На окупованій частині Донбасу нормально заробляють лише працівники бюджетних установ, бо їх фінансує Росія. А також власники магазинів, які продають життєво необхідні речі. Решта – виживають, – каже журналіст Денис КАЗАНСЬКИЙ
Ви спілкуєтеся з людьми, які залишилися на Донбасі. Що вони розповідають?
– Настрої з початку війни не змінилися. Проукраїнськи налаштованих небагато. Більшість виїхали ще на початку протистояння.
Населення зненавиділо всіх. Українську владу вважають винною в обстрілах. Ватажків ДНР і ЛНР ненавидять, бо бачать, що ті тупо грабують регіон. На Росію ображені, бо вона не взяла їх до себе, як Крим. А фактично використала для тиску на Київ. Однак про це не говорять. Бо це означає, що помилялися, ідеалізуючи Путіна, і виявилися інструментом у його руках. Більшість ніколи не зізнаються собі в цьому.
На яке закінчення війни вони очікують?
– Хочуть стати частиною Росії. Але в Кремлі дали зрозуміти, що не анексуватимуть Донбас. Це викликає злість – люди почуваються зрадженими. Їх чекає доля Абхазії – з невизначеним статусом.
Там немає демократичних інститутів. Незадоволених можуть будь-якої миті оголосити "агентами фашистів". Кинути за ґрати або вбити. У підвалах сидять тисячі людей. Звинувачення взяті зі стелі. Можуть заарештувати за прихильність до України. У такий спосіб уже пересаджали всіх недругів.
Про ці випадки ніхто не дізнається. Бо там немає ЗМІ, а тільки засоби пропаганди, які друкують портрети Захарченка і пишуть про успіхи його команди.
Як війна змінила Донбас?
– Із заможного регіону з потужними підприємствами він перетворився на депресивну територію. Звідти біжать люди, які мають бодай якісь плани на майбутнє.
У Луганську шахтні води мають великий вміст солей важких металів. Їх треба відкачувати, щоб не потрапили до підземних вод. На Горлівському хімічному заводі зберігаються токсичні відходи. Донецький завод хімічних виробів колись виготовляв компоненти ядерної зброї. Частина радіоактивних речовин захована. Фактично – це ядерний могильник. Зараз час від часу там щось вибухає.
У кількох галузях виробничі процеси пройшли точку неповернення. Притомні люди розбіглися. Якщо українська влада й повернеться, на виробництві буде нікому працювати. Деякі шахтарські селища зникнуть.
Війна скоро не закінчиться. Бажання воювати за Донбас в України немає. Повертати його ніхто не хоче. Більшість людей звикли, що країна живе без нього.
Із Києва Донбас сприймається як щось майже монолітне. Яка відмінність між ДНР і ЛНР: у владі, настроях?
– Луганська банда ніколи не ляже під "донецьких". Тому коли Захарченко запропонував створити Малоросію, Плотницький відхрестився.
У Луганську є свої еліти з початку 1990-х. Мер Маноліс Пілавов, ватажок республіки Ігор Плотницький, представник ЛНР у Мінську Родіон Мірошник – це люди Олександра Єфремова (колишній перший заступник лідера Партії регіонів, зараз під арештом. – Країна).
У ДНР стара еліта розбіглася. Росіяни поставили пішаків. Захарченко при Україні був на побігеньках (співзасновник донецького ТОВ "Дельта-форт", яке займалося виданням книжок, торгівлею продовольством, алкоголем, тютюном. – Країна), "Ташкент" (Олександр Тимофєєв – міністр прибутків і зборів ДНР. – Країна) і "Француз" (Сергій Завдовеєв – депутат "Народної ради ДНР", командир загону МНС особливого ризику "Легіон". – Країна) були напівкримінальними елементами. У випадку деокупації вони втечуть.
Віджали супермаркети й ринки, де ходять живі гроші. Здирають податки з підприємців, таксистів, будь-кого, хто щось перевозить через лінію розмежування.
Нормально заробляють лише працівники бюджетних установ, бо їх фінансує Росія. А також власники магазинів, які продають життєво необхідні речі. Решта – виживають.
Восени повинні ухвалити закон про реінтеграцію окупованих територій. Яка має бути стратегія їх повернення?
– Тотальна люстрація. Винних – покарати. Чиновників набрати з нуля. Можна з інших регіонів України. Відновити систему освіти й викладання українською мовою.
Українізація проходитиме важко. Бо навіть на звільнених територіях із цим є проблеми. Повернулися люди, які організовували "русскую весну", референдум. Недавно хотіли призначити начальником муніципальної поліції Дружківки чоловіка, який співпрацював із людьми колишнього ватажка бойовиків ДНР Ігоря Гіркіна. Мер Дружківки виступав під прапором ДНР – зараз очолює місто. Мер Маріуполя, який кликав Путіна у мегафон, – депутат у міськраді.
Та ми й на решті території не можемо провести розумну українізацію. Скрізь на місцях феодальні еліти. Такі, як мер Одеси Геннадій Труханов (колишній член Партії регіонів. – Країна). Або Сергій Ківалов, який просуває ідею "Порто-франко" (торік в Одеській міській раді з'явилася міжфракційна група з депутатів "Опозиційного блоку" та Української морської партії Сергія Ківалова "За Порто-франко". Її учасники виступають за створення в місті вільної економічної зони. Противники називають ідею вивіскою для сепаратизму. – Країна). Це та сама Одеська народна республіка. Голова СБУ Василь Грицак заявив, що "За Порто-франко" фінансується з Росії. І при цьому немає жодної кримінальної справи проти Ківалова.
Як повернути окуповані території?
– Шлях один – приєднання на довоєнних засадах. Жодних автономій і федералізацій. Інакше – це троянський кінь, за допомогою якого Україну позбавлять суверенітету.
Однак усі сторони конфлікту більш-менш влаштовує теперішня ситуація. В Україні думають: Донбас – це мільйони людей, які нас ненавидять, які нас вбивали. Вони, як завжди, голосуватимуть за януковичів. Зараз нарешті маємо Україну, де більшість людей поділяють демократичні європейські погляди. Влада теж так мислить: навіщо нам два-три мільйони виборців, які підтримають опонентів?
Що довше триває конфлікт, то більше людей так вважають.
Чому 2014-го "русская весна" спрацювала на Донбасі?
– Підготовка велася роками. Місцеві еліти з Партії регіонів вибудовували міф про те, що Донбас має особливі права в Україні. Вони постійно казали: Мазепа, Грушевський, Бандера – не наші. Сталін і Путін – це свої.
Кількість тих, хто вважає себе патріотом України на неокупованій частині Донбасу, – 83 відсотки. Приблизно така ж, як і в решті регіонів, свідчить опитування соціологів групи "Рейтинг". Чим особливий донбаський патріотизм?
– Скептично ставлюся до цих даних. Коли Янукович був президентом, усі лідери "русской весны" кричали, що не допустять розколу країни. Мовляв, Майдан веде до громадянської війни.
Люди кажуть, що є патріотами України. А якщо їх розпитати, виявиться, що Україна має бути з Росією, членом Митного союзу. А Європа – ворог. Приміром, Путін назвав Віктора Медведчука великим патріотом України.
Які відбулися позитивні зміни після Революції гідності?
– Їх чимало. Україна здобула енергетичну незалежність від Росії. Ми не купуємо у Москви газу, і вона зазнає збитків. Нарощуємо видобуток свого.
Триває реформа поліції. Те, що маємо, вже зараз значно краще, ніж те, що було.
Важлива реформа децентралізації. У провінції часто кажуть, що відчутно зросли доходи місцевих бюджетів. Там будують дороги, чого не було десятиліттями.
Цього року є певне зростання в економіці.
На жаль, не відбулося приватизації державних активів. Люди досі сидять на корупційних грошових потоках. Щоб підприємства почали працювати ефективно, їх треба віддати у приватні руки. Зрозуміло, чому Південмаш (виробляє ракетно-космічну техніку й технології оборонного, наукового та народногосподарського призначення в Дніпрі. – Країна) має належати державі. Або атомні станції. А чому держава має займатися виробництвом спирту?
Так само із землею. Нас намагаються переконати: якщо узаконимо продаж землі, олігархи все скуплять. А що відбувається зараз? Звідки беруться всі ці Косюки (Юрій Косюк – власник ПАТ "Миронівський хлібопродукт". За півроку отримав із бюджету 42% всіх дотацій для аграріїв. – Країна), у яких вже напевне мільйони гектарів у Земельному банку і які отримують надприбутки?
У Польщі земля коштує значно дорожче, бо людина може її купити й продати. У нас це також можливо, але за корупційними схемами. Держава ж не отримує нічого.
Які ще бачите втрачені можливості за три роки?
– Після Революції гідності потрібно було починати пенсійну й медичну реформи. А також локальні. Такі, як легалізація видобутку бурштину.
Важливо прийняти антирейдерське законодавство. Озброєні банди приїжджають до фермерів і відбирають урожай, посилаючись на якийсь папірець із суду про договір оренди. Це дикунство відбувається не тільки в сільському господарстві. У Києві віджали торговий центр SkyMall. Те саме з майном естонських інвесторів у Затоці на Одещині (мерія селища передумала передавати землю в оренду компанії "Літус Маріс", яка побудувала перший кілометр набережної. – Країна).
Чому в Україні тотальна недовіра до держави?
– Передусім через корупцію. Люди добре знають, кому вони платять. От як у випадку з бурштином. Копачі з помпами віддають 500 доларів поліції. Розуміють, що ті заносять валізи у вищі кабінети. Підприємці-рішали пруть чемодани в Адміністрацію президента. Люди бачать, як живе влада. Вона не викликає довіри.
Якими будуть наступні вибори до Верховної Ради? Там може сформуватися якісно інша більшість?
– Суспільство має за власні кошти утримувати партії. Тоді матимемо політичні сили, які запропонують інші стандарти. Не братимуть участі в договорняках. Але поки що виборці голосують за тих, хто дає більше реклами.
Петро Порошенко залишиться на другий термін? Чи може скласти йому конкуренцію не політик? Наприклад, музикант Святослав Вакарчук? Хтось із правозахисників, ветеранів АТО, волонтерів?
– Думаю, Порошенко залишиться. Хоча за час до виборів може з'явитись якась нова фігура. У нас непередбачувана політика.
Якщо правильно вкласти гроші в компанію Святослава Вакарчука, то він цілком може набрати високий рейтинг. Те саме можна сказати про голову Національного антикорупційного бюро Артема Ситника. Наприклад, за півроку скаже, що хотів посадити всіх, а йому не дали, тому він звільняється і йде в президенти. Це одразу буде фігура на зразок Ющенка, довкола якого свого часу об'єдналися опозиційні сили.
Які завдання стоятимуть перед владою після наступних виборів?
– Провести реформи, які знищать корупційні схеми.
17 
1
Коментарі