ВЕЛИКА ПОЛІТИКА – ЦЕ ВЖЕ НЕ ШАХІВНИЦЯ. ЦЕ – БІЛЬЯРД, БО ЗАРАЗ СИТУАЦІЯ У СВІТІ ДУЖЕ ДИНАМІЧНА, – КАЖЕ СХОДОЗНАВЕЦЬ ІГОР СЕМИВОЛОС
14 липня у Відні була підписана угода про поступове зняття з Ірану санкцій у нафтогазовому, банківському, транспортному та військово-промисловому секторах його економіки в обмін на контроль над його ядерною програмою. На сайті СNN цю новину подали під заголовком: "Ця угода змінить світ. Але як?" То як, на вашу думку?
– Цю угоду потрібно розглядати, як запущену більярдну кулю. Вона вже летить на інші кулі, б'ється об них, і вони розлітаються в різні боки. Прямих причинно-наслідкових зв'язків не буде. Так, підписання угоди – це падіння цін на нафту, відновлення позицій Ірану на Близькому Сході. Але ще можлива негласна чи гласна співпраця між США та Іраном щодо ІДІЛу (терористична організація "Ісламська держава Іраку та Леванту", що контролює частину території Іраку й Сирії. – "Країна").
Далі можемо перераховувати багато можливих сценаріїв. Кожен із них – куля, по якій або вдарили, або ні. Україні важливо, щоб у лузу закотилася куля, що цікавить нас насамперед, – падіння цін на нафту.
Перемовини з Іраном велися довгий час. Що спонукало Сполучені Штати Америки все-таки запустити цю кулю?
– Усі говорять насамперед про Барака Обаму. Що він заявив, як прокоментував, як подякував Путіну за сприяння. Та не лише США зробили цю угоду реальністю. Рішення приймала міжнародна коаліція. Вона спочатку виступила проти того, аби Іран мав ядерну зброю, потім застосувала проти нього санкції. І лише через тривалий час спромоглася вийти на політичне рішення щодо цього питання. США змушені були витрачати в цьому регіоні величезні ресурси. Тепер вони можуть бути вивільнені.
Для багатьох країн, зокрема для Франції й Німеччини, принципово важливо було відновити повноцінні відносини з Тегераном. Їм потрібна іранська нафта. Однак просто так вони не могли цього зробити. Привід мав бути достатній. Він з'явився – необхідність подолання ІДІЛ та політичної стабілізації в Сирії й Іраку.
У чому тут російський інтерес?
– Багато хто це питання розглядає під кутом теорії змови. Мовляв, США угоду з Іраном обов'язково мали поміняти на щось із Росією. Але нереально передбачити, як у майбутньому розвиватимуться події у великій політиці. Це вже не шахівниця. Це – більярд. За Збіґнєвом Бжезинським (американський політолог, колишній радник президента США Джиммі Картера. – "Країна"), світ більш статичний. Зараз же ситуація дуже динамічна.
Москва не могла не брати участі в перемовинах щодо Ірану. Бо, по-перше, це – престижно. Росія виступає в пулі з великими країнами і також висловлює занепокоєність іранською ядерною зброєю. Але Кремль був зацікавлений, щоб Іран залишався ізгоєм. Через нафту. Проте Москва не могла грюкнути дверима чи сказати: давайте внесемо ще кілька пунктів до договору – під нас.
По-друге, коли Путін починав цю гру – світ був абсолютно інший. Росія була членом "Великої вісімки" (клуб найвпливовіших держав світу – Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія, США, Канада, Японія та Росія. – "Країна"). Із Путіним радилися, до нього їздили. Ще не було анексованого Криму, війни на Донбасі, збитого боїнга. Закінчувати ж іранську історію Кремлю довелося за інших обставин. І це б'є по ньому.
Тобто Москва не має вигод від цієї угоди?
– Якби барель нафти коштував 100 доларів, то це не так сильно вдарило б по Росії, як зараз. Сьогодні для неї критичний кожен долар.
Коли Кремль починав війну з Україною, то був упевнений: здійснить бліц-криг, упродовж весни-літа минулого року відірве вісім областей, ліквідує наш суверенітет. Раптом – до осені нічого не вийшло. Виникло питання: що робити далі? Почалася інша гра, з якої Кремль тепер не знає як вийти. Російське суспільство збуджене і не можна просто взяти й зірвати стоп-кран.
Поширена версія, що Захід обміняв Україну на Іран.
– Це – нісенітниці.
Угода щодо Ірану допоможе США перемогти ІДІЛ?
– Можливо. Іранці беруть участь у тренуваннях іракської армії і співпрацюють із тамтешнім урядом у протидії ІДІЛу. Тепер Вашингтон може взаємодіяти з Тегераном у вирішенні цієї проблеми, не наражаючись на критику.
Як ця угода позначиться на інших впливових гравцях у регіоні?
– Ключове завдання Ізраїлю тепер – добитися від США додаткових преференцій для забезпечення своєї безпеки. (Іран може посилити підтримку рухів на зразок ліванської шиїтської парамілітарної організації Хезболла, яка вважає Ізраїль своїм військовим противником, і палестинської терористичної організації ХАМАС. – "Країна"). Критика ним цієї угоди спрямована на створення кращих стартових позицій у таких перемовинах.
Саудівська Аравія дивиться на Іран із серйозною підозрою. Адже вони ще й природні вороги. (Саудівська Аравія – головна сунітська країна, а Іран – найбільша шиїтська держава. Між сунітами й шиїтами є теологічне і військово-політичне протистояння, зокрема в Іраку, Сирії та Ємені. – "Країна"). Але саудити – союзники США. Доказів того, що вони підтримують сунітських повстанців у Сирії й Іраку, немає. Однак є приватні фонди, які це роблять. Саудівська Аравія стане залежнішою від США. Відповідно, Вашингтон зможе тиснути на неї з вимогою чіткішої критичної позиції щодо ІДІЛу.
Чому ІДІЛу багато що вдається?
– Там є три різні групи: залишки Аль-Каїди, саддамівські офіцери (із армії колишнього президента Іраку Саддама Хусейна. – "Країна") і різноманітні найманці з усього світу. Останніх приваблює насильство. Це територія, де можна реалізувати садистські нахили. І закамуфлювати все це у джихад. Ще – гроші й жінки. Для певного типу людей це серйозна мотивація.
Але якщо Аль-Каїда була мережевою структурою, то тут хочуть створити халіфат (ісламська теократична держава, що об'єднує усіх мусульман. – "Країна"). І поки що на певних територіях це виходить.
Думаю, вони чекають появи справжнього ворога. Що прийдуть Сполучені Штати, наприклад. Бо від ворога залежить – ким ти є. Це підвищує самоповагу. Тому росіяни постійно твердять, що на Донбасі воюють з американцями, а не з українцями. Тут – те саме. Хоча, за великими рахунком, ІДІЛ воює проти мусульман. Але твердять, що борються із хрестоносцями. Абсурд.
Торік вони стрімко захоплювали території. Та останнім часом гучних перемог не мають. А псевдо-держави таких терористичних угруповань ефективні тільки в умовах розширення.
В ІДІЛу поки що є ринок насильства. Що більше роликів із відрубаними головами і зґвалтованими жінками – то більше це приваблює соціопатів. Так само і в нас на Донбасі. Дарма, що тут православний фундаменталізм, а там – мусульманський. Насамперед це – людська природа, вона кругом однакова. Є люди, які вважають себе обділеними, а тому мають право діяти так. Ті ж саддамівські офіцери контролювали Ірак і грабували його як хотіли. А потім прийшли американці й вигнали їх, опустили на дно. Владу віддали в руки "брудним шиїтам", курдам же подарували автономію. Це – несправедливо, з їхньої точки зору, і ситуацію треба повернути назад.
Які українські інтереси на Близькому Сході? Як нам реагувати на тамтешні події?
– Треба враховувати, що ми перебуваємо частково під зовнішнім управлінням США. Наприклад, демонструємо проізраїльську позицію. А раніше, під час голосувань в ООН на дражливі теми, наші представники тікали в туалет. Зараз же голосуємо. Бо в нас змінився погляд на світ.
3 
1
Коментарі