Пізній Єльцин був хворий і психологічно залежний від оточення. Путін майже не залежить ні від кого, – вважає російський соціолог Ігор Ейдман
Нещодавно вийшов фільм "Семья" фонду Михайла Ходорковського – про Рамзана Кадирова. Слабо керований глава Чечні – ахілесова п'ята режиму Путіна?
– Ця точка зору вигідна Путіну і ФСБ, оскільки відволікає увагу від головної проблеми – від самого президента та його кремлівських опричників. Так, між кадировцями і спецслужбами триває боротьба за ринки кримінальних силових послуг у Москві – кришування, вибивання боргів тощо. Нині протиставлення силовиків і кадировців у Росії – мейнстрім. І це надто небезпечно. Наприклад, у справі вбивства Бориса Нємцова є приховане бажання певних сил зробити Кадирова крайнім. Путіна звинувачують не в убивствах і тероризмі, а в тому, що він недостатньо жорстко реагує на неподобство кадировців.
Думаю, це свідома інформаційна кампанія. Протиставлення кадировської і кремлівської банд перетворює представників останньої на дуже цивілізованих людей. Адже все пізнається в порівнянні. На тлі кадировців навіть працівники ФСБ, на перший погляд, мають пристойний вигляд. Та це лише на перший погляд. Вони розумніші, краще оснащені й підготовлені – тому ще небезпечніші. Ефесбешники хитріші й уміють ховати кінці у воду. Кадиров же – лише піхотинець Путіна, як говорить про себе. Без Путіна він – нуль. Головний бандит сидить у Кремлі. Якщо ляже Путін – Кадирова в Чечні так само не буде.
Сталін теж умів робити відповідальними за власні злочини пішаків і звалювати на них провину. При ньому наївні інтелігенти говорили: це Єжов убиває, а Сталін обурений тим, що відбувається. Нині роль втілення зла грає Кадиров. Говорять: кадировці вбили Нємцова, а Путін обурений, але нічого зробити не може. Потім Путін позбавиться Кадирова, а вбивства триватимуть. Адже головний кат залишиться у Кремлі.
Останній випадок – отруєння опозиціонера Володимира Кара-Мурзи – одного з творців фільму "Семья". Це почерк не Кадирова. Отруєння Кара-Мурзи – такий же кадебешний трюк, як і отруєння Олександра Литвиненка.
У Путіна захмарний рейтинг. Навіщо йому прибирати опозиційних політиків і журналістів?
– Ви читали інтерв'ю Путіна італійській газеті Corriere della Sera за 6 червня? У нього запитують: ви про щось шкодуєте в житті? Відповідає, що йому немає про що шкодувати, Господь так збудував його життя. Ця людина не відчуває ніякої саморефлексії й абсолютно упевнена у власній правоті. Навіть Ленін і Сталін визнавали деякі свої помилки. Хто з диктаторів у ХХ столітті не рефлексував? Тільки Гітлер. За добу до самогубства у заповіті він ні в чому не покаявся і продовжував говорити, що протягом життя робив усе правильно. І це в той час, коли німецькі міста лежали в руїнах.
Людина без саморефлексії є вкрай небезпечною. Вона свідомо впевнена у власній правоті й непогрішності, її нічого не може зупинити. Такий Путін. Від нього можна чекати будь-чого: від убивств особистих ворогів і політичних супротивників до глобальних викликів усьому світу. Ним керують не раціональні міркування, а ірраціональні – заздрість, злість, бажання помститися.
Третій енергопакет ЄС, демонополізація газових ринків Східної Європи й падіння ціни на нафту можуть підірвати режим Путіна?
– Не думаю. Тільки жорсткі санкції можуть призвести до економічних проблем, що переростуть у серйозні політичні. Нинішні напівзаходи мало що здатні дати. Звісно, війна на Донбасі є руйнівною для Росії. Але Путін багато років одержимий ідеєю перетворити Україну на протекторат РФ. Він не відступиться від цього і готовий до втрат.
Путін мислить категоріями Холодної війни. Йому потрібний великий реванш у ній, як Гітлерові потрібний був реванш за поразку в Першій світовій і Версальський договір. Досягти цього можна через агресію. Зрештою нічого не вдасться, але крові пролити можна багато. Гітлер, до речі, теж щиро вірив, що забирає своє назад – Судети, Чехію, Данциг, Ельзас тощо. Для Путіна "своє" – це не лише Крим, а й уся Україна. І він йтиме шляхом експансії, доки не зверне собі шию.
Слабкість і ахілесова п'ята Путіна – залежність від світової економіки. Якщо продовжити аналогію з Гітлером, тому вдалося досягти відносної економічної автаркії (самодостатності, з мінімальною залежністю ззовні. – "Країна"). А російська економіка часів Путіна залежна від світових ринків. Він не може розгорнути агресію на повну силу, бо це переверне його економіку. Пішли на Мар'їнку – долар одразу здорожчав. Це реальна сила, що стримує.
Який вихід із цієї ситуації влаштував би Сполучені Штати Америки і Євросоюз?
– Щоб усе стало, як раніше, до початку путінської військової істерії. Вони не переймаються питанням демократії в Росії. Ось Україна переймається питанням демократії в Казахстані? Ні, звісно. І Захід не переймається питанням демократії в Росії. Головне для них, щоб ця країна не наламала дров на світовій арені – не воювала, не погрожувала війною, не підтримувала країни-ізгої. Путіну вони вже не довіряють. Нормалізація стосунків із Заходом може статися тільки після його відходу.
Чи може він піти так, як Єльцин, – під гарантії безпеки і збереження активів із боку обраного ним і його оточенням наступника?
– Маловірогідно. Так, нинішній Путін і пізній Єльцин у чомусь схожі – вони в неадекваті. Але Єльцин був хворий і психологічно залежний від оточення. Путін майже не залежить ні від кого. Звісно, перебування неадекватного Путіна у президентському кріслі погрожує майбутньому нинішньої російської еліти. Але вмовити піти Єльцина було легше – з Путіним зараз так не вдасться вчинити. Припускаю, що й умовляти побояться – сидітимуть і чекатимуть.
Інше питання, що Путін може з тактичних міркувань повторити хід із Медведєвим: поставити замість себе якогось постановочного президента – для поїздок на Захід. Щоправда, можливо, наступного разу підставний президент може брикнути і спробувати скинути Путіна. Це єдиний варіант конституційного передання влади й усунення Путіна. Інший спосіб – повстання мас у ситуації загострення кризи. Та умов для нього поки що немає.
Кремлю вдалося легко захопити Крим й імітувати відродження імперії, великої держави. За допомогою гри на цих комплексах рейтинг Путіна різко виріс. Кримська тема б'є з екранів телевізорів та з інтернету по мізках обивателів і перебиває інформаційні потоки опозиції чи альтернативної точки зору. Якщо російські військові почнуть гинути тисячами – тільки тоді країна це помітить. Переламати ситуацію зможе або помітна військова поразка, або потужна економічна криза. Та рівень санкцій Заходу й можливостей української армії призвести до цього поки що не здатні.
4 
1
Коментарі