"Завжди є більш як один правильний спосіб щось робити"

Про мораль, культурну множинність і мотиви Андерса Брейвіка розмірковує соціальний психолог Джонатан Хайт

Андерс Брейвік - психопат?

- Зазвичай такі люди, як Брейвік, не позбавлені розуму. Він мав конкретну мету, аж ніяк не божевільні. Хоч те, що він зробив - суцільне безумство. Брейвік думав, що світ котиться в пекло і його рідна країна теж, і намагався цьому протистояти.

Психопатам чужа мораль, тобто вони вбивають без причини. Не вибудовують великих довготривалих планів, не вдаються до ризику заради їх здійснення.  Коли психопат позбавляє когось життя, він робить це без жодної думки в голові. Натомість у терористичних актах або інших безумствах, що часто потребують кількарічної підготовки, завжди наявні моральні мотиви.

Тобто вбивці не позбавлені розуміння моральності?

- Коли чоловік б'є жінку, він упевнений, що вона на це заслуговує, адже поводилася з ним погано або не так, як він хотів. Звичайно, є глибші психологічні мотиви. Але я хочу сказати, що не слід розуміти мораль як усе, що є добрим і правильним. Мораль - це властивість розуму, що змушує нас перейматися станом світу, в якому живемо. Вона спонукає нас боротися, аби зробити його кращим, ризикуючи життям, вдаючися до помсти чи навіть насилля. Бути моральним означає захищати своє бачення суспільства.

Мораль призначена не для того, щоб змусити людину справедливо поводитися з іншими, а щоб об'єднувати людей у спільноти. Те саме стосується релігії та політики

На жаль, дехто, як-от Брейвік, удається до жахливих крайнощів. Це не божевільні. Вони просто перебувають у моральній матриці, що поступово радикалізується. Якщо подивитися, як жили такі люди за 10 років до злочину, можна побачити: вони переймалися тими самими ідеями, але при цьому трималися в межах нормального мислення. Коли ж вони знаходять спільноту однодумців із радикальнішими поглядами, їхнє сприйняття світу загострюється. Тож убивці не позбавлені моралі: вдаючись до насилля, вони завжди мають пояснення своїх дій. Нацисти, коли знищували євреїв, теж керувалися моральними міркуваннями. Мораль призначена не для того, щоб змусити людину справедливо поводитися з іншими, а щоб об'єднувати людей у спільноти. Те саме стосується релігії та політики.

Які політичні мотиви переслідував Брейвік?

- Є три типи консерваторів, або ж правих. Перший - лібертаріанці, класичні ліберали. Їхні політичні цінності - вільний ринок, особиста свобода, культурна множинність. Ідеологічно лібертаріанці подібні до лівих.

Другий тип - консерватори статус-кво, чиє головне завдання - зупинити зміни.

Третій тип становлять консерватори - прибічники авторитаризму. Найбільше вони плекають єдність групи, захищають її межі. Це люди, які в Сполучених Штатах хапають зброю й патрулюють кордон із Мексикою. Вони дуже переймаються прапором і проблемами імміграції, часто належать до неонацистських рухів. Авторитарії найбільше схильні до  насилля над особистістю. Думаю, Брейвік - один із них.

За своєю природою ліві - універсалісти. Вони не визнають нічого, що розділяє  людей. Тому сповідують терпимість, культурну множинність, одностатеві шлюби й зациклюються на проблемах расової дискримінації та забруднення середовища. Політика множинності для них узагалі тотем. Якщо ж для тебе щось святе - ти засліплений щодо інших політичних ідей або відмінної моралі. У цьому й полягає святість: жодних компромісів, сумніватися в тому, в що віриш, заборонено.

Натомість праві вважають за сакральне вірність, авторитет, межі групи. Отже, вони підносять націю, прапор, своїх пращурів і, звичайно, Бога, а іншого не бачать. Той, хто посягає на їхні цінності, стає для них ворогом. Відданість хоч яким моральним цінностям завжди ірраціональна. Брейвік, як я зрозумів із того, що про нього читав, щонайменше 10 років належав до праворадикальної націоналістичної течії. Він та його однопартійці зациклилися на ідеї сакральності Норвегії, нації та християнства. Мораль об'єднує і засліплює.

Ви кажете, є більш як одна моральна істина. Християни ненавидять геїв, індійці б'ють своїх жінок, китайці їдять собак. Та коли ми вчимося жити в багатокультурному світі й поважати не подібних до себе, як відрізнити погану мораль, з якою треба боротися, від хорошої, яку слід поширювати на весь світ?

- У світі багато моралей. Один зі способів вирішити цю проблему - стати моральним релятивістом, який каже: "Якщо вони це так роблять, хай так і буде". Якщо в Німеччині хочуть винищити всіх євреїв, хай собі винищують. Звичайно, це неприпустимо. Я не релятивіст, а скоріше плюраліст - той, хто стверджує, що є більш як один правильний спосіб щось робити. Давно вивчаю й досліджую моральний світогляд американських релігійних правих, оскільки є поміркованим лібералом. Тож дійшов висновку, що треба мати певний стандарт, аби називати щось неправильним.

Як на мене, непоганим стандартом у дискусії стосовно державної політики та законів є утилітаризм. Згідно з ним, переважає та моральна філософія, що веде до найкращого типу суспільства. Візьмімо, наприклад, ідею множинності культур і проблему іміграції та асиміляції. Позиція лівих така, що має бути багато імігрантів і жодних зусиль їх асимілювати, тому що, як ми кажемо в Америці, це культурний геноцид. Тобто якщо ми змушуємо людей вчити англійську, коли вони приїжджають у США, ми вбиваємо їхню культуру. Але насправді це дуже важливе питання, чи справді терпимість і неасиміляція такі вже корисні в довгостроковій перспективі – як для імігрантів, так і для країни в цілому.

Американський соціолог Роберт Патнем у статті 2007 року "E pluribus unum", з латини "З багатьох - одне", дослідив наслідки впровадження політики культурної множинності в Сполучених Штатах. З'ясувалося, що етнічне й моральне розмаїття знижує рівень довіри. Не тільки між місцевими й імігрантами, але між усіма. Адже людина завжди повинна відчувати, що всі інші навколо живуть у тому самому моральному світі, що й вона. Особливо це стосується соціалістичних країн. Якщо ти хочеш жити в суспільстві, де люди піклуються один про одного, платять податки, аби про тих, в кого проблеми, дбала держава, - тобто якщо ти хочеш мати таке суспільство, як у Скандинавії - ти не можеш сповідувати множинність культур. Неможливо примусити громадян платити податки заради тих, хто не є частиною їхньої спільноти. Тож, мені здається, у всіх скандинавських країн зараз великі проблеми. Багато людей, подібних до Брейвіка, але, сподіваюся, не таких радикальних, піднімаються по всій Європі. Адже коли навколо тебе багато моралей, суспільство розріджується й розпадається. Єдиний вихід - мінімізувати культурну множинність. Мої батьки - імігранти, і я живу в спільноті імігрантів. Мої дід і бабуся приїхали в Америку з Польщі й Білорусі, і їхні діти швидко асимілювалися. Це - типово американська суспільна модель і, як на мене, вона здорова й корисна для громади.

Після терактів 11 вересня 2001року в американців з'явилося почуття державності й спільної мети. Те саме зараз відбудеться з норвежцями

Але з 1960-х ліві не вірять в асиміляцію. Як наслідок, маємо друге чи третє покоління іспаномовних американців, які погано знають англійську. Із соціологічної точки зору, це погано. У Скандинавії є велика проблема з іміграцією мусульман. Там чимало імігрантів, серед яких більшість - християни з Польщі й Естонії. Навряд чи вони аж так відрізняються від норвежців чи шведів. Натомість іміграція мусульман створює проблеми, адже іслам є дуже стійкою моральною матрицею. Сумніваюся, що вона послабиться через два чи навіть три покоління. Я в жодному разі не захищаю Брейвіка й не кажу, що його світогляд, за яким треба вдаватися до насилля, правильний. Я лише маю на увазі, що европейські, та й американські, ліві зациклилися на ідеї терпимості та іміграції. І цим вони зменшують свій соціальний капітал. Падає рівень довіри між людьми, дедалі менше громадян підтримують соціалізм і політику державної матеріальної допомоги, знижується відчуття спільних цінностей, що, в цілому, дуже шкодить суспільству. Думаю, саме ці проблеми має зараз вирішувати більша частина Європи.

Як теракт 11 вересня 2001-го подіяв на американців і як, на вашу думку, теракт Брейвіка позначиться на норвежців?

- Люди існують на двох рівнях: як індивіди, що сповідують власні інтереси і змагаються з іншими, та як члени певної групи. На мене дуже вплинув французький соціолог Еміль Дюркгайм, якого я зробив головним героєм моєї книжки. Саме він сказав, що людина - це "Homo Duplex", істота, що живе у подвійній реальності. Традиційні суспільства мають багато способів - ритуали, свята - завдяки яким люди збираються і кожний стає частиною групи. Натомість майже всі сучасні західні суспільства - індивідуалістичні, і вже давно відмовилися від релігійних і націоналістичних практик. Через це страждають на аномію, відчуття розпаду суспільства. Проте інколи стаються події, що нас об'єднують - ніби в кожного на лобі кнопка, на яку натискають дуже рідко, але коли на неї надавити, вона зв'язує нас з усіма іншими. І ніщо не робить це так добре, як атака ззовні.

Атака японців на Перл-Харбор як ніколи згуртувала націю. Теракти 11 вересня теж у певному сенсі об'єднали американців. На жаль, президент Джордж Буш використав це як свій політичний козир, тож єднання не тривало довго. Однак після терактів у Нью-Йорку в американців з'явилося почуття державності й спільної мети. Я впевнений, що те саме відбудеться з норвежцями. Для них це - найбільша трагедія з часів Другої світової війни. Що  робити з цими нововиявленими відчуттями єдності й спільної мети, я не знаю. Для нас у Сполучених Штатах було зрозуміло, що треба знищити Аль-Каїду, але ми не уявляли, навіщо нам усім гуртуватися, довкола якої вищої мети. І Джордж Буш не став нашим лідером, хоча лідерство за таких обставин має велике значення.

У нашій пам'яті інколи залишаються спалахи, коли ми пам'ятаємо, де саме знаходилися й що робили, коли сталася якась велика подія. Кожний американець знає, де він був 11 вересня о дев'ятій годині ранку. Я впевнений, такі спалахи лишилися й у норвежців.

×