Як Росія скуповує Україну
Через блокаду залізничного сполучення з ОРДЛО виникло чимало скандалів. Вони розгорталися протягом кількох тижнів. Висновок – теперішня влада готова терпіти демократію і навіть патріотизм. Той, що справжній, а не вдавано-вишиванковий на свята. Проте не готова терпіти, коли позбувається через них грошових потоків. Сюди вже зась, ніззя. Бо війна війною, а гроші – за розкладом. На крові? Ну то й що, вони ж не пахнуть.
Отже, про те, як ми платимо Росії, спонсоруємо Росію, підтримуємо Росію, а вона спрямовує ці кошти для війни проти нас. Нічого особистого, just business. І з нашого, і з їхнього боку.
1. Зброя
Укроборонпром кілька тижнів тому зі шкури ліз, щоб "спростувати" інформацію про постачання Росії військової техніки – здебільшого, окремих агрегатів і через треті компанії, очевидно. Шведська організація SIPRI повідомила, що за 2016 рік Україна стала найбільшим постачальником військової техніки до наших сусідів. Але якщо вони гроші платять, не розривати ж нам торговельні зв'язки? Виправдання Укроборонпрому, "Мотор-Січі" та інших виглядає непереконливо. Чому? Бо, як колись казав один мудрий чоловік: ми самі віримо, що вони можуть продавати техніку до Росії? Звісно, віримо. А якщо в це вірять навіть діти, то щось не так у Данському королівстві. Дружина Цезаря має бути поза підозрами. А вона ще й яка гуляща, як побачимо нижче.
Деколи кажу собі з прикрістю, що Росія може навіть не воювати з Україною. Вона здатна нас просто скупити – враховуючи продажність і безпринципність нашої влади.
2. Стратегічні підприємства
Ураз з інформацією про продаж військової техніки до Росії пройшло майже непомічено те, що тамтешній мільярдер Павєл Фукс скупив активи наших енергобонз Бойка і Ставицького. Він видобуватиме газ на території України. Значна частина родовищ Полтавської області вже належить росіянам. Відсоток такої власності зростає. Який сенс не купувати газ у РФ, якщо значну його частину в Україні видобуватимуть росіяни і ми братимемо його в них?
Російська VS Energy володіє вісьмома обленерго в Україні. Якщо забажають, можуть вимкнути світло в найважчий момент.
Та сама історія, хоч, може, в менших масштабах – із нафтою й електроенергією. Російські фінансові групи давно скуповують цей ринок, а ми радо продаємо. Є й схема посередницьких компаній. Збуваєш ніби австрійцям чи британцям, а виявляється – росіянам. Невже важко ухвалити закон, згідно з яким потрібно визначати кінцевого власника компанії, що скуповує активи, й законодавчо заборонити продаж цілих категорій підприємств у руки росіян? Важко. Бо це – десятки і сотні мільярдів.
3. Банківська система
Ще рік тому понад 10 відсотків фінансового ринку України займали російські банки – як державні, так і з акціонерним капіталом. А раніше їхня частка доходила і до 15 процентів. Дуже дивно спостерігати: ми декларуємо європейську інтеграцію, аж ось – російська "Альфа-груп" викуповує активи італійського UniCredit, і він перетворюється на "Укрсоцбанк".
Це вже не кажучи про скандал із банками, які перебувають у державній власності РФ. Оскільки в Росії банки – як і будь-які інші установи – відтепер мусять визнавати "паспорти" ДНР і ЛНР, наш уряд вирішив скористатися нагодою і запровадити санкції проти їхніх "дочок" в Україні. Таких немало, і багатьом українцям вони немов скалка в оці (але ще більше тримають там свої гроші). Це "Сбербанк", VS Bank, "Промінвестбанк", "ВТБ Банк", БМБанк. Відтепер вони не можуть переказувати активи материнським структурам у Росії. Проте є дві заковики. По-перше, що робити з європейськими банками, які так само обслуговують осіб із "паспортами" ДНР і ЛНР у Росії? Застосовувати санкції щодо них в Україні немає жодного сенсу. По-друге, самі росіяни вже не від того, щоб продати свої банківські активи в Україні. Але хто їх купить? І тут наближаємось до найважливішого.
Росіяни – єдині, хто може працювати за українськими "правилами гри" – з відкатами, наїздами, рейдерством, сплатою податків наперед тощо. Чому російських банків так багато, а європейських – мало, і вони постійно тікають звідси? Бо правила українського ринку для європейських фінансів і бізнесу – дикі. І нічого не зміниться, якщо ми застосуємо санкції щодо російських активів. Адже знайти на них покупців нелегко. Які з великих європейських фінустанов прийшли в Україну за останні три роки "лібералізації"? Жодна.
4. Торговельні мережі
Чимало крупних торговельних мереж в Україні належать росіянам чи входять до складу їхніх груп. Ті ж "Ельдорадо" або "Спортмайстер".
Десятки компаній під іноземними назвами на зразок Carlo Pazolini та Oodji – насправді російські. Тамтешній бізнес продовжує викачувати активи з України. Жоден великий європейський ритейлер за три роки після Майдану не прийшов на наш ринок. Як і не з'явилося великих ритейлерів вітчизняних. Не називати ж таким ахметівський ЦУМ, перетворений на африканські бутики (захмарні ціни і продукція "пшонка-стайл") – замість обіцяного класичного універмагу.
Зашкалює відсоток російського бізнесу і в ресторанній сфері – "Евразия", Il Patio, "Планета Суши", "Якитория", "Шоколадница", "Николай"… А де європейські заклади й мережі? Коли гуляєш Києвом, враження, що ти в Росії: з одного боку вулиці "Евразия", з другого – "Сбербанк", а просто перед тобою – "Ельдорадо".
Уся торгівля тютюном в Україні монополізована російським "Мегаполісом". Тобто просто закуривши цигарку, українець платить Росії відсоток. Зрештою, правда, що куріння шкодить здоров'ю.
Єдина сфера, де росіян мало, а європейців багато – супермаркети.
5. Паливо і заправки
Відома історія, коли російський "Лукойл" вийшов з українського ринку, утворивши "австрійську" компанію Amic. Вийшов, бо водії почали потроху бойкотувати російські заправки. Росіяни перефарбовуються на "європейців", щоб не втратити ринок.
Найцікавіша історія – з Vodafone. Але й із АЗС усе дуже цікаво. Зрештою, залишилась ТНК, без жодного ребрендингу, а також "Татнефть", "Золотой гепард" і ще кілька. Очевидно, російські компанії зазнають збитків через бойкот українцями, проте це не переконує їх піти з нашого ринку. Водночас його опановують азербайджанці з SOCAR, до яких ставлення набагато краще. Є чутки, що на Україну націлились румунські й турецькі компанії. Також італійська Eni і французька Engie можуть відкрити свої мережі заправок. Проте трейдинг – це одне, а роздрібний бізнес – зовсім інше. Як працювати з нашими дозвільними й податковими установами – росіяни знають краще. Ну, може, азербайджанці і турки. Італійцям та французам буде важче.
6. Медії та кіно
На більшості українських каналів консультантами, контент-мейкерами є росіяни. Саме вони категорично проти поширення українського продукту. Кажуть: "Це – невигідно!"
На "Інтері", підозрюю, зберігає вплив сумновідомий російський політтехнолог Ігор Шувалов. Нещодавно на каналі заявили: "Неможливо створити в потрібному обсязі якісний контент українською мовою або в таких же обсягах зробити якісний дубляж. Це призведе до падіння перегляду українського телебачення".
Тобто "Інтер" вважає, що 75 відсотків української мови на телебаченні знищуватиме українське телебачення, а російський або російськомовний "спільний" продукт його підтримає? Позиція настільки ж абсурдна, наскільки й нахабно-шовіністична.
"Українські" серіали в останні три роки продовжують виходити російською, політично нейтральні, а в кадрі не зачепишся за жодну ознаку України. Навіть кокард на поліцейських часто немає. Це при тому, що в Росії такі серіали вже не закуповують – зі зрозумілих причин. А де серіали українські? Невигідно, кажуть власники каналів. Бо так їм говорять їхні російські консультанти.
Майже всю неінформаційну політику на екрані ведуть росіяни. Вони визначають, які розважальні програми дивитися, які фільми закуповувати, які ток-шоу влаштовувати і як протестувати проти квот на українську мову.
Так само з власниками і дистриб'юторами великих кіномереж. З'явилися десятки українських фільмів, які мали йти по всіх кінотеатрах. Але більшість прокрутили їх день-два, а то й зовсім не показували. Нашумілу стрічку "Гіркі жнива" (неукраїнську!) показували настільки мало і в такий незручний час, щоб прийти на неї було майже неможливо. Мовляв, патріоти заволають, якщо не покажемо, хай приходять, а решті – нащо його дивитися?
7. Мобільні оператори
Всі знають, кому належать Vodafone і половина Київстару. Можна лише дивуватися, як влада заплющує очі на відверту брехню МТС. Той переназвався Vodafone і далі викачує гроші з України.
8. Церква
І цим каналом десятки й сотні мільйонів доларів виводяться з України до Росії. І не лише УПЦ МП. Хоча, звісно, вона у фарватері. Бо кожен, хто дає гроші в церкві Московського патріархату, одразу відраховує процент до Росії. Адже систему побудовано так, що парох дає процент від грошей парафії протопресвітеру, той єпископу, той митрополиту, той – у Київ, а з Києва – до Московської патріархії. У такий спосіб, звісно, росіян оплачують лише парафіяни Московського патріархату. Проте, легко пересвідчитись, що і вірні Київського патріархату, і навіть греко-католики сплачують вагомий процент РПЦ.
При Московській патріархії є підприємство "Софрино". Воно виробляє величезну кількість церковного начиння, образків, хрестиків і подібних речей. Ця продукція заполонила український ринок. У пересічній греко-католицькій церкві побачите, що більшість ікон, хрестиків, чоток, підсвічників, лампадок – російського виробництва. Знаю греко-католицьких священиків, які вдягнуті в російський одяг – ряси, підрясники, хрести, камілавки. Навіть хрест і покривало для небіжчика вироблено в Росії. Дякувати Богові, ризи ще українські. Тому, що в українців грецький покрій, який не використовують у РФ. Хоча вже єпископське облачення однакове – і його закуповують у Росії. Все храмове начиння – часто теж звідти.
Ці пункти – лише крапля в морі. Російський бізнес давно контролює цілі галузі нашої економіки. Сподіватися, що теперішня українська влада з цим боротиметься – годі. Як казав і президент, і прем'єр про торгівлю з терористами – "блокада шкодить економіці України". Отже, те, що країну скуповує ворог – це "корисно" для нашої економіки. Та й процент від цього влада, очевидно, отримує. Росіяни вміють ділитися.
Повторю: для західного бізнесу український ринок – дикунський, побори – несосвітенні, умови – жахливі. Очікувати, що сюди в найближчій перспективі прийдуть тамтешні інвестори – годі. За теперішніх умов, звісно. Щоб переламати ситуацію і потроху вичавити російський бізнес з України, потрібно дві речі.
Перше – реформи. Тоді тут з'являться західні компанії. Проте нинішня влада цей процес саботуватиме, скільки зможе.
І друга річ – бойкот. Перш ніж купити блузку або хрестик, поцікавтеся, хто їх робить. Перед тим як заїхати на заправку, взяти кредит у банку або випити кави, подумайте – чи варто це робити в росіян. Адже платимо їм гроші, а вони знищують нашу країну
3 
1
Коментарі