Управління Росією після Путіна має взяти на себе американський менеджер, – вважає журналіст Айдер Муждабаєв
Що відбувається у Криму зараз, через три роки після окупації Росією?
– Там гібридне гетто – це новий тип національних репресій. А в Росії зараз будують те, що я називаю "гібридним ГУЛАГом". Сталін ув'язнював велику кількість людей, бо хотів, щоб панував тотальний страх. Щоб у кожного був сусід за ґратами. Сьогодні такого робити не треба. Достатньо посадити людей із різних верств за різними справами. Росіяни вже бояться щось публікувати в інтернеті, постять котиків. Мені в приватні повідомлення пишуть: "У мене діти, я не можу". І я їх розумію. Наче немає прямих заборон, зате є безліч статей, за якими можна засудити будь-кого. У Росії понад дві тисячі осіб покарали за пости у Facebook.
У Криму окупанти засудили вже понад 40 кримських татар. Усі вони різних професій і віку. Правда, жінок ще не ув'язнювали.
Чому?
– Наче судять за "чоловічими" статтями, намагаючись видати татар за терористів. Одних – за участь у мітингу "За єдність України" (відбувся 24 лютого 2014 року в Сімферополі. – Країна). Тоді вийшли понад 15 тисяч кримських татар. І виявилось, що ніякого "русского мира" тут немає. Що "российское единство" звезли автобусами з усього Криму.
Других – за те, що публічно насмілюються сказати: "Крим не ваш".
Треті – начебто "ісламісти". Ніяких таємних осередків тероризму зроду-віку в Криму не було. Але окупанти беруть людей, у яких росте борода і про яких можна сказати, що вдома у них є Коран. До тих справ долучають росіян, українців. Щоб не казали, що засуджують лише кримських татар.
Четверта хвиля – це так звані кримські диверсанти (російські силовики в Криму затримали чотирьох українців у серпні торік. Звинуватили в шпигунстві й підготовці терактів. – Країна).
Арештовують адвокатів кримських татар. Заводять адміністративну справу і натякають, що наступною буде кримінальна.
Тепер почали затримувати ще й тих, хто повідомляє про арешти інших. Як недавно 11 осіб, які написали у Facebook, що до татарина Марлена Мустафаєва прийшли з обшуками. За кілька днів їх випустили. Але російське законодавство влаштоване так, що спочатку дають адміністративну відповідальність, а другий-третій раз – це вже в'язниця. Домагаються, щоб кримські татари взагалі не збирались і ні з ким не розмовляли. Як колись було з євреями в Німеччині, коли сусіди, колеги по роботі сторонились їх, як прокажених.
Щось подібне було на початку української незалежності. Коли кримські татари поверталися на півострів, дітям росіян не дозволяли з ними сідати за одну парту. Тоді можна було хоч до суду піти, а тепер – це ідеологія російської держави. Для неї кримські татари – вороги. Хоча на словах усі народи рівні.
Як живеться тим, хто спокусився на високі зарплати, пенсії, які тепер урізали.
– Вони почуваються обманутими й покинутими. Їх купували, обіцяючи високі російські зарплати і пенсії. Але з продажними людьми не розраховуються. Платили до кінця 2014 року, а потім усі надбавки врізали. Навіть на російському флоті незадоволені. За України його вважали закордонним, а тепер – російський. Тому грошей стало вдвічі менше.
Але ж вони мовчать.
– А що їм залишається? Цих "кримських ватників" обманули. Зараз вони сидять у дурнях. Ціни, як у Москві, а можливостей – ніяких. Вони можуть сварити Україну, однак усі до одного сумують за українською їжею, за можливістю піти до міськради і сказати "не зносьте мій кіоск".
Колись весь Крим жив малим бізнесом, напівтіньовим. А зараз там не дадуть робити ніяких готельчиків. Зрозуміло, люди незадоволені. Але думка рабів тепер нікого не цікавить. Можуть хіба що стояти на колінах із портретом Путіна.
Кримські татари хоча б почуваються гордими, бо не ходили на референдум. Тепер питають: "Ну, що? Пожили при Путіні? Добре?"
Але людині властиво не визнавати помилок. Кримчани шукають винних серед місцевих чиновників. Путіна не звинувачують – страшно.
У більшості кримчан як не було волі, так і немає. 24 лютого 2014 року, окрім кримських татар, на проукраїнські мітинги ніхто не вийшов. А потім росіяни за гроші вивели переодягнених військових і підставних людей. Місцевих кримчан там майже не було. Тому якщо завтра вони прокинуться і побачать прапори України – не чинитимуть опору. Зберуться і підуть на роботу. На півострові нема затятих прихильників "русского мира". Тільки армія і зрадники.
Досі говорять: якби відстояли Крим, не було б війни на Донбасі.
– На півострові багато військових і спецслужб зрадили Україну. Були й ті, хто залишився вірним. Але армія бездіяла. Хоча достатньо було дати наказ феодосійським морським піхотинцям піти в Сімферополь, зайняти оборону навколо центру, перекрити в'їзд до міста. І не відомо, чи наважився би Путін на штурм. Однак влади тоді в країні не було.
Я ще на початку лютого 2014-го знав, що в Крим направлять групи російського спецназу. І казав про це декому тут. Тому впевнений, що інформацією тодішній Київ володів.
Українська влада не повірила чи побоялася запобігти вторгненню?
– Ніхто до кінця не вірив, що Крим анексують. Навіть коли там з'явилися російські війська. Цього ніхто не міг передбачити. Путін прийняв рішення сам, особисто.
Кримські татари прийшли у військкомат Сімферополя. Їм не дали зброї, сказали: йдіть звідси. І Решат Аметов подався протестувати один до захопленої будівлі Верховної Ради Криму. Його заштовхали в автомобіль під відеокамерами – є зйомка – і повезли в невідомому напрямку. Знущались, відрізали геніталії, викололи очі й закопали біля кримськотатарського селища так, щоб було видно частину тіла й голову. Зробили це умисно – для залякування.
У Криму є так званий денний страх – офіційні репресії, а є нічний. Це коли будь-хто може зникнути без сліду. З того часу це сталося ще з 15 людьми. Останнім був член виконавчого комітету Всесвітнього конгресу кримських татар Ервін Ібрагімов 24 травня торік. Його також під відеокамерами заштовхали в автомобіль і кудись вивезли. Про долю Ервіна невідомо нічого.
А Решат Аметов – перший українець, який загинув під час російської окупації. Його портрети і пам'ятники повинні стояти в Києві, біля урядової будівлі. Бо він перший вийшов проти Росії – і загинув. А йому навіть не дали звання Героя України. Його сім'я з трьома дітьми живе у злиднях. Їм ніхто, крім кримських татар, не співчуває, не допомагає – наче Решата і не було. Інколи, на жаль, влада ставиться до нас, як до людей другого сорту.
До кримських татар?
– Так. У списках обміну полоненими немає жодного кримського татарина. Хоча наші люди вже по два роки сидять. І, напевно, їх обмінюватимуть в останню чергу. Їхніх прізвищ майже ніхто не знає. Влада про них не говорить, лише поодинокі громадські організації.
Кримські татари сидять у тюрмах, бо борються за свободу і не зраджують Україну. Не згадувати про них – вважаю підлістю.
Хочу дещо нагадати політикам. Хто в усі роки до окупації у Криму голосував за проукраїнські партії? Кримські татари. Їм за це нічого не давали – ні доріг у селах, ні води, ні газу, ні права корінного народу, ні можливості повноцінно вчити свою мову, ні національно-територіальну автономію. А вони все одно на кожних виборах голосували за Україну.
Кримські татари боролися з Радянським Союзом не для того, щоб потім продатися. Ми ніколи не полюбимо ні СРСР, ні "русский мир".
Владу критикують, що та не має стратегії повернення Криму.
– Інколи таке враження, що є якийсь договір не чіпати його. Єдине, що зробила Україна відносно Криму, – це торговельна й енергетична блокада. Хоча влада цього не дуже хотіла. Але виступили багато людей. Спершу всі думали, що це жарт, що кримські татари за три дні підуть. Не пішли. І тільки через три місяці влада зрозуміла, що краще блокаду очолити, ніж боротися з нею.
Лише подумайте, зі Львова до Криму возили морозиво. У водія фури – син в АТО, а він везе їжу окупантам. І нормально це сприймає. Каже, має ж заробляти.
Тепер блокують Донбас, і влада цього знову не підтримує.
– Україні все одно доведеться забути про вугілля звідти. Так тривати не може. Нам розповідають, що все зупиниться, вибухне, Маріуполь буде без світла. То це Путін турбується, щоб у нас усе цвіло і пахло? Він думає про пенсіонерів, про металургійні заводи? Міг усе за день перекрити, але ж – ні, дбає про українців?
І ще питання. А що ми даємо Путіну взамін за це вугілля? Крім грошей? Відповіді від влади немає. Тому люди й пішли на блокаду. Розуміють, що відбуваються якісь махінації.
А влада мовчить. Цим заганяє себе в кут. Чим довше мовчання – тим більше підозр, недовіри. З блокадою Криму влада схаменулась вчасно і скористалась можливістю. І тут не зможе протистояти волі людей.
Треба забути про це вугілля і про ті заводи. Сьогодні чи завтра їх все одно закриють. І якби влада зараз підтримала блокаду – хоча б якось утримала авторитет. Запропонувала б альтернативний шлях постачання вугілля. Але в їхніх рішеннях головну роль, мабуть, грає фінансова зацікавленість.
Маєте на увазі інтереси Ріната Ахметова?
– Кажу про інтереси всього клану, що керує країною. В ньому й Ахметов, і всі інші олігархи. Навіть ті, хто один одного формально недолюблюють. Ця ситуація нагадує Росію 1990-х. Країною править багатополюсний олігархічний клан, в якого є спільні інтереси – отримувати газ, вугілля, податки і розкрадати бюджет. Система працює так, що перший інтерес, який враховують, – це розподіл грошей.
Ця корупція вбиває лобіювання України на Заході. Навіщо їм щось давати, якщо все вкрадуть? Впевнений, летальної зброї не відправляють саме через це.
Чого очікувати від Путіна?
– Ця людина не відступить від наміченого плану і далі робитиме помилки. Вони допоможуть Україні та Заходу зрозуміти, що не боротися з ним не можна.
Путін може анексувати Білорусь, Казахстан, посилити війну проти України. Кремль розмовляє тільки з Америкою. Ні Україна, ні Європа для нього нічого не значать. "Богом" Путін вважає президента США. От Трамп щось не те сказав, росіяни й визнали паспорти ЛНР і ДНР.
Треба спрямовувати Росію у формат Будапештського меморандуму. Головне, щоб із цим погодились західні партнери і змінили політику щодо Москви. Заходу треба висунути умову – або допомагаєте нам, або ми починаємо розробляти ядерну зброю.
Про що Путін може домовлятися з Трампом?
– Президент РФ поводиться як класичний тиран. У цьому він абсолютно передбачуваний. А у Заходу відсутня політична воля поставити його на місце. Але вона сформується під тиском поведінки самого Путіна.
От не купуйте газ у Росії хоча б півроку, і Володимира Володимировича швидко приберуть. Щойно зникнуть гроші – ніяких путінців не залишиться. Скажуть, це була помилка, їх змушували.
У світі все нестабільно і непередбачувано. Ті, хто каже, що ми ніколи не звільнимо Крим і не відвоюємо Донбас – диваки. Радянський Союз розвалився за три дні, і в Росії теж усе закінчиться раптово.
Це станеться під тиском Заходу?
– На перший погляд, ситуація зараз спокійна. Але йде накопичення потенціалу в обох сторін. На Заході – неприйняття Росії, а в Путіна – протистояння всьому світу. Навіть теперішні санкції сильно впливають на економіку РФ. Якщо Путін робитиме рухи, що призведуть до їх посилення, Росію поставлять на коліна за кілька місяців. Вона живе за рахунок сировини. 97 відсотків її експорту – це газ і нафта. Кому вони її продаватимуть, якщо буде ембарго?
Головне завдання Заходу – зняти з Путіна "ореол удачі". Російське суспільство – печерне плем'я. Сьогодні ти – вождь, а завтра зламав ногу – і все. Вожак має постійно приносити здобич. "Кримнаш" зараз підтримують 43 відсотки росіян, а три роки тому було 83. Люди зрозуміли: тушка неякісна. Замала, щоб нагодувати все плем'я.
За два-три роки ситуація ще більше зміниться. Терпіти Путіна в нинішньому режимі й виконувати накази "батьківщина або смерть" – люди довго не зможуть. Одна річ кричати у Москві "Кримнаш", інша – піти під кулі.
Росіяни після Путіна зміняться. Їм треба, щоб було, як у Німеччині – коли ідея патріотизму стала синонімом поразки. І в Росії буде так. Питання тільки в кількості жертв.
Хто демократизує Росію?
– Після поразки нею має керувати американський управлінець як представник економічно найміцнішої демократичної країни. Повинен бути якийсь договір, що різні держави управлятимуть Росією, бо вона сама не зможе. І це буде благом для росіян.
Головна їхня біда – ментальний расизм до інших людей. Українців там заведено вважати колгоспниками. Хоча половина російської еліти – українського походження.
Росію врятує лише зовнішнє керування, бо вона тяжко хвора. Їй буде потрібна ця допомога. Усім країнам, зокрема й Україні, треба бути готовими її надати.
Росія може розпастися?
– Це може статися в будь-який момент. Яйце Кощія не в Москві, а в Європі й Америці. Як тільки Путін займе позицію, що панькатися з ним далі буде неможливо – доля Росії вирішиться за півроку. Вона ще ніколи не залежала від Заходу так, як зараз.
3 
1
Коментарі
1