– Почалася активна фаза президентської виборчої кампанії, – каже політолог Михайло БАСАРАБ, 41 рік. – Майже офіційно стартувала Юлія Тимошенко. Сказати, що вдало, – не можу. Було кілька помилок, які одразу використали опоненти. Як можна заявляти про скасування посади президента, якщо сама балотуєшся на неї? Олег Ляшко скористався цим промахом й оголосив про необхідність розширення повноважень глави держави. Тимошенко також сказала, що Порошенко тільки планує почати війну на Донбасі, – а зараз там що? Невеличкі заворушення доморощених сепаратистів?! І хіба цю війну чотири роки тому почав не Путін?! Така заява Тимошенко ґвалтує логіку й корисна Кремлю.
Порошенко давно працює над другою каденцією. Зараз його основне завдання – "підсвічувати" недоліки конкурентів. Показати, що він не найгірший. Однак президент так досі й не відповів на основні запити 2014 року. Україна так і не почала адекватно протидіяти Росії, і немає ясності – коли і як почне. Нам далі пропонують мир на умовах Кремля. Мінський процес – дорога до поразки України. Порошенко поки не приніс ані миру, ані перемоги.
Друга його помилка – непокарання провідних осіб режиму Януковича, який знищував українську державу.
Погіршили становище чинного президента й корупційні скандали. В підсумку – на тепер у Петра Олексійовича найгірша соціологія серед можливих учасників виборчої кампанії. Тому він "топить" конкурентів.
Хороший потенціал має Анатолій Гриценко. Поки що в нього найкраща картина серед інших. Хоча він не є політиком нової формації.
Але маємо розглядати президентські вибори в глобальному контексті. Після 2014-го світ живе в новій реальності. Початок континентального конфлікту чи Третьої світової війни не дозволять українцям займатися виборами. Будемо думати лише про існування країни і власне виживання, а не про передвиборчі дискусії чи свободу слова. Такий сценарій цілком можливий.
Які теми мали б найактивніше обговорювати під час кампанії?
– Головне – війна, – в усіх її формах. Президент, популісти і проросійські реваншисти намагаються знівелювати її. Але суспільство гостро реагує на повідомлення з передової, бачить кадри з окопів, прізвища загиблих у новинах. Його не вдається заплутати пропагандою з вуст телеведучих і політиків.
Друга тема – корупція. Це не просто зло, а й тема, якою Кремль через підконтрольні йому медіа в Україні вбиває довіру серед українців.
Третя – тарифи, пенсії, ціни та інша соціалка. Уряд буде змушений піднімати тарифи. Популісти обіграватимуть це на свою користь: говоритимуть про тарифи замість війни. Хоча насправді зростання тарифів і цін – прямий наслідок війни.
Для Тимошенко і Гриценка це – останній шанс стати президентом?
– Так. Це впливає на їхній психоемоційний стан.
За одного виборця боротимуться Тимошенко і Ляшко, але останній виглядає свіжішим і стабільнішим в емоційному плані. Він розуміє, що це не останні його перегони. А для Тимошенко – фінальний виступ. Вона під час дискусій може зриватися й наробити помилок.
Як РФ втручатиметься у виборчу кампанію? Які її основні інтереси?
– Кремль підтримуватиме реваншистів і прихованих проросійських кандидатів. Очікую засилля яскравих буйних популістів, ультраправих і ультралівих. Москва так працює в кожній країні. Нагнітає хаос у політичній системі, щоб показати абсурдність виборів взагалі. Це знижує довіру до політиків і держави. Тому будуть Дарти Вейдери, різні екзоти і маргінали.
Рабіновича, Бойка й Савченко Москва підтримує відверто.
Але головна зацікавленість Кремля – парламентські вибори. Щоб отримати більшість у Верховній Раді, сформувати уряд і згорнути реформи. Подібна ситуація була після перемоги Віктора Ющенка. Але тепер Росія витратить більше зусиль і коштів на парламентських виборах. Українців підводитимуть до висновку, що безлад припинять люди, які закреслять Майдан і війну проти агресора. Реваншисти, мовляв, відновлять мир, спокій, дружбу і стабільність.
Захід, насамперед США, підтримуватиме когось із кандидатів? Хто це може бути?
– Конкретного фаворита в них не буде. Спілкуватимуться з усіма прозахідними. Кого підтримає народ – з тим і працюватимуть.
Хто буде в другому турі?
– У Порошенка немає гарантій для потрапляння туди. Вказують на використання адмінресурсу, але не факт, що він спрацює. Хіба що Петро Олексійович раптом серйозно перегляне всю свою політику. Можемо повторити вибори 2010 року, коли Ющенко на них був статистом.
Якби голосували цього тижня, то, за опитуваннями, у другий тур потрапили б Гриценко і Тимошенко. Але згадаймо соціологію Анатолія Степановича під час минулих виборів – і результат (набрав 5,48% голосів. – Країна). Рейтинги нічого не гарантують. Тим паче зараз немає явних фаворитів. Тимошенко може зробити ще кілька проколів – і їй доведеться забути про другий тур.
Чи й далі музику замовлятимуть олігархи?
– Вони ризикують практично всім, адже є реальними власниками країни. Розкладатимуть яйця в різні кошики. Зберігатимуть дружні стосунки з усіма кандидатами, адже дуже залежні від зміни влади.
2019-й Україна завершить сильнішою чи ослабне?
– Країна вистояла після атаки Росії – це показник здоров'я нації. Є люди, які зі зброєю в руках захищають свою землю. Вони не допустять свавілля – ні внутрішнього, ні ззовні. Все це говорить про те, що ми відбулися як політична нація.
Реваншу не буде. У Юрія Бойка чи Вадима Рабіновича немає жодних шансів, навіть якщо виграють президентські вибори. Українці не дадуть їм скласти присягу. Буде новий Майдан, бо нація здатна чинити спротив такому сценарію. Українці не здадуть державу Росії – це очевидно. Фатального 2019 року не буде, а сутички та хвилювання – імовірні.
3 
1
Коментарі