Торік зрозуміла, що можу користуватися зовнішністю. Коли почалася анексія Криму, поїхала туди робити репортаж. Чоловіки з так званої самооборони людей із камерами пускали не скрізь. Усміхалася їм і казала: "Знімаю документальне кіно". Побувала усюди.
Шарм мають усі люди, які знайшли своє місце і призначення.
Ідеальний чоловік повинен бути володарем ситуації і мати сміливість брати відповідальність за себе і людей, які поруч. Чоловік, як і жінка, має право на слабкість. Але є ситуації, коли він не може собі цього дозволити.
Коли не хочеться братися за якийсь проект, не варто себе змушувати. Таке відчуття виникає, коли хочеш зробити те, чого не слід. Або працюєш не на своєму місці.
Найяскравіший спогад дитинства – із 3-річного віку. Була зима. З мамою і молодшою сестрою пішли у магазин. Вони йшли попереду, а я відволіклася й відстала. Зупинилася біля гастроному поряд з нашим будинком. Зайшла всередину, почала гукати маму і плакати. Продавщиці напоїли полуничним компотом і розпитали, де живу. Одна взяла на руки. Віднесли мене додому всією зміною. Мама поставила в куток. Це був перший і останній раз, коли батьки мене покарали.
Діти роблять помилки не навмисне, тому немає сенсу їх шпетити.
Батько завжди казав: "Немає перешкод. Якщо чогось хочеш, можеш досягнути". Це стало основним правилом мого життя.
Мені добре самій із собою. Коли доводиться спілкуватися з великою кількістю людей, часто думаю: "Коли вже вони мене залишать?"
Поезія – це послання, що має дійти до серця і зачепити за живе. Якщо вона виконує цю функцію, то не має значення, як написана – добре чи погано. Поезія не вдається у тих, кому нічого не болить.
У дитинстві батько давав гроші на кишенькові витрати. За 10 копійок можна було сходити в кіно, за 25 – купити морозиво у шоколаді. Або відкладати – і за 3 рублі 10 копійок купити торт "Золушка" та з'їсти з друзями. Це сформувало спокійне ставлення до грошей.
Шопінг вважаю марною тратою часу.
Щастя – це збіг обставин. Можна бути щасливою, коли помиєшся після триденного походу в гори. Або отримаєш дзвінок, на який довго чекала.
Найщасливішою була двічі. Перший раз у 8 років. У Києві, біля нашого будинку, відкрили магазин з ляльками Барбі. З подругою і старшою сестрою щодня бігали і крізь вітрини милувалися ними. За місяць власник магазину кожній із нас подарував по ляльці. Коли поверталася додому, здавалося, що не йду, а лечу. Вдруге – коли народила доньку. Мені поклали її на живіт і здалося, що подарували Всесвіт.
У 13 років мене збив велосипедист. Відтоді страшенно боюся роверів. Щоб перебороти страх, навчилася їздити на ньому. Але це не допомогло.
У кохання немає мети. Воно просто є і може тривати безкінечно.
Ніколи ні від кого не фанатіла.
Кажуть, від кохання до ненависті – один крок. Це неправда. Кохання і ненависть – різні боки одного почуття. Один крок розділяє кохання від байдужості.
Було дуже важко, коли розійшлася з чоловіком. Доньці був рік, я закінчувала університет, писала диплом, працювала, щоб найняти няню і заплатити за зйомну квартиру. Пережила і зрозуміла: я можу все.
Діти обманюють, бо хочуть бути хорошими для своїх батьків. Більшість дорослих роблять це, щоб виправдати чиїсь очікування.
Ображаюся лише на близьких. На сторонніх – ні, бо мені немає діла до їхньої думки.
Зраджують ті, кому ви стали не потрібні.
Людей поділяю на "своїх" і "не своїх". Інших категорій немає.
Другові має бути важливо, щоб я не деградувала, а розвивалася.
Коли у мене поганий настрій, пишу вірші. Це завжди допомагає.
3 
1
Коментарі