"У Криму за України було 120 тисяч підприємців, за Росії стало 24 тисячі"

Півострів після падіння Путіна може перетворитися на бандитську республіку. Зброї там вистачить, щоб розпалити громадянську війну, – каже політтехнолог Тарас Березовець

Де точка відліку захоплення Криму?

– Росія готувалася до кримської "спец­операції" з 1990-х. Виділяла для посилення свого впливу на півострові сотні мільйонів рублів. Гроші йшли на підтримку російськомовної громади Криму. Подібно до професійних жебраків діяли професійні "русские" – громадські організації, що дерибанили московські гранти. Займався цим колишній "регіонал" Вадим Колісніченко. Він після приходу до влади Януковича 2010-го всі ці організації підгріб під себе. Отримували по 25 мільйонів доларів на рік. Щоправда, крали так безбожно, що на підривну діяльність майже нічого не залишалося.

Загроза анексії Криму простежувалася 2006 року. Тоді у Феодосії мали відбутися навчання НАТО. Партія регіонів все це заблокувала. Провели маніфестації. Наша розвідка серед мітингувальників зафіксувала багато офіцерів Головного розвідувального управління Генштабу Росії. Переодягалися в цивільний одяг і все це координували.

 

Треба було російський Чорноморський флот виганяти. І Віктор Ющенко міг це зробити до кінця своєї каденції. Просто жорстко обрізати енергопостачання й воду. Війну б не почали, бо Москва тоді до неї не була готова. Почекали б трохи, а коли б почало смердіти з усіх унітазів, самі б сіли на кораблі й утекли.

Був шанс без крові й громадянської війни привести Україну до Євросоюзу. Але корупція, тупість і жадоба до грошей відкинули нас назад. Тож Ющенко винен у нинішній окупації Криму й жертвах на Донбасі не менше, ніж Янукович. Останній взагалі знищив ціле управління СБУ, що займалося ФСБ і російською військовою розвідкою. Знищив під тиском людей зі свого оточення і знаючи про плани Путіна. Тому в СБУ і нашій військовій розвідці досі є чимало російських агентів. Через це західні спецслужби не хочуть ділитися з нами розвідданими. Бояться, що все миттєво буде передано до Москви.

Росія обіцяла мільярдні вкладення в півострів. Що є насправді?

– Величезні гроші вливаються тільки у військові об'єкти, будівництво баз і житла для військовослужбовців. Росія перетворила Крим на військовий полігон. Завезено дуже багато зброї. Зокрема, ракетні комплекси "Іскандер", що можуть нести ядерні боєголовки. Полігон морської піхоти ВВС України у Феодосії перетворено на центр підготовки диверсантів для Донбасу. Розконсервовуються летовища, що були ще за радянського часу. Споруджуються потужні бази.

Але для обслуговування "військової бази", на яку Москва перетворює півострів, там забагато людей. Тому їх витискатимуть. Скорочують робочі місця й зарплати бюджетникам. Одразу після окупації медсестра отримувала 15 тисяч рублів – майже 500 доларів за тодішнім курсом. Зараз її зарплата – 50 доларів.

У Криму за України було 120 тисяч підприємців, за Росії стало 24 тисячі. Причина – шалені податки і ще більша корупція, ніж в Україні. Кримчан виганяють із керівних посад. Викликають на "бесіду" в поліцію чи ФСБ. Погрожують підкинути наркотики або ж ув'язнити дитину, якщо не підеш із посади. На звільнені місця привозять людей із Сибіру, з центральної Росії.

Захоплено близько 4 тисяч об'єктів ­готельного бізнесу. На туристичній галузі Криму можна поставити хрест. До окупації потік відпочивальників з України становив 3,9 мільйона. Торік приїхало 400 тисяч, і то переважно біженці з Донбасу. Росіян, порівняно з попереднім роком, стало більше. Але це – бюджетники, які приїхали по путівках і не привезли грошей. Тому сезон видався страшний. Так буде й надалі.

Це впливає на зміну настроїв кримчан?

– Зараз займаюся проектом Free Crimea. Він стартував торік у грудні. Результати роботи – позитивні, бо ФСБ вже внесло нас до числа екстремістських організацій. Ми телефоном проводили соціологічне дослідження. Вибірка – 800 людей. 82 відсотки виправдовують доцільність анексії Криму. Треба дивитися правді у вічі: кремлівська пропаганда робить своє. Плюс страх людей говорити по телефону: в Росії ж діє кримінальна відповідальність за заперечення того, що Крим не є російським. Можна сім років отримати.

Дослідження, що проводилися напередодні окупації, показували: десь 30 відсотків кримчан хочуть бути з Росією, близько 40 – з Україною, решта – невизначені. Нині ж зазомбованих "ватників" на півострові десь 40 відсотків, 25 – за український Крим, але мовчать, бо бояться. Решта підуть за переможцем. Ситуація, отже, складна, але не безнадійна. У кримчан з'явився запит на об'єктивну інформацію. Наша преса туди взагалі не потрапляє, всі українські радіокомпанії відрізані, сайти блокуються як "екстремістські". Тому люди все частіше підключають супутникове телебачення, аби таки дивитися українські канали. Це набуло масового характеру, особливо в Сімферополі та Севастополі. Бо хоч публічно київську владу в Криму називають "хунтою", багатьом цікаво, що відбувається в Україні. Ми випестили молоде покоління українців на півострові. Переважна більшість людей до 30 років у Криму – проукраїнські. Мені часто пишуть студенти, які вірять і чекають, що Україна забере Крим назад.

Коли 1944 року з півострова депортували кримських татар, загинула половина народу. Офіційно їх на півострові нині 330 тисяч. Якби було 800 тисяч – захоплення Криму Росією було б неможливе. За даними ОБСЄ, минулого року понад 150 татар зазнали незаконних арештів, допитів, тортур. 21 викрали. Нині розколюють Меджліс (представницький орган кримських татар, фактично національний парламент. – "Країна"). Із 40 його членів росіяни контролюють дев'ятьох. Хочуть створити паралельні йому структури. Шантажують, підкуповують. Суми – величезні. Але кримські татари тримаються, хоча їх активно "розбавляють", завозячи казанських татар і чеченців.

Чому Кремль досі тримає прем'єром Криму Аксьонова?

– У Путіна така тактика: дає місцевим елітам робити все, що хочуть у респуб­ліці – в обмін на гарантію дотримання загальних правил. Так само у Татарстані й Чечні. Але, раніше чи пізніше, Аксьонова приберуть – бо він знає забагато.

Який механізм повернення Криму і хто має його реалізовувати?

– Потрібно визначити чітку стратегію. Перше: утворити окреме міністерство у справах окупованих територій. Воно має займатися Кримом і непідконтрольними Києву районами Донбасу. Зокрема, опікуватися переселенцями, надавати їм пільги при вступі до вищих навчальних закладів.

 

Друге: на території Херсонської області створити Кабінет міністрів Автономної Республіки Крим. Він має займатися проблемами переселенців. Нинішня транспортна блокада півострова б'є найбільше по українцях у Криму. Вони просять відновити залізничне сполучення, хочуть їздити до своїх сімей на материкову Україну, навчатися там. А людям доводиться йти пішки кілька кілометрів від останньої зупинки поїзда до найближчої автобусної станції. Або ж летіти через Мінськ чи Москву. Це – диверсія проти наших громадян, що залишилися на півострові. Бо "ватникам" байдуже – вони в Україну не поїдуть.

Третій напрям: на законодавчому рівні прийняти стратегію реінтеграції Криму. Вона має передбачати різні варіанти розвитку подій. Наприклад, оптимістичний сценарій: повернення станеться протягом п'яти років. Але в будь-якому випадку маємо витягати звідти найкращі мізки – щоб кримчани їхали не в Росію вчитися і працювати, а в Україну. Для студентів – бюджет на навчання, можливості кар'єрного розвитку. Кримським підприємцям маємо сказати: перебирайтеся в Україну й відкривайте тут бізнес, а ми на три роки звільняємо вас від податків. І тоді багато хто переїде.

За яких умов Крим повернеться під юрисдикцію України?

– Перше – вона має стати успішною державою. Буде економічно приваб­лива – Крим сам захоче знову стати її частиною. Друге – мають прибрати Путіна з Кремля. Росія рухається в бік широкомасштабної громадянської війни. Конфлікт вибухне в найближчі три-п'ять років. РФ розпадеться на кілька держав. Вона вже в стані розпаду. Коли почне остаточно розвалюватися, Крим опиниться на роздоріжжі. Важливо, щоб він не став предметом суперечки з місцевими так званими "елітами".

Півострів має бути повністю демілітаризованою зоною. Як варіант, у перехідний період може бути під міжнародним протекторатом – щоб запобігти розгортанню війни в цьому регіоні. Бо є ймовірність, що Крим після падіння режиму Путіна може перетворитися на бандитську респуб­ліку. Зброї там вистачить, щоб розпалити громадянську війну. Тоді нам доведеться блокувати все, що можна, і тиском змусити російських військових здатися.

Рік тому не могли діяти таким чином?

– Росія була готова розпочати широкомасштабну війну. 100 тисяч її військових стояли на наших кордонах. Ми були абсолютно неготові до війни.

Понад 60 відсотків українських військових у Криму були вихідцями з півострова. Вони б не відкрили вогонь по росіянах, навіть якби отримали письмовий наказ. Москва вчинила дуже хитро. Всіх "зелених чоловічків" наші знали зі спільних маневрів і навчань. Разом випивали, дружили сім'ями, були сусідами. Як у них стріляти? Їм сказали: Україна й так втратить півострів, так що давайте не будемо "переигрывать".

Платили шалені гроші: начальникові частини, приміром, до 200 тисяч доларів, щоб він закрив арсенал зброї. Тільки чесні офіцери, як полковник Юлій Мамчур чи керченський морський піхотинець майор Олексій Нікіфоров, вийшли з півострова. А переважна більшість залишилися. У їхні особові справи записали: "Склонен к предательству и измене родине". Їх або звільняють із російських збройних сил, або ж пропонують дворічне відрядження на Північний Кавказ чи Далекий Схід.

По поверненні Криму в Україну всі меншини там мають отримати максимум прав. Але водночас потрібна буде дуже жорстка лінія щодо тих, хто заплямували себе роботою в окупаційних органах влади, пішли працювати у ФСБ, зрадили присязі. Треба буде ухвалити закон про позбавлення їх громадянства України або обмежити у правах. Наприклад, протягом 15 років не дозволяти працювати в органах державної влади. Заборонити брати участь у виборах.

Лідери російської опозиції Олексій Навальний і Михайло Ходорковський заявили: Крим повертати Україні не варто, бо це викличе соціальний вибух у Росії.

– Це питання не їм вирішувати. Ні Навальний, ні Ходорковський президентами Росії не стануть. Їхня соціальна вага дорівнює 0,01 відсотка. Західні ж країни ніколи не визнають окупацію Криму, бо це руйнує усталене у світі міжнародне право. Якби Москва пішла на варіант Північної Осетії чи Абхазії, які теж окупувала, але офіційно до себе не приєднувала, – жорстких санкцій не було б. Але тепер просто так це не минеться. Скасовувати санкції не будуть.

×