"Путін завербував увесь Захід, який сподівався на демократизацію Росії"

Для пропаганди агресора Україна – наче унтерофіцерська вдова з "Ревізора": сама на себе відправляє бомби та ракети

До літа Путін мав репутацію кремлівського старця, який ось-ось відійде в інший світ через смертельну хворобу. Тепер він знову бадьорий і веселий на зустрічах зі світовими лідерами.

– Ось вам "кремлівський старець", який тиранізує і свій народ, і половину світу. У Путіна є якісь хвороби, але їх має багато людей його віку. Якщо навіть у нього рак, то з ним можна жити довго, тим паче за умов такого медичного нагляду, як у президента. Але, коли Путін сидить із пледом на колінах під час святкування Дня Перемоги, то це гра із Заходом. Він хоче всіх заплутати, видає себе за старого параноїка, дії якого не можна передбачити. Насправді ж від нього можна очікувати тільки поганого, але добре запланованого, й не можна йому вірити в жодному разі. Путін не схиблений, як кажуть. Але він – соціопат, людина, яка не зважає на оточення. У нього майже на фізіологічному рівні не існує емпатії. І він має ще з часів дитинства велику схильність до брехні, а в політиці ця брехня – основа його пропагандистської машини. Як легко він бреше? Згадаймо, коли він розповідав Бушу, як рятував палаючий хрестик, що його подарувала мама (нібито Путін повісив хрестик на дачі, яка випадково загорілася. Коли прибули пожежники, він сказав, що єдине, що йому дороге, – це хрест. Він із почуттям розповів про те, як пожежник розкрив долоню і там виявився хрестик. І він сказав: "Так і мало бути". – Країна). Буш розчулився, співчував йому, "зазирнув йому в душу і зна­йшов хорошу людину". Але насправді його мати була дружиною сталініста, в церкві не була і хрестика йому не дарувала.

 

Я спостерігала за Путіним ще до того, як став президентом. Була в Чечні влітку 1999 року від початку страшної війни, яка спалахнула через його інтриги. Якось так дивно склалося, що в день атаки Басаєва на Дагестан, а це послужило Москві як привід для війни, Путін став прем'єром. Потім були вибухи будинків у вересні 1999-го. Путін одразу назвав їх чеченськими терактами, попри факти, які вказували на ФСБ, яку він очолював із 1998 року. І за наказом прем'єра Путіна почали падати на Чечню заборонені міжнародними статутами термобаричні та касетні бомби – такі, які нині скидають на територію України. Загинули тисячі цивільного населення, тисячі стали каліками. Чи зашкодило це міжнародній репутації майбутнього президента? Аніскільки.

Ще до виборів мчав до нього з дружбою прем'єр Великої Британії Тоні Блер. 2002 року запросив до Лондона й назвав другом на піку знищення Чечні. 2003-го Путіна пафосно зустрічала й королева Англії. Саме в цей час я була в Лондоні, де відбувався фестиваль фільмів про Чечню. Наші зйомки показували, як у країні ллється кров, а замовник цих звірств з усмішкою їхав вулицею в кортежі поряд із королевою. Французький президент Ширак дарував Путіну Орден Почесного легіону – найвище вшанування для іноземця. Канцлер Шредер із ним товаришує, президент Макрон приймає його у Версалі, не зважаючи на анексію Криму.

А що раніше придумав Обама? Після нападу Москви на Грузію вирішив зробити перезавантаження у відносинах із Росією, почати все з чистого аркуша. Начебто Сполучені Штати Америки та Захід були перед Росією винні.

Висновок простий: Путін не настільки сильний, як слабкий Захід. Його лідери довгі роки ще й удавали, що не бачать, як у Росії душать демократію, а устрій стає не просто авторитарним, а диктаторським. На це заплющували очі, щоб зручніше було робити бізнес. Наприклад, кілька років тому англійська The Guardian на­звала 17 банків Великої Британії, через які проходило відмивання російських мільярдів, а британські юристи напрошувалися на роботу до олігархів із Москви. А на одну лише Швейцарію припадає 80 відсотків російської торгівлі сировиною.

Задобрюванням тирана намагалися втримати світову рівновагу, що нині остаточно знищена. Чи спробує Росія атакувати країни Європи?

– Яка рівновага? Путіну завжди мало, що він чітко сказав у Мюнхені 2007 року, скаржачись на однополярний світ США й погрожуючи це виправити. Він тоді відкинув порядок безпеки в Європі. От і виправляє цей порядок в Україні. Я репортер, не політолог, і не можу відповідально сказати, чи він спробує атакувати Європу. Але можу з упевненістю стверджувати, що він уже нашкодив у ЄС, підриваючи спокій гібридними методами.

Росіяни діють за стратегією поділу суспільства. Використовують різні теми, нібито банальні, не обов'язково політичні, як-от боротьба зі щепленнями. Головне, щоб народ пересварився між собою, щоб тривала внутрішня війна. Часто під час страйків у Європі, хоча б у Парижі під час руху "Жовтих жилеток", було чути російську мову. Завдання: посилити анархію по всьому світу та спрямовувати рух, куди потрібно Кремлю. Для того існували й інтернет, і всілякі тролі й хакери.

Як оцінюєте провину Німеччини в заграванні з Росією? Зокрема, Анґела Меркель дала карт-бланш на будівництво "Північного потоку 2".

– Вона це зробила проти бажання ЄС. До речі, наш поляк Дональд Туск (голова Ради Європи в 2014–2019 роках. – Країна) був затятим противником цього проєкту. Меркель діяла проти США, Франції, Скандинавських країн, країн Балтії та Польщі. І напевно знаючи, що "Північний потік 2" очолював колишній офіцер Штазі, добрий знайомий Путіна Матіас Варніґ, навряд ми скоро дізнаємося, звідки тут ноги ростуть. На рівні відчуттів здається, що Меркель боялася російського президента.

Так чи інакше багатий Захід хотів бути ще багатший. Путін і його спільники теж. Але, зв'язуючи так міцно свій бізнес із путінським, Захід не усвідомлював, що це вже не тільки бізнес, а й підданство.

Борис Березовський відгукувався про Путіна як про представника КДБ, де його навчили скоювати злочини, але не пояснювали, що це злочини. Які ще науки він студіював на відмінно в тій школі розвідки?

– Насамперед він навчився мистецтву вербування. Завербував увесь Захід, який сподівався на демократизацію глави Росії. Виявилося, що навпаки – він усіх путінізував. Раніше існувала ще якась мораль у політиці, за Путіна її замінили великі гроші. Він купив увесь Лондон, посилав туди лобістів, убивав бізнесменів. Користувався примітивним шантажем. Пам'ятаю, як після зустрічі з Путіним під час російської агресії на Грузію Саркозі вийшов, гойдаючись, і говорив дурниці, як п'яний. А потім діяв так, як треба було Кремлю. У Путіна для кожного є свій КДБшний метод. Він вміє так розмовляти, що почуєте саме те, що хочете почути. Якщо досконало розібрати, то Путін діє саме за тими старими методичками спецслужб, де за часів Союзу пояснювали, як воювати із Заходом. Він досяг у цьому феноменальної майстерності.

Є така теорія, що Путіна як наступника Єльцина навмисно підсадила ФСБ, бо було завдання, щоб до влади прийшов представник спецслужб.

– За моїми спостереженнями, все було навпаки й набагато банальніше. Чому його помітили? З 1998 року Кремль качав скандали. На рахунках Bank of New York виявили підозрілі мільйони доларів родини Єльцина, а також у Швейцарії головний прокурор вів слідство з приводу величезних грошей, незаконно отриманих близькими Єльцина під час реконструкції Кремля шведською фірмою "Мабетекс". І всі знали, що Путін врятував 1997-го петербурзького шефа, мера Собчака, від кримінальної відповідальності, організував йому втечу за кордон. Але вірили у відданість Путіна Кремлю. Не помилилися. Саме Путін допоміг зам'яти ці питання, серед іншого організувавши секс-скандал із генпрокурором Скуратовим, після чого того усунули від розслідувань. Ніхто не підозрював, що, рятуючи Собчака, Путін рятував і себе. Бо кримінальні справи мера були пов'язані і з ним. І що його відданість єльцинській родині чітко розрахована відповідно до його власних інтересів.

До цього Путіна ніхто не бачив президентом, обговорювали публічні кандидатури Степашина чи Примакова. Імовірно, що Путін отримав благословення на пост голови держави через здатність лояльно прислужувати Єльцину й закривати питання з великими крадіжками. До речі, перший указ, який він підписав як глава Росії, був про те, що президенти і члени їхніх родин не несуть відповідальності за злочини, в яких їх звинуватили за часів перебування при владі.

Зрозуміло, що як заступник мера в Санкт-Петербурзі і потім він тягнув до себе і за собою друзів і колег із КДБ. Але це не ФСБ штовхало до влади Путіна. Тим паче наприкінці 1989 року шеф ФСБ, генерал Шебаршин, видалив його з цієї організації. Це Путін у міру просування вгору оточував себе майже самою гебнею. Не ФСБ придумала грошові скандали єльцинської сім'ї, але Путін їх вирішив із ФСБшною допомогою.

Не бачу глобальної змови в путінському шляху до трону. Думаю, пізніше він зібрав навколо себе спецслужбістів, бо звик із ними працювати й тільки їм довіряв.

Чи справді замість кремлівця на публіці працюють двійники?

– Не знаю, чи їх багато, але це не має значення. Так, імовірно, що за нього записують виступи, а він у іншому місці. То й що? Головне – політика й наміри глави РФ залишаються ті самі. Доки він живий, не важливо, чи працюють за нього двійники.

Усі проблеми світу вирішить смерть однієї людини?

– Ніхто не знає, хто саме може стати йому на заміну. Вочевидь, це може бути лише хтось із наближених, бо віддати владу в інші руки не зможуть – інакше всі корупційні зв'язки зруйнуються. Російській владі народ завжди був нецікавий. Їм усе одно, що думає і як живе Іван Іванович. Але вони завжди працювали над зовнішньою повісткою. Тепер у них Україна – наче унтерофіцерська вдова з "Ревізора": сама на себе відправляє бомби та ракети. А "хорошие русские" її від цього "рятують". На жаль, багато росіян цьому вірить. Вони 20 років живуть усередині єдиної пропаганди, єдиної брехні першого каналу. Інших джерел інформації не мають. Але притому 20 мільйонів осіб – за межами бідності й навіть не мають каналізації. Крім того, з'їдає їхній звичний страх. Населення боїться навіть називати війну війною, а не спецоперацією, бо за це можна сісти на кілька років за ґрати. Багато хто вже сидить.

Коли і за яких умов Білорусь офіційно вступить у війну?

– Лукашенко опиратиметься цьому так довго, як зможе. Але за цим не стоять якісь моральні зобов'язання. Він не хоче, щоб його остаточно з'їв Кремль. Де-факто приєднання Білорусі до РФ давно сталося. Усі білоруси, які брали участь у супротиві режиму, або попросили політичного притулку, або перебувають у тюрмах. Але багато хто воює на боці українців. Розраховувати нині на визвольний рух звичайних білорусів не варто так само, як не можна вимагати від людей зі зв'язаними ногами брати участь у марафоні.

Нині фактично відбувається КДБшний шантаж світу зерном, газом, холодною зимою без достатнього опалення.

– Буде нова холодна війна. Поляки на 80 відсотків ваші союзники, звичайні люди роблять, що можуть. Щиро висловлюється президент Анджей Дуда. Але допомога уряду, на жаль, невелика. Крім того, на польський ринок пускають мережу угорських заправок, що напряму пов'язані з росіянами.

Країни ЄС справді в паніці від перспективи холодних помешкань. Звикли жити в комфортних умовах, не хочуть втрачати затишок і тепло в оселях. Ми, поляки, в разі необхідності якось посидимо у прохолодних кімнатах заради підтримки України. Ми знаємо, що українці борються й за Польщу.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×