53-рiчна Нінель Гельман із Маріуполя на Донеччині 2004-го носила на голові пов'язку "Янукович — наш президент". 2010-го виступила проти Податкового кодексу. Чотири рази їздила до столиці із земляками на мітинги.
На ній коричневий картуз. З-під сірої куртки виглядають яскраво-червоні шаровари, заправлені в чоботи.
— Єдина обіцянка, яку дотримався Янукович, — об'єднав Захід і Схід. Але об'єднав нас проти себе, — говорить.
Веде за собою, накульгуючи, по ринку Утрішньому в Маріуполі.
— У 24 роки мене збив п'яний мотоцикліст — чотири відкриті переломи. Хотіли ноги ампутувати, першу операцію робили 20 годин, а усього перенесла 22 наркози. У гіпсових штанях пролежала два роки. Була часткова втрата пам'яті, зору, слуху. Дочка маленька відвикла від мене, казала: "Це не моя мама". З інвалідністю першої групи ніхто не хотів брати на роботу. Добилася, щоб зробили другу, потім третю, а тепер узагалі без групи обходжуся. Працювала в котельній, потім на трамваї. У кабіні постійна вібрація, гул, протяги. Увечері крутили коліна, ніби свердла туди загнали. Пішла на пенсію в 50 років. 1996-го, щоби розжитися, подалася на ринок. Я була фанаткою Януковича, а тепер розчарувалася. Спочатку підняв ціни за газ, потім ударив Податковим. У його програмі п'ять років податкових канікул і все для людей. А виявилося, що, коли Янукович казав про людей, мав на увазi не нас.
Через продовольчі ряди та закриті контейнери пробираємося до торговельного місця Нінель Валеріївни. На її прилавку розкладені сукні для дівчаток за 50 грн, костюми для хлопчиків за 100 грн, карнавальні маски за 2 грн, новорічні гірлянди, дитячі рукавички, колготки.
— Починала з продажу круп. Потім перейшла на кульки і йоржики, був навар на місяць 300 гривень. А тепер кручуся з дитячими речами. На розвиток бізнесу брала кредит у "Приватбанку". Чоловік стрибав від радості, коли виплатили.
— Янукович обіцяв: багаті повинні ділитися з бідними, а написав такий кодекс, за яким бідні діляться з багатими, — продовжує. — До цього Податкового в мене був фіксований патент 100 гривень, а по новому — в чотири рази більше, плюс відрахування в Пенсійний фонд — 400 гривень. Разом виходить погіршення життя у вісім разів.
22 листопада Нінель із колегами по ринку поїхала до Києва на мітинг проти Податкового кодексу.
— Нас було 10 автобусів. У мікрофон оголосили по Майдану: "До нас під'їхав Донбас! Донбас із нами!" — а в мене аж мурашки по тілу, трохи не розплакалася. Чоловік із Могилева дав відро, щоби по ньому стукати. Жiночка зi Львова спитала, чи хочу я їсти, а один киянин звав переночувати. Чечетов казав, що бачив, як із майданщиками розплачувалися. Нехай підкаже адресу, де дають пайки по 200 гривен у руки за підприємницький Майдан. Я увесь Маріуполь привезу, щоби збагатитися. У нас на ринку не кожен по 30 гривень заробляє на день. Хочеться по телевізору хворою ногою вдарити, коли таке чую. Сусіди по ринку збирали мені гроші на дорогу в столицю — хто по 5, хто по 30 гривень.
По Нінель заїжджає чоловік Сергій "ланосом". Дорогою додому дружина купує п'ять свіжих батонів. Складає їх у картату сумку.
— У мене ж, окрім наслідків травми — ніг та хребта — ще й щитовидка. Двічі на рік потрібно лягати в ендокринне відділення, пити гормони. Я ж не рідня Януковичу, тому для мене в лікарні все платно. Ох і зла я, готова кулемет брати в руки. Мені здається, до весни народ остаточно прокинеться. Тому що олігархи нам іще подаруночки готують — Житловий і Трудовий кодекси.
Нінель отримує пенсію 730 грн. У її сім'ї п'ятеро людей: дочка стоїть на обліку в центрі зайнятості, зять безробітний, чоловік — таксист, 5-рiчна онука.
— Про мене на ринку кажуть: "Нельсон — наш президент". Висувають управляти профспілкою. Я відмовляюся — освіти немає.
2 
1
Коментарі
6