бо там важко. Плачу, матюкаюся й лізу далі. Сльози ніколи не використовувала, щоб маніпулювати чоловіками. Це – не мій метод.
Зовнішність не важлива, але вона впливає на самооцінку. Важко відчувати себе красивим і гармонійним, якщо зовні ти не такий. Хотілося б мати більші очі й довші ноги, але це – лише розмови. Ніколи б не пішла до пластичного хірурга.
Старості не боюся. Вона страшна лише тоді, коли не можеш себе обходити. Про вік почала задумуватися з 14 років. Відтоді у кожен день народження мені здається, що саме цей вік – найкращий.
Люблю зручний одяг. Подобаються підбори, але в мене такий ритм життя, що на підборах воно втратить свої барви.
Коробить, коли в транспорті мені кажуть: "Жіночко, передайте за проїзд". Я відчуваю себе дівчиною.
3 
1
Коментарі
1